fbpx

Памятки на безбрижни часи

автор Ясмина 17. септембер 2018

Дакедишнї школяре Основней школи „Владимир Назор” у Петроварадину, у авґусту преславели 40-рочнїцу од часу кед ю закончели. За тоту нагоду бувши єй школяре поприходзели з цалого швета, а Весна Поляк допутовала з Австралиї.

Лєтушнї час вше найлєпши за одпочивки, алє и за стретнуца тих цо ше давно нє видзели. Тото потвердзую и дакедишнї школяре петроварадинскей Основней школи „Владимир Назор”, нєшка „Йован Дучич”, хтори ше у авґусту зишли и пошедали до лавкох у хторих давно шедзели осем роки. Вони пред штирома децениями закончели Основну школу, а тераз ше ознова до нєй врацели подзелїц найкрасши памятки з дзецинства. Орґанизовали ше прейґ Фейсбук ґрупи „Ґенерация Петроварадин”, хтора настала пред седем роками.

Того року з Австралиї допутовала и Весна Поляк, Рускиня, хтора ше до тей далєкей жеми з фамелию одселєла пред 35 роками.

– Петроварадин мой дом, єднак так як и Аделайд у Австралиї дзе мойо найблїзши – приповеда Весна, и нє криє емоциї, окреме кед бешеда о сходу ґенерациї народзених 1963. року.

– За шицко „виновати” Воїслав Секулич хтори жиє и роби у Нємецкей, а хтори нас позберал. Понеже зме основне образованє закончели 1978. року, одлучене же штири децениї означиме так як ше и швечи, перше у школи з наставнїками, а вец з музику – гвари Весна хтора на сходзе стретла и парняка Иринея Гудака, Брацика з хторим, док ходзели до истей школи, зачерали класи.

– Нє паметам прецо, алє добре знам же я прешла до класи дзе ше учело анґлийски язик, а Брацик прешол до тей дзе странски язик бул русийски – приповеда Полякова и предлужує о самим сходзе, о безбржних часох у школи и перших бавискох коло нєй, о учительох и наставнїкох…

ВЕРЕЛИ ЗМЕ ДО ЛЮДСКЕЙ ДОБРОТИ

– Гоч з ким приповедам, кажде поцешени же бул школяр праве тей школи, и склада ше же тото цо нас научели и тото цо нам усадзели  нашо наставнїки, и нєшка паметаме. Нє була важна лєм наука, верели зме до доброти людскей норови, до приятельства… Нєшка, кед зме оцудзени єдни од других и кед робиме од рана до вечара, барз нам знача праве тоти вредносци. Паметам же кельо раз сом шедла за компютер вистата, а вец обачела порученє и видзела же на мнє нє забули велї мойо приятелє, було ми барз мило же нам нє найважнєйше тото материялне, алє людске – озвец ше. Прето ше радуєм же сом часц тей приповедки и же ше можем щиро набешедовац, зашпивац, та кед треба и затанцовац – гвари Весна.

Фейсбук ґрупа „Ґенерация Петроварадин” позберала велїх прихильнїкох, а за тоту нагоду направени и онлайн пано оддзелєньох А, Б, Ц и Д, на хторим нєшкайши фотоґрафиї бувших школярох и їх наставнїкох. На паноу виписани и мена тих цо вецей нє з нїма.

ОДХОД НЄ МОГЛО ЗАОБИСЦ

На поволанку Весновей тети, мацеровей шестри хтора жила у Австралиї, Поляково ше пред 35 роками одселєли до Аделайду. Весна теди мала 20 роки и после стреднєй медицинскей школи закончела перши рок студийох психолоґиї.

 – Сцигли зме у октобру 1983. року и паметам же сом перши три тижнї лєм плакала. Мой оцец бул прешвечени же Австралия идеалне место за живот нашей фамелиї, а и мац ше з тим зложела. Знашли ше у новим штредку, достали роботи, а так було познєйше и зо мну и зоз мою шестру Єлену, хтора ище ту, у тедишнєй Югославиї, закончела медицину. Я ше ознова уписала на перши рок студийох психолоґиї и закончела их за штири роки.

Нєшка Весна занята як психолоґ у социялней служби, а окреме єй мило же и єй дзеци Даниєл и Тамара позакончовали факултети и же робя у своїм фаху.

– Мойо дзеци – то моя фамелия – предлужує вона. – Вони уж такповесц свойо людзе, робя, путую, лєгко ше вшадзи знайду… Були и ту, у наших крайох, обишли родзину, окреме шестринїцово дзеци у Коцуре, з хторима су „на вязи” прейґ дружтвених мрежох. Знаю и по руски и по сербски, гоч дзекеди помишаю тоти два язики – приповеда наша собешеднїца хтора приход з Австралиї вихасновала и за нащиву Коцуру, праве на Кирбай.

– За 35 роки як зме оталь пошли, штири раз сом була ту, а шестринїци Славки Русковсковей сом обецала же раз пойдзем и на коцурски Кирбай. И пошла сом на ньго, до нїх, була їх госцинска и з краснима упечатками и полним шерцом одходзим.

Весна Поляк за приход до Сербиї по першираз достала одпочивок аж седем тижнї, бо вше по тераз могла лєм два або три. Прето добре вихасновала тот час и з приятельками обишли аж и Пешту. Єдна з нїх виволала:

– Одкеди Весна ту, мушим припознац же нас шицких реозрушала, „зобудзела” з якейшик летарґиї у хторей зме були, та зме ше вшадзи винашли. Я єй гварим же бим нє пошла на Фестивал „Улични свирачи”, бо бим нашла даяку вигварку, а так сом нє могла нїч повесц кед знам же вона аж з Австралиї пришла, а мнє мержи з дому висц? Цали авґуст прешол у друженьох, обиходзеньох, путованьох, и шицко позитивне як у даякей сказки  – гвари Беатрица Ковач, Веснова блїзка приятелька.

Задовольна же шицко цо задумала и покончела, Весна ше перших септемберских дньох рихтала до Австралиї. Орем шматох у куфрох однєсла и памятки, а у души – мир…. Гвари же радосц каждого єй приходу до краю дзе одрастала, нї зоз чим нє мож поровнац.

НАСТАВНЇК

– У Основней школи зме мали наставнїка Тапавицу хтори водзел хор. Найволєли зме го – приповеда Весна и памета як раз пошли на смотру хорох до Сараєва.

–  Мушели зме шицки єднак випатрац у униформох, зоз завязану пионирску хусточку, лєм  за обуй була бриґа… А вец наставнїк пошол до дутяну „Борово”, дзешка у центру вароша, и глєдал ципели за „свойо”дзеци, бо нас так волал. Кед ше му опитали кельо му треба, гварел – 70 пари – през шмих приповеда Весна.

ПАМЯТКИ

– Дзецинство паметам и по тим же сом танцовала у новосадскей Матки. Барз сом любела ходзиц на фолклор, и часто ми на розум приходзи як зме ше крашнє дружели, наступали… Учитель Штефан Гудак и його супруга учителька Вира нас зазберовали, а паметам и велїх других хтори нам прикрашели одрастанє – гвари Весна.

Весна (друга з лївого боку) медзи фолклорашами

(Опатрене 153 раз, нєшка 1)