fbpx

Краса червеного закрица

автор влдї 14. новембер 2018

Спасоє Нешкович бул син параста зоз Шиду, а на свойо 27 роки пошол до Америки дзе специялизовал фамелийну медицину, а потим и ґериятрию. У тей хвильки ше усовершує на ориєнталней медицини и акупунктури на коледжу  у Калифорниї. През цали роботни вик потримовка  му були супруга и двоме синове хтори уж закончели  факултети и маю свойо сни як цо их вон мал на телї роки кед оталь одходзел. Часто приходзи до тих крайох, и отворено бешедує о тим цо ше му пачи.

Кед сом раз приходзел до мойого милого Шиду, як и вше, цо сом бул блїжей при нашей хижи на Вельким шоре, вше ми баржей  шерцо било. Розуми ше, моя мац Андєлка ме чекала пред дзверми, алє сом обачел ище цошка нове и красне. Пред тим як сом збачел мацер, до оч ми спадло єдно вельке червене закрице. Мнє то озда найкрасше закрице на драги од Беоґраду по Привину Ґлаву. Правда, слово о двох найкрасших закрицох, єдно нове на будинку Руского двору, друге на будинку коло манастира Привина Ґлава. З мацеру сом вецей раз преходзел коло Руского двору и часто патрел на тото красне червене закрице яке нєт анї у Америки. Роздумовал сом о тим же  бим  любел упознац главного майстра хтори вибрал тот червени череп, хтори прикрашел нашо околїско… Наисце ше ми пачело.

Так о закрицу Лєтнєй владическей резиденциї у Шидзе приповедал др Спасоє Майк Нешкович зоз Лос Андєлесу. Збачел го пред даскельома роками, а тото красне закрице го здогадує на дзецинство и його пайташох – Дюру Ждиняка  и Звонка Саламона. Добре памета и дакедишнїх просвитних роботнїкох Ксению и Янка Саламона, потим ветеринара Мирослава Саламона и других приятельох Руснацох. Та заш лєм, вше ше у приповедкох враца на Руски двор. Приповедал же го позна  64 роки, а же нїґда у нїм нє бул, та  би го любел поопатрац и зоднука. Дознал же то Лєтня владическа резиденция, алє прецо  є лєтня и прецо владическа резиденция и хтори то бул владика у нїм, дознал аж тей єшенї кед ознова пришол до Шиду.

КОНЄЧНО ПРЕКРОЧЕЛ УДЗВЕРЯ

Точнєйше, було то 15. октобра кед у церковней порти стретнул о. Михайла Режака, пароха у шидянского хтори го привитал и указал му церкву Преображена Господнього. Там дознал и о самим будинку резиденциї хтори збудовани 1780. року, о нащивох владикох, дознал тото цо нє знал о Руснацох и їх вири, а вец го Мирослав Иван, директор винариї  ДОО „Руски двор”, одведол до пиньвици дзе ше у вельких гордовох чува вино и палєнку. У полуцмоти прекрасного здания слухал и о самим будинку. Обишол и други просториї и дзецинску заградку ПУ „Єлица Станивукович Шиля” и барз ше му попачело яке шицко ушорене, чисте и красне. А на концу ше вєдно зоз о. Режаком  випендрал  на вельки пойд одкаль ше през облак могол припатрац на цали Шид.

– Чувствовал сом ше велїчезно кед сом прекрочел удзверя резиденциї и кед сом крочел до церкви хтора подобна церкви Святого Оца Миколая у центре Шида. Барз  ше ми попачели и шицки просториї хтори сом обишол, а окреме дзецинска заградка хтора ме здогадла на подобну заградку коло шпиталю у Лос Андєлесу дзе дакеди час препровадзовали мойо двоме синове. Цали будинок якош окреме „диха”,  пачи ше ми тота цихосц. Конєчно ше сполнєло мойо давне жаданє – нащивиц тот велїчезни будинок зоз червеним закрицом – щири Спасоє Нешкович.

ЛЄМ У СРИМЕ ШЕ НАЙЛЄПШЕ ОДПОЧИНЄ

Кед закончел медицински факултет и почал робиц, перше роботне место му було у Вуковаре, а вец три роки у Товарнїку нєдалєко од Шиду. У септембру 1980. року пошол до Америки.  И нєшка нє забува же му теди, кед сцигнул до велькей держави, велька помоц и потримовка бул наш дакедишнї паноцец Силвестер Саламон. Як и каждому початнїкови, и йому ше спочатку требало знайсц у новим штредку, далєко од своїх.

Скоро штири децениї у роботи прелєцели раз два.  Нєшка до Шиду люби присц нащивиц свою мацер Андєлку и шестру Милицу Милу. Люби ше присц ту одпочиниц,  бо як гвари, ту и воздух иншаки, ту ше може надихац… Аж и природа, квеце и птици… Прето, гвари приходзи нє лєм раз, алє голєм два раз до рока.

ДАРУНОК ОД КАНЮХОВИХ ШЕСТРОХ

Наш собешеднїк скромни и вше жада  помогнуц пациєнтом. Здогадує ше на єдну подїю кед пребувал у Шидзе.

– У сушедстве зме мали два шестри Рускинї, Єлену и Софию Канюхових, хтори були мойо пациєнтки. Раз ми сцели подзековац за лїченє, та ми натаргали букет квеца зоз їх заградки. То ми бул озда найкрасши дарунок хтори сом  достал од моїх пациєнтох. Часто ше на тото здогаднєм,  окреме теди кед роздумуєм о моїх найблїзших у родним месце.

И ту у Америки мам даскельо пациєнтох Руснацох, хторим указуєм фотоґрафиї зоз Шиду, и розуми ше, Руского двору – гвари др Нешкович.

КНЇЖКА, ФАМЕЛИЙНИ ДОХТОР

Др Спасоє Нешкович  прешлого року видал  и кнїжку под назву  „Фамелийни дохтор  од югославянского лїкара по америцкого медицинского дохтора”.  У нєй вон совитує людзом як би требали  мерковац на свойо здравє. З оглядом на  тото же є вирнїк,  Нешкович на початку кнїжки здогаднул и на Дзешец Божо заповиди и молитву. 

Вон часто у Лос Андєлесу после  Службох у Сербскей православней церкви вирним трима и кратши преподаваня з обласци здравства, односно, медицини.

(Опатрене 55 раз, нєшка 1)