fbpx

Дванасти Янко по шоре…

автор любомир дудаш 2. септембер 2018

Лєгко, цалком, анї нє роздумовац о мену новонародзеному синови у Хомовей фамелиї у Руским Керестуре. По традициї чий корень уж и щезнул у рокох, та и викох, синови ше вше давало мено – Янко. Традиция жиє и далєй.

Наш собешеднїк, Янко Хома, новинар Рускей редакциї Радио-телевизиї Войводини, дванасти по шоре. Його син, дабоме, тиж Янко – тринасти.

– Роснул сом на концу, лєбо початку Нового шора, завиши лєм одкадз ше патри. Дзецинство насампредз, було щешлїве и веселе. Росли зме шицки у дружтве, а було нас на тим концу, лєм на Рибалове вецей як терашнї цали ґенерациї рапухох. Росло ше вельо худобнєйше як нєшка, алє зме одросли вельо, наисце вельо, богатше як нови ґенерациї… Нє було бависка, нє було телевизори, алє пайташох кельо сцеш, а ту и беґель, ту шлайс, тераз уж базен, ту стари млїн на Лонґове… Вше у дружтве, без телефонох и компютерох и… виросло ше.

ШЕЙСЦ МЕШАЦИ ПРЕРОСЛИ ДО ДЕЦЕНИЙОХ

– Штредню школу сом закончел у Кули, а Висшу польопривредну, напрям статкарства у Винковцох. Супруга Марча праве почала робиц у Телевизиї, у Рускей редакциї, од першого дня снованя и роботи, док я о новинарству анї нє роздумовал, якиш други плани були… Живот сцел иншак. Перше сом лєм на шейсц мешаци менял колеґиню на хорованю, а вец шейсц мешаци преросли до рокох, деценийох и тераз уж час роздумовац цо робиц у пензиї. А а тельо того остало нєзакончене же анї сам нє знам до чого ше перше лапиц – шмеє ше Янко.

Зоз роботу цалком нормално пришло и дальше школованє. Перше ше наш собеднїк уписує на Високу школу политичних наукох у Заґребу, напрям журналистика, а потим ище и Покраїнска школа у истим фаху. Робело ше и учело, а учиш ше, гвари вон, и з каждим новим дньом, дабоме, хто сце и ма дзеку. То єдноставно природна потреба кед сцеш напредовац.

БОГАТСТВО КОТРЕ НЄ МА ЦЕНУ

– Починаюци робиц на Емисиї за валал, вельо сом робел зоз нєдавно упокоєним Мироном Жирошом, алє и другима. И то була школа. Емисия за валал, теренска робота, найменєй раз тижньово, принєсла и числени приятельства, нових людзох, парастох и других до кругу блїзких приятельох. Якош потим, анї сам нє знам кеди, пришла и робота на соботових „Стретнуцох” котри робим и нєшка. Други часи то були, знало ше же на терен, до местох дзе жию нашо людзе, одходзиш порядно, тижньово, мешачно, рочно… Технїка була, за терашнї поняца, вшелїяка, а робело ше на пантлїкох, та касетох, а аж тераз и з новима технолоґиями котри олєгчую роботу до нєпрепознатлївосци. Мушиш знац прейсц и по интернету, а наша редакция перша и почала на тим у системи РТВ-а. А мушело ше познац и шицку роботу на персоналних рахункарох, студийней технїки… И…, мож то шицко кед чловек ма досц дзеки, схопносци и знаня.

Робота мала и дала велї предносци, приятельох и познатих по цалей тедишнєй держави, безчислени путованя, одходи до иножснацох, Лемкох… То праве богатство котре нє ма цену.

– Крочайом назадок, здогадуєм ше и седемдзешатих рокох кед у валалє нє було анї дзе висц, анї час мудро утрошиц. Права цма ноц. Нашо пар ґенерациї розрушали шицко аж по „бурї” у тедишнєй державней системи. Парох тедишнї, Михал Макаї, нам обецал збудовац дом же би ше младеж могла сходзиц и робиц дацо хасновите. Ми тоту идею прилапели, а чом бизме и нє? А вец настава буря… Яке то мишанє церкви до системи и наисце вшелїяки, тераз поведзено, глупосци!… Но, заш лєм, збудовани Младежски дом, теди найлєпши у широким околїску. Нє лєм же зме мали Дом, алє ше и робело шицко, здушнє, цо ґод требало. Сами себе зме орґанизовали вецей як успишни бали, „Житни”, „Белави вечар”, „Грознов бал”, „Дочеки”. Приходи познатих музичних ґрупох, концерти… Робела младеж, аж пращало. Нажаль, роками познєйше рушело шицко по старим, нєт дзеки, нєт хто, нєт дзе, та нєт часу и други вигварки. А, и нєшка нє вельо лєпше – гвари вон. 

Нє було и то шицко, як и други валалски леґинє, требало дацо и заробиц, а у Комбинату ше то могло, теди було роботи за шицких хто сцел. Заробиш у єдней часци розпуста, а вец ше облєчеш лєбо инше, а о власним, нє о трошку родичох…  Ми звожовали сламу, гвари Янко, Но, алє нєт вецей Комбинату, а анї тельо роботи, а думам же и младеж дакус иншака – роздумує Хома.

БОГАТА АРХИВА ШПИВАНКОХ И РЕПОРТАЖОХ

Особнє го познам и по наисце нємерлїво вредних колекцийох рускей музики зоз шицких крайох дзе Руснаци жию, робя и шпиваю. Музика окреме почитована у їх обисцу. Чува Янко и безчислени тонски записи, од найчежших, зоз войнових часох, та и медзи Руснацами зоз обидвох бокох Дунаю, записи зоз Емисийох за валал, бешеди зоз численима нашима предняками и роботнїками, уметнїками, и на шицких польох културних збуваньох, бешеди зоз майстрами и колеґами котрих уж давно и нєт…

– Робота на „Нєбу над Керестуром” Ирини Гарди Ковачевич ми потирвала скоро два роки, алє є зробена так як то и требало и як задумане. Сотрудзовало ше зоз цалу мрежу Радио станїцох, а наймилше, озда, було зоз колеґами зоз Радио Прешова, зоз Польскей… Мушим спомнуц и записи о обичайох, народних, и медзи Лемками и медзи Руснацами, та и добра часц медзи нашима у Сиверней Америки… – гвари Янко, а о жаданьох предлужує:

– Медзи нєсполнєнима жаданями ми остало лєм скоро єдине нєвитворене, нащива даскелїм нашим людзом у Райовим Селу. Випадло так, же сом ше вше якош рихтал, вше чекал лєпшу хвильку лєбо уж цо, алє то сом нє витворел и, цо и найгорше, и там мам и познатих, и приятельох. На другим боку, витворел сом сон роками нєдошнїти у Новим Саду. Врацели зме ше зоз мою Марчу до валалу, до Керестура. Супруга уж у пензиї, я пойдзем

Янко зоз супругу, дзивку и унуку Лару

нєодлуга, та будзе часу и за дочековац унучку Лару, о пар днї школярку першей класи. Вона Янка тринастого Хому, синова дзивка – гвари наш домашнї, и додава:

–Найвекша нам є радосц и єдини лїк процив стресох. Лара нам „полнї батериї” так же маме енерґиї по єй нови приход.

ПАМЯТКИ КЕЛЬО СЦЕШ

Предидатель валалскей младежи Янко бул у двох успишних мандатох. – Истих рокох, памета Хома, почало ше и зоз ватерплом. Порушали го дохтор Ярослав Колбас, Мирко Малацко зоз Комбинату и други. У нїяких условийох за тренинґи робело ше, и то добре, у другей Сербскей лиґи скоро штири роки. Младеж, та и я, як и шицки други, мали енерґиї за шицко, и вше єй було за добро шицким зоз валалу.

У виводзацким фолклорним ансамблу Дома култури, Янко танцовал скоро седем роки, а и отамаль памятки за цали живот…

 

”РУЖА” ШЕ РОЗКОНАРЕЛА

– У роботи котру робим тельо роки, було и числени награди за успишни прилоги. Заш лєм, озда ми було наймилше же зме теди, даскельо зоз Редакциї, змогли моци врациц „Ружову заградку” там дзе єй место, до правих фестивалох, та вона и тераз медзи „най” у Войводини – цеши ше Янко.

ШИЦКИ ЗМЕ У ИНФОРМОВАНЮ

– Якош сом анї сам нє раховал, гвари Янко Хома, алє шицки нашо, Хомово, у информованю. Син Янко роби у Радио телевизиї Войводини, а и нєвеста Саня. Дзивка Оля у Радию, а там була одмалючка кед читала радио драми и вше так, раз тото, вец инше, та исте наоколо.

(Опатрене 225 раз, нєшка 1)