fbpx

Нє шицко ше стало так як розраховал

автор мзг 9. септембер 2018

Хто дакеди преходзел коло Ковачового обисца на углє Дюри Кишюгаса и Петра Ризнича у Руским Керестуре, нє могол нє замерковац окремни амбиєнт у їх дворе, а окреме ґовлї, хтори у Кижмишкових угнїздзени през цали рок.

Янко Ковач познати по велїм, а окреме по тим же люби франтовац, дружиц ше, помагац свойому валалу, алє и майстровац. У Кижмишковим дворе мож ви-дзиц рижни нєзвичайни ствари зоз плеху, хтори Янко сам виробел, а таке подобне обисце єст и у Ветернику, дзе жил зоз фамелию док робел як полицай у Новим Садзе.   

– Кед нє маш цо робиц, надумаш таке правиц, а шлосер сом, та знам зоз плехом. Маляр Дюри Рускаї ми да скицу, я  тото справим, а вон ми вец намалює цо треба. Можем повесц же то велька бабранїна. Нє мерам кельо ми часу треба, бо нє мож анї гоч кеди робиц, лєм теди кед достанєм инспирацию, а и нє робим нараз. Зоз старого мож шицко справиц. Тераз правим постолє за видео-бим до двора. Нє робим таке до валалу – толкує Ковач, хтори  ше остарал же би у їх дворе и вноци була нєзвичайна атмосфера, бо у нїх видно гвизди и теди кед их на нєбе нєт, понеже по цалим дворе поцагани украсни грушочки.

ИНШАК ШЕ РОБЕЛО У ИНШАКИХ ЧАСОХ

Наш собешеднїк ма даскельо дипломи, бо гвари же у младосци нє бул сиґурни цо будзе робиц, а до конца, по пензию, робел тото цо себе скорей анї нє подумал же бу-дзе, як полицай у варошу.

– Нє так ше то стало як я розраховал. Закончел сом школу, вец сом пошол на ремесло за машиншлосера и у „возним” парку сом три роки бул шеґерт. Думал сом же ту останєм. Робел сом и у Вербаше як шлосер… Мам диплому за машиншлосера, алє и за автомеханїчара, КВ вожача, ВК машиншлосера, ВК вожача и за полицая – приповеда вон и здогадує ше як постал транспортни полицай.   

– Оцец мойого пайташа Янка Пастернака читал „Дневник”, дз

е на остатнїм боку, Покраїнски СУП седемдзешатих рокох обявел оглашку же, медзи иншим, примаю и транспортних полицайох, та пайташ сцел же бизме конкуровали. То зме и зробели, и Пастернака зразу прияли. Познєйше ознова бул конкурс, та сом послал цо требало и о два тижнї сом пошол до Беоґраду, а такой ютредзень ишол на роботу. Потим сом закончел и курс за полицая. У Беоґрадзе сом робел шейсц мешаци, а 1972. року сом прешол до Нового Саду, дзе сом робел по пензию, по 2005. рок. Скорей сом анї нє подумал же дакеди бу-дзем тото робиц, думал сом же будзем майстор у Керестуре. Любел сом тоту роботу, алє сом нє любел карац вожачох. Були то красни часи, алє и иншаки, та ше иншак и робело – визначує Ковач.

ПЕРШИ СУШЕД – КУКУРИЦА

Кед Янко почал робиц у варошу, Ковачово надумали же ше зоз Керестура преселя до Ветернику, а о даяки час як пошол до пензиї, врацели ше до свойого родзеного валалу.

– У Ветернику зме хижу правели у польох, перши сушед нам була кукурица. Познєйше ше то претворело до населєня. Робел сом по зменох, та сом мал шлєбодни днї и мушел сом найсц даяке интересованє, бо чловек пошалї кед нє ма цо робиц. Так сом почал правиц тоти ствари зоз плеху. Там сом шицко вирабял на двох язикох, по руски и по сербски. Тераз у тим обисцу жиє наш син Владко, а дзивка Весна у Керестуре – гвари вон и додава же нє побановал же ше врацели на валал.

– Назад до Керестура зме пришли пред скоро дзешец роками. Нє бануєм, бо ше я чудуєм тим цо биваю у квартелю, же цо робя кед станю. Нїхто ци рано анї нє поздравка, анї ше нє опита як ши. Ту вше єст цо робиц – приповеда Кижмишка, хтори дзечнє помагал и помага валалу.

– Уж 15 роки сом зоз Церковним одбором, гоч сом нє член, алє вше участвуєм у акцийох. Наприклад, на теметове сом правел ограду… А кед у валалє були волонтере, помагал сом им, до тижня сом ходзел робиц, а и малу трибину на Ярашу сом правел. Любим ше дружиц, а тото цо робим дома ми бависко. Цошка мушим робиц, нє будзем шедзиц на драже. Дакеди робим и до валалу „браварию” кед дакому треба, а тих дньох кладземе плехове закрице хторе тераз модерне алє, поправдзе, то робим баржей прето же би ми прешол дзень – припознава наш собешеднїк.

ПРИШЛО „РУСКЕ”?

Кижмишка уж роками чита „Руске слово”, а гвари же го аж и нато чекал док бул вояк.

– Пре „Руске” сом ше раз и прегварел зоз супругу Сенку док зме жили у Ветернику, бо сом го вше барз чекал, та кед сом штварток пришол з роботи, мал сом ше єй обичай питац чи пришло „Руске”. Озда сом єй уж так допил, же ми раз гварела же „Руске” нє пришло, бо нє ма ноги, алє го принєсли – здогадує ше Ковач єдней анеґдоти.

ЗАПИСУЄ И ЧУВА ЗНАЧНИ ПАМЯТКИ

Янко ма обичай шицко записовац и чувац, та нам у своєй теки поуказовал и яки предмети у школи и на курсох дакеди мал, яки були питаня на испитох, дзе кеди робел, рижни тексти з новинох и други значни памятки, а медзи нїма и коло 65 франтовлїви приповедки хтори дакеди писал за „Дикицу”.

– Тоти приповедки хтори сом писал то шицко приповедки з живота других, нїч сом нє видумовал, алє цо сом чул од людзох –  гвари вон.

(Опатрене 201 раз, нєшка 1)