fbpx

Йован Хранилович, велїкан епохи

автор др владимир барович 4. децембер 2018

Йован Хранилович –  священїк, новинар, поета, гуманиста, явни роботнїк и народни трибун, треба же би бул запаметани пре вецей причини. Окрем же бул єден з осем копредсидательох Велькей народней скупштини 1918. року у Новим Садзе, Хранилович бул и снователь Новосадскей секциї Югославянского новинарского дружтва, хторе зазберовало новинарох без розлики якей су нациї, лєбо вири. Прето є и пионир фахового орґанизованя войводянских журналистох.

Йован Хранилович мал барз интересантни животопис. Народзени є 18. децембра 1855. року у фамелиї грекокатолїцкого священїка Николи у Кричкох на Петровим полю у Горватскей. Його оцец бул прихильни идейом южнославянского єдинства и Илирского руху, а у тих идейох вироснул и Йован. Концом 1878. року, млади Хранилович рукоположени за свяященїка и меновани за секретара владики Дюру Смичикласа, а пошвидко постал парох у Жумберку, дзе у рижних парохийох службовал дзевец роки. У тим периодзе  визначел ше як поета, а „Жумберацки елеґиї” його найзначнєйше дїло. Од 1887 є паноцец у Бачкей. Перше у Коцуре и у Керестуре, а од 1889, по упокоєнє, бул парох у Новим Садзе, дзе му вирни були чесни и худобни швет, та и вон жил досц скромно. Попри свяшенїцкей скужби у церкви святих апостолох Петра и Павла, дзечнє ше сходзел з угляднима особами тедишнього Нового Саду, пошвидко вошол до дружтва и здобул обще почитованє, алє по конєц живота жил скромно и у материялних бриґох. Умар 5. авґуста 1924. року, а поховани є на Руским теметове у Новим Садзе, дзе го випровадзели парохиянє и вельке число почитовательох.

Хранилович як новинар значне мено нашого новинарства. После зєдинєня бул директор и редактор демократских новинох „Єдинство” хтори виходзели у Новим Садзе. Медзитим, и пред тим здобул богате искуство – обявйовал у „Бранику”, „Позоришту”, „Стражилову” и других новинох и литературних часописох. За собу охабел коло пейц тисячи новински тексти, литературни критики, прикази, фельтони. Прето, и прето же ше вше дошлїдно притримовал началох журналистичней етики, спада медзи заслужних у историї новинарства на наших просторох.

Запаметани є як безкомпромисни прихильнїк началох новинарскей етики у роботи. Кед писал о стану у тедишнєй преси, огорчено спозорйовал: „Вирази ше нє вибера, пишу ше слова и квилєня яки би чловек чловекови нїґда нє повед до оч. Та и кед ше, аж и за нашо обставини, пойдзе предалєко, друкує ше виправка, и як да ше нїч нє случело. И то ше вец вола политична борба. Хто звикнул на тон з новинох других, културних народох, червенї ше пре словнїк у наших новинох”. Йован Хранилович бул и перши предсидатель Новосадскей секциї Югославянского новинарского дружтва хтора конституована у януару 1922. року. До Секциї ступели найугляднєйши новинаре шицких народох, цо бул вельки успих у чежких повойнових рокох. Секция ше старала о социялним статусу новинарох, насампредз помагала старим и хорим колеґом, а Хранилович, як предсидатель, окреме ше старал же би до Секциї нє були примани поєдинци хтори нє почитовали начала професийней етики. Тоти намаганя ґу моцнєню статуса и достоїнства новинарскей професиї, и нам нєшка муша буц приклад.

Як длугорочни парох грекокатолїцкей церкви св. Апостолох Петра и Павла у хторей медзи вирнима доминую Руснаци, Хранилович мал вельки уплїв на руску националну заєднїцу у Новим Садзе. Гоч по националносци и особним чувстве нє бул Руснак, тедишнї власци тримали го за єдного з руских преднякох, чийо слово медзи парохиянами значело, нє лєм коло духовних и вирских темох, алє и коло економских, та и тих политичних.

Чловек хтори у ширшей явносци насампредз запаметани як поета „Жумберацких елеґийох”, у историї Нового Саду и Войводини охабел тирваци шлїд. Хранилович по конєц живота остал дошлїдни идейом южнославянского єдинства, та так треба спатрац и його доприношенє присоєдинєню, дзе дзе бул єден од осем предшедаваюцих Велькей народней скупштини хтора уведла Бачку, Бараню и Банат до Кральовини Сербиї, а далєй до Кральовства Сербох, Горватох и Словенцох.

Живот, дїло и робота Йована Храниловича  и нєшка можу буц приклад закладаня за явни интерес, а дружтвене анґажованє засноване виключно на моралних началох и зоз цаловиковней дистанци, мушиме почитовац.

Становиска висловени у тим тексту виключно авторово и нє вше одражую ушорйовацку политику новинох „Руске слово”.

(Опатрене 38 раз, нєшка 1)