fbpx

Побиду за злато патрел зоз трибинох

автор йован мирчески 7. октобер 2018

Силвестер Такач єден з найлєпших фодбалерох новосадскей „Войводини” шицких часох, югославянски репрезентативец златней ґенерациї, потим длугорочни успишни фодбалски тренер у иножемних лиґох, а нєшка пензионер хтори свойо днї препровадзує у прекрасней Ници, у Французкей. И нєшка памета як му у Риме вимкла златна медаля, а „Войводина” му и после 50 рокох у шерцу.

Вяри, под час тениского турнира у Монте Карлу, ознова зме ше стретли зоз Силвестером Такачом, єдним з найлєпших фодбалерох новосадскей „Войводини” шицких часох, хтори нєшка як пензионер жиє у Ници на Азурним побережю. Стретнуца з тим дакедишнїм „пекельним” бавячом и ище опаснєйшим ґолґетером окремне дожице. Силвестер нє часто доходзи до староґо краю, и ридко ма нагоду побешедовац на своїм язику.

НАРОДЗЕНИ ЗА ҐОЛҐЕТЕРА

Нормалне же у таких ситуацийох части здогадованя на фодбалски початки, кариєру и резултати:

– Ище док сом бавел у пионирох, кед зме бавели предзмаганя пред стретнуцами першого тима „Войводини”, на терен зме виходзели боси, же бизме нє очкодовали траву за першотимцох. Було аж традиция же пионире у лєтнєй сезони бавя боси. Така то була велька чесц бавиц на стадиону „Войводини” – здогадує ше Такач, и надпомина же мал  окремну чесц же го до юниорского погону поволали кус скорей як других бавячох тей ґенерациї, та  мал цали рок нагоду бавиц зоз старшу екипу. До першого тиму „Войводини” Такач вошол уж на 17 роки.

– Паметам, кед сом мал 17 роки, було то 1958. року, „Войводина” мала пейцох репрезентативцох хтори бавели за Югославию на Шветовим першенству у Шведскей. Клуб у исти час бавел Дунайски куп процив „Левского” зоз Софиї… Так я достал нагоду и одбавел сом перше урядове медзинародне стретнуце. Победзели зме 5: 1, а я на дебию дал два ґоли и намесцел треци. Новинаре ме дзвигали по гвизди, же сом одбавел на вершинским уровню и шицко то було як сон – памета Силвестер Такач.

Бул нєзаменлїви у екипи „Войводини” у першей половки шейдзешатих рокох прешлого вику. У шицких катеґорийох и ранґох змаганя, за „Войводину” одбавел 426 урядово стретнуца и дал 245 ґоли. Пришла и перша титула у домашнїм першенстве, поволанка до репрезентациї, успихи на медзинародней сцени, трансфер до иножемства. После „Рену”, дзе у 85 наступох дал 37 ґоли, Такач  бавел за белґийски „Стандард” зоз Лиєжу, з хторим два роки за шором бул шампион Белґиї. Уж як бавяч почал фахове усовершованє, та после здобуваня дипломох, лиценцох и сертификатох, почал и тренерску кариєру. Перше у Нємецкей, вец у Белґиї, та у Французкей. Врацел „Сошо” до першей лиґи и виведол го на европску сцену, а зоз „Ницу”  освоєл Куп Французкей 1997. року. Робел и у Мароку и Тунису, а 2002. року закончел кариєру.

По официйней статистики, Силвестер Такач за 17 професийни сезони як фодбалер наступел лєм за три клуби – Войводину, Рен и Стандард, одбавел 378 першенствени стретнуца и дал 143 ґоли. Ґу тому, два раз ше уписал и за репрезентацию Югославиї. Медзитим, кед ше патра шицки ранґи змаганя, биланс му ище лєпши.

ФИНАЛЕ У СЛИЗОХ

Силвестер Такач бул и  репрезентативец СФР Югославиї. У белавим дресу бавел релативно кратко, од 1960 по 1966, одбавел лєм 15 стретнуца, алє бул член репрезентациї хтора на Олимпийских бавискох  у Риме 1960. року  освоєл злато.

На нашо стретнуце пришол у фодбалским дресу Югославиї у хторим освоєне олимпийске злато, и зоз медалю. Медзитим, то нє „римска” медаля, алє реплика хтору з нагоди рочнїци велького триюмфу дала виробиц ґрупа фодбалских ентузиястох и дакедишнїх репрезентативцох. Слово о тим же у гевтот час, медалї доставали лєм фодбалере хтори наступели у финалним стретнуцу. А йому ше пред самим початоком финала случел пех: пре проблеми з калїченьом, одшедзел го на лавочки:

– Мал сом бавиц финале процив Данскей на Олимпияди, селектор Милован Чирич ме положел до протоколу и до стартного составу хтори урядово обявени. Медзитим, на тренинґу сом обачел же ми зацагує мускулу на ноґи. Нє було страшне, алє нє попущовало. Нє знал сом цо робиц, и селектор и терапеути ме контроловали чи сом годзен, чи нє. Можебуц сом могол висц на терен, медзитим, совисц ми нє дала мира, цо кед пре мускулу нє одбавим як ше одо мнє обчекує? Аж сом ше питал дакедишньому ґолманови „Войводини”, а теди спортскому новинарови хтори провадзел Олимпияду, Лазарови Васичови, же цо робиц. Вон ми гварел же нє шмем ризиковац. И так сом одлучел нє бавиц финале, же так баржей допринєшем екипи, як да нам пре мнє вимкнє медаля. Барз ми було чежко же ше так случело, алє озда судьба була така. Постали зме олимпийни шампионє. Грала наша гимна „Гей Славянє”, я шедзел на трибинох Олимпийного стадиону у Риме и плакал сом. Амбиєнт, побида, гимна… нє могол сом ше стримац. Аж познєйше сом дознал же цо ми було з мускулу. Указало ше же мам ровни талпи, прето ме болєло. Як сом почал ношиц уложки у обуї, и проблеми щезли…

НЄПРАВО МИ ПРЕ МОЮ  „ВОЙВОДИНУ”

Нєшка, гоч жиє на релациї Французка – Нємецка, Такач поряднє провадзи обставини у ФК „Войводина”, углавним прейґ Интернета. Гоч зоз Клубу пошол пред пейдзешат роками, новосадски „полу-били полу-червени” му и далєй у шерцу.

– Смутни сом  кед видзим яки слаби резултати и медзилюдски одношеня у Клубу. Нє мож меняц даскельо тренерох у сезони. Лєбо управа кажди час дава задзекованя. То ше ище  як одражує на бависко и екипу. Фодбалере нїґда нє знаю на чим су. Таки вец и резултати. Так ше нє роби, а док так, таки буду и резултати. Нєприлаплїве же би „Войводина”, клуб з таку историю и реномеом, пред плей-оф на гранїци, була осма на таблїчки. Часто ше чуєм з приятелями у Новим Садзе, и модлїм их най дацо поробя и помогню Клубу – гвари Такач.

Кед уж слово о Новим Садзе, Такач констатує же кед єден час нє нащиви город у хторим почал фодбалску кариєру, лапа го носталґия  гоч жиє у прекрасней Ници:

– Нови Сад найкрасши город на швеце. А Ница такой после нього – заключує Силвестер Такач.

ЗЛАТНИ РОКИ

Силвестер Такач (1940, Дюрдьов) перши фодбалски крочаї направел у „Войводини”, а його розвой як бавяча провадзел, лєбо предходзел, розвою цалого Клубу. Були то роки кед  „Войводина” будовала шампионски тим. Ґенерацию Тодора Този Веселиновича и Вуядина Бошкова хтори тераз як тренер водзел и селектовал екипу, нашллїдзели Илия Пантелич на ґолу, були ту Брзич и  Секеруш, пришли Алексич и Нештицки… и Такач як стандардни першотимец, бизовни ґолґетер и символ тиму. Новосадски клуб водзел ґу першей титули у домашнїм першенстве. У сезони 1965/66, „Войводина” перша претаргла двацецрочну „монотонию” кед ше у повойновим периодзе як шампионє держави зменьовали лєм беоґрадски и горватски клуби зоз такволаней „велькей штверки”.

На медзинародней  сцени, позарядово добра екипа сцигла и до верху тедишнього Купу европских шампионох, дзе „Войводину”, хтора у епскей „майсторици” у осмини финала вируцела славного мадридского „Атлетика”, у штварцини финала застановел аж силни „Селтик”, познєйши шампион Европи. Правда, „Войводина” уж була без Такача, хтори процив мадридянох з ґолом у предлуженьох, гварел цо ма, а у медзичаше подписал за французки „Рен”. Клубска леґенда гвари же од того трансфера „Войводина” поставела рефлектори на стадиону за бавенє ноцних стретнуцох, так же и на тим полю Новосадски клуб бул фодбалска аванґарда тих просторох и лиґох.

И. С.

ПОТРАФЕЛ МОНДИЯЛСКИ РЕЗУЛТАТ

Зоз Силвестером Такачом зме  бешедовали пред початком Мондиялу у Русиї:

– Нє обчекуєм вельо на тим Шветовим першенстве, бо ми нє познати шицки бавяче, алє анї тренер (Младен Крстаїч   ред.). Добре ми бул познати Славолюб Муслин и барз почитуєм шицко цо поробел. Робел у моцних европских лиґох, а як селектор нас пласовал до Русиї. Барз ми нєправо же го, хто зна пре цо,  зменєли пред початком  Мондиялу. То вшелїяк будзе мац пошлїдки на репрезентацию. Могли би нас нєсподзивац, войсц до другого кругу бо маме добрих поєдинцох. Алє, будзе чежко – прекоментаровал Такач. Так и було.

 

(Опатрене 43 раз, нєшка 1)