fbpx

Безконєчни морални пад

автор мария перкович 11. авґуст 2018

… Кед ше, так лєм, препатри историю, або голєм историю медитеранского базену, могло би повесц же голєм два феномени у нєй вични: морални пад и констерниране гражданство зоз тим моралним падом… И, яґда, морални пад иснує пре гражданство, а гражданство – пре морални пад. Або, най ище баржей заоштрим шицко – морлани пад ключна карактеристика гражданства.

Здогаднїме ше прешлосци: констерниране гражданство Атини – Сократ котри губи младеж, констернирани Аристофан, бо нєт ахайских геройох – атинска демократия як така. Дакус южнєйше у сушедстве, провадзаци Стари завит – кажди йойк пророкох о паду моралних вредносцох. Вецка Нови завит – Исус процив моралного паду фарисейох, а вец пошвидко гражданство процив Исуса (знова пре пад моралних вредносцох). Вецка лиян Апостата процив гражданства Антиохиї, та и наспак, шицко пад моралних вредносцох. А вец, кед ше отворели универзитети, а писменосц ше врацела на европске тло, морални пад нє зиходзел зоз дньового шора, а констерниране гражданство нє преставало фучац. И єдна диґресия звонка Европи, моєй ґенерациї блїзка, а заш, досц далєка же бизме заобишли зраженя Дон Мекклан и позната писня „American Pie”, у котрей чловек констернирани пре страцени вредносци, односно з катастрофалну музику и ище з горшима текстами Ролинґстонсох и Битлсох – преглашує шмерц музики… 

Тот нєконзистентни список праве пре свою нєконзистентносц цалком одвитує йойчаньом над „моралним падом”, „страценима вредносцами”, бо тоти синтаґми нє превозиходза тото найобичнєйше „овго, овго…”, або „ццц…”. Бо, яки же то були вредносци, та тераз дирґли? Кеди же ше тоти вредносци воздзвиговало? Кеди же и за кого вони були важни?

Морал епохи, морал дружтва, часци дружтва, або єдней ґенерациї то нє преписанє, принцип звонка динамики дружтвених одношеньох, звонка историї. Вон праве пошлїдок тей динамики, нєпреривней класней борби. У нашей епохи, под час константних економских кризох, тота класна динамика вше швидша, односно препаданє гражданства до нїзшей класи ше нєпреривно случує.

Споза масовного конченя о паду морала лєжи тота сурова економска реалносц – моралносц ше найвецей одноши на штредню класу (гражданство), штредня класа представя явносц и вона у тей остатнєй економскей кризи пошвидшано препада до пролетарияту. Траци тло под огами и явносци вона ширцом скинчи о паду морала, пре траценє привилеґийох. Прето и векшина обзервацийох о паду морала поволує на нєпознати час „кед ше знало шор” (значи єдна красна милитантна, гиєрархийна структура у котрей би гражданство нє болєла глава, бо нє муши нї о чим думац). Кед ше знало за дисциплину, обовязки и одвичательносц (гражданство ше аж наїжи од таких зявеньох як Сократ або Бруно, окрем кед су уж давно нє покойни), або на нєпознати час роботней етики (штредня класа зна дзе єй место – служиц до вичерпносци и чудовац ше нєпродуктивносци).

Штредня класа, одн. гражданство ше бої од каждей пременки. Воно прикоч висшей класи, котра препада до роботнїцкей класи, а нє часц є анї єдней од тих двох историйних класох, прето муши глєдац „позачасово” вредносци, потримовку у чимшик безконєчним, задатим. Прето анї нє чудо же ю тот морал, котри тема вична, з часу на час барз потрафя…

Становиска висловени у тим тексту виключно авторово и нє вше одражую ушорйовацку политику новинох „Руске слово”.

(Опатрене 32 раз, нєшка 1)