fbpx

Дава од себе, а своїм

автор злк 12. септембер 2018

Любомир Сабо зоз Коцура длугорочни активиста при наших здруженьох и церкви, алє го велї валалчанє найбаржей познаю по улоги старости на наших руских свадзбох. Оженєти є зоз Веру,  родом з Босни, та тот хто нє зна же Вера нє Рускиня, пристал би положиц и три пальци на Євангелию, же то нє так. А велї нє знаю и тото же Любо мал буц паноцец, и свою приповедку так почина…

– Оженєл сом ше на 30 роки, зоз мою Веру, котра теди о Руснацох нїч нє знала, понеже жила у Босни. Вона зоз першого малженства ма дзивку Милку, котру тримам за свойо дзецко, алє мушим припознац же сом бул найщешлївши у живоце кед ми ше народзела дзивка Мария, Мая, а потим и син Желько. Вони тройо ми подаровали вєдно осмеро унучата у котрих нєшка уживам – почина Любо приповедку о своїм живоце.

Гоч ше Любово родичи з нїм, ище з малючким натрапели по дохторох, бо завчасу охорел од дзецинскей парализи, (одняти му були нога и рука), щесцу нє було конца кед є успишно вилїчени, зоз минималнима пошлїдками. Теди, пейдзешатих рокох, Любо бул перше вилїчене дзецко од дзецинскей парализи у Югославиї.

БАНУЄМ ЖЕ СОМ ШЕ НЄ ПОШВЕЦЕЛ ЗА ПАНОЦА

Кед ше Любов оцец нагло похорел, вон праве закончел основну школу у Коцуре, та нє предлужел такой науку, бо ше мушел старац о обисцу. Кед оцец виздравел, Любо пошол до Риму зоз вельким жаданьом же постанє паноцец.

– На седемнац роки сом пошол до Риму и там сом остал седем роки. Закончел сом Ґимназию и филозофию. Паметам же ми там було прекрашнє, було  115 школярох, зоз тедишнєй Югославиї, алє и з Белґиї, Французкей, Арґентини, Польскей… Правда, дисциплина строга, алє мало то и свойо добри боки, то бул тренинґ за мозоґ. Понукнуте ми пойсц до Канади и там буц паноцец, алє моя фамелия то нїяк нє жадала, а я ше нє сцел вадзиц, та сом нє пошол. Одлучел сом же лєпше буц добри християн, як подли паноцец и врацел сом ше до Коцура. Медзитим, мушим припознац же од законченя школованя нє прейдзе анї єден дзень а да нє побануєм же сом ше нє пошвецел за паноца. Думам же би мой духовни живот, и живот цалей моєй фамелиї, бул богатши – гвари Сабо.

Памятка з Риму: Паноцец Михайло Малацко, о. Владислав Варґа, о. Йоаким Рац и Любомир Сабо

За тедишнї часи, Любомир ше нєзвичайно и оженєл. На єдней свадзби одлучел же би його тедишня дзивка Вера пришла до його обисца як його супруга.

– Були зме на свадзби у паноца Михала Симуновича и паметам же була єшень, та я Вери предложел же бизме ше побрали. И вона пришла. Розуми ше, моїм родичом то було нєзвичайне, родзина бешедовала же ше Любо оженєл, та мой оцец наглас гварел же 11. октобра будзе у нас свадзба. И супругову дзивку, нашу Милку кресцели зме у рускей церкви.

О рок ше народзела наша Мая. Вера прилапела шицки нашо обичаї, учела ше коло моєй мацери, а и дзень-нєшка у нашим обисцу почитуєме и мойо, и єй обичаї коло шветох. Вилїя по моїм, перши дзень Крачуна по єй, итд… Окреме ми мило же моя супруга за шицки тоти 37 роки малженства шицко цо робим и любим потримує, аж и дзечнє участвує у шицким – гвари Любо.

Любо ужива свойо знанє преношиц на младих, и гвари же його унуки, баржей як його дзеци заинтересовани за очуванє руских обичайох.

– Унук Андрей, котри закончел другу класу ОШ, всоботу вечар люби присц спац до нас же бизме внєдзелю рано вєдно пошли до церкви. Мам унучата тинейджерох и тих, наймладших. Розуми ше, старшим нє таке интересантне ходзиц до церкви, и покус ми цлїво же то так, но, розумим, нє треба нїч прицискац, бо кед ше маме повадзиц же би пошли до церкви, вец наша молитва у церкви нє вредзи нїч. Треба мац сцерпеня, скорей ше так уключа – прешвечени Любо.

ОДБОРНЇК У ЦЕРКОВНИМ ОДБОРЕ И ДЗИЯК У ТОРЖИ

Гоч Любомир нє дошнїл свойо сни же би постал паноцец, при церкви є активни цалого живота. Уж два мандати є у коцурским Церковним одборе, дзечнє участвує у роботних акцийох коло церкви, велї роки з паноцом ходзи по пошвецаню обисцох, а у церкви у Торжи уж 30 роки шпива як дзияк. Найлєпше сотруднїцтво витворел зоз дакедишнїм коцурским парохом о. Владиславом Варґом.

– З нїм сом ше найлєпше розумел, понеже по моїм думаню, найлєпше знал на яки способ людзох позберац и отримац коло церкви. Паметам же, давно, док служел Служби и у Торжи, фамелия Иванових як бебу до церкви приношела и єдну Єленку котра у служби часто плакала.  Паноцец родичом гуторел же най ю нє виноша з церкви, док ше звикнє, гварел, будзе ходзиц док дакус вирошнє, и нє будзе плакац. Но, тота наша Єленка, нєшка уж велька и цо може кончи коло церкви. Окреме ми мило же там на Службох церква на вельки швета вше полна.

Любово и Верово дзивки, син, жецове, нєвеста и унучата

ЗЛАГОДА У ФАМЕЛИЇ БАРЗ ВАЖНА

У Саболовей фамелиї ше вше жило у злагоди и мире, а шицки проблеми пред котри их живот кладол ришовали з догварку. Його здравє одмалючка було крегке, а кед мал 40 роки достал тромбоемболию, бул у шпиталю, успишно ше окрипел, алє го то трапи, так як вон гвари, на кажди дзешец роки. Нє да ше.

– Контролуєм здравє, трудзим ше жиц змирено, фамелия ми ту, уживам у своїх дзецох и унучатох. У пензиї сом, правда, нє велька є, понеже сом до пензиї пошол зоз места портира. Робел сом у Коцуре як кнїжководитель у нашей Землєдїлскей задруґи, а кед препадала, так ше и мойо места на роботи меняли и на концу сом пошол до пензиї як потрир – гвари Сабо.

Любова дзивка Мая основну школу закончела по сербски, бо супруга теди нє робела и була догварка же ше вона будзе учиц зоз ню, та обидвом будзе лєгчейше по сербски.

– Кед син Желько закончел предшколске у руским оддзелєню, анї нє сцел чуц же би ходзел до сербскей класи у школи, бо там мал пайташох. Вон нєшка полицай. Наша Милка, супругова дзивка, тиж бешедує по руски лєпше як два коцурски нини. Милка и Ивица маю тройо дзеци, Мая и Дарко тиж тройо, а Желько и Ивана двойо. Шицки унучата бешедую по руски – поцешени Любо.

Кельо му значи руснацтво и активизем при очуваню руских обичайох  и традициї, шведочи и його анґажман у драмским живоце и у КУД „Жатва”.

– Ґлумел сом у наших руских представох, алє сом бул и член орґанизациї першей, алє и наиходзацих коцурских „Жатвох”. За шицки тоти роки и унучата участвовали у даяким сеґменту и у рижних секцийох, алє нажаль, нє нательо кельо я жадал, но, нє позно, ище су млади – гвари Любо и додава же у нїм кажде будзе мац вельку потримовку кед пожада часц свойого живота и шлєбодного часу дац култури и очуваню руского живота у валалє.

ХАСНОВИТИ ЗНАНЯ

Же добре учиц о шицким, бо нїґда нє мож знац цо живот принєше, шведочи и Любо хтори у Риме под час школованя мал нагоду учиц и о природи у пракси. Там ше старал о овоцнїку и о пчолох. Пред даскельома роками ше зоз сином лапели до пчоларства, почал тримац пчоли, и велї знаня вихасновал у продукциї меду.

ВЕРА СВАШКА, ЛЮБО СТАРОСТА

На велїх руских свадзбох, Вера була свашка, од давна барз добре бешедує по руски, а Любо на свадзби хтора ма буц нєодлуга, будзе по 70-ти раз староста. 

– Велька то чесц буц староста на свадзби, а любим шицки нашо обичаї, тримам же их треба почитовац и преношиц з колєна на колєно. Пошвидко будзем по 70-ти раз староста на свадзби у фамелиї дзе сом бул и млодийовому оцови староста пред вецей як 20 роками.

(Опатрене 23 раз, нєшка 1)