fbpx

Велька война (II)

автор сашо сабадош 5. децембер 2018

Преценєне же у Велькей войни погинуло 10 милиони воякох и скоро ище тельо цивилох. Бул то найвекши глобални воєни конфликт у дотедишнєй историї чловечества. Цала єдна ґенерация после нєй жила у прешвеченю же є водзена же би на швеце вецей нє було войни. История их барз швидко демантовала. Кед же тота война принєсла дацо добре, то шлєбода и право на самоопредзелєнє „малих” народох.

Єст тенденция при дзепоєдних историчарох у Заходней Европи дзе ше Сараєвски атентат  28. юния 1914. року квалификує як основна причина без хторей би Першей шветовей войни нє було. Ствари, медзитим, нє таки єдноставни. Читателя би требало здогаднуц же ше скорей того 1914. року случовали вецей подїї хтори од локалних кризох могли прероснуц до глобалного конфликту и привесц до ескалациї зраженя медзи велькима силами у Европи.

ПРЕСТРОЙОВАНЄ СИЛОХ

Перша (1905) и Друга мароканска криза (1911) були вязани за зявйованє Нємецкей у сиверозаходней Африки хтора була у интересней сфери Французкей. Вше векше милитаризованє Другого Райху приведло и до повязованя Французкей, Велькей Британиї и Русиї до союзу познатого под меном Велька Антанта, хтора резултат спорозуменьох медзи Французку и Русию зоз 1904. и Русию и Вельку Британию зоз 1907. року. Сам факт же Британия и Русия вошли до истого союзу после деценийох дипломатских, та аж и оружийних зраженьох вельо гутори о тим кельо була моцна їх перцепция Нємецкей як грожацей сили хтора ма намиру окончиц експанзию на їх рахунок и пременїц розпорядок моци у швеце.

Опасносц вибиваня войнового зраженя широких розмирох була присутна и под час такволаней Анексийней кризи зоз 1908. року кед Австро-Угорска принєсла одлуку формализовац свойо трицецрочне присуство у Босней и Герцеґовини з урядовим присоєдинєньом тей териториї. Главни процивнїк того поцагу була Кральовина Сербия хтора мала територийни претензиї на Босну и Герцеґовину. Кед 6. октобра 1908. року Австро-Угорска преглашела анексию, Сербия уложела оштри протест и глєдала же би тота одлука була поцагнута. Медзитим, понеже Русия, як главни союзнїк Сербиї по тим питаню, нє була порихтана на войну, и Сербия мушела припознац ситуацию на терену. З другого боку, Австро-Угорска ше поцагла з териториї Новопазарского санджаку хтору тиж тримала од часу Берлинского конґресу 1878. року. Тоту територию Сербия завежнє у Першей балканскей войни з 1912. року. Балканска война тиж мала потенциял виволованя конфликту на ширшим подручу, насампредз пре процивенє Австро-Угорскей, хтора ше обавала же зоз одходом Османскей империї з Балкану и територийним змоцньованьом Сербиї, и вона сама будзе загрожена. Прето з Лондонским спорозуменьом з 1913. року на инсистованє Австро-Угорскей онєможлївени намаганя Сербиї же би вишла на Ядранске морйо и прето формоване нєзависне Князовство Албания як тампон-держава. Як видно, сцена за вельки обрахунок европских силох поставена и лєм ше чекало повод.

САРАЄВСКИ АТЕНТАТ

Турбуленциї хтори у Европи тирвали од самого початку ХХ стороча, ескаловали после атентату на нашлїднїка австро-угорского пристолу Франца Фердинанда хтори 28. юния 1914. року у Сараєве виведла орґанизация „Млада Босна”, дзе Сербия з боку урядового Бечу була означена як одвичательна за планованє и орґанизацию того контроверзноґо дїла, а Серби у Монархиї прето церпели вишлїдзованя и малтретованя з боку власцох и звичайного народу. Єдномешачни период прицискох, ултиматумох и войскових тензийох закончени 28. юлия кед Австро-Угорска, у велькей мири одшмелєна з одлуку свойого главного союзнїка Нємецкей хтори єй препущел „на волю” поступац по тим питаню, обявела войну Кральовини Сербиї. Як одвит на тото, Русия преглашела общу мобилизацию, а реакция була обява войни з боку Австро-Угорскей. Зоз тим активована клаузула зоз французко-русийского спорозуменя зоз 1905. року по хторим Французка вошла до войни на боку Русиї, а потим пре спорозуменя з Французку и Русию уключена и Велька Британия. Нємецка, хтора цали час потримовала Австро-Угорску у своєй офанзивней политики, превжала водзацу улогу у войни на боку Централних силох.

(НЄ)СЛАВНЕ ВОЙОВАНЄ

Воєни биланс Габзбурґскей монархиї нє бул означени з вельким числом успихох. Указало ше же войско Монархиї нє було адекватно порихтане за модерну войну. Окрем дзепоєдних винїмкох, високи официрски кадер нє бул анї на уровню союзнїцкого, нємецкого, анї процивнїцкого, насампредз сербского. Морал и мотивация у шорох национално гетероґеного войска тиж нє були  на достаточним уровню. На балканским фронту, до окупациї Сербиї пришло аж после уключованя нємецкого войска под команду Авґуста фон Макензена. У початней фази войни, сербске войско однєсло вельки  побиди на Церу и Колубари и вигнало инвазийну силу зоз Сербиї прейґ Дрини до Босней, прецо Нємецка була примушена интервеновац. На Восточним фронту, кампаня процив Русиї у Галичини тиж була у найвекшей мири нєуспишна и углавним ше заґлїбела до декунгох и позицийней войни  на териториї самей Австро-Угорскей. До войни ше 1915. року на боку Велькей Антанти уключела и Италия хтора мала претензиї на австро-угорску територию на Ядрану. Австро-Угорске войско ту мало початни успихи кед застановело Италиянох на рики Сочи и прешло до офанзиви на италиянску територию, хтора конєчно застановена 1917. року на рики Пияви. После початних успихох, пораженє ше случело и у Румуниї, хтора до войни вошла 1916. року. Як шплях у воєней историї Монархиї остава и нєгумане справованє войска на окупированих територийох, драстична примена воєних законох у погранїчних обласцох, и документовани воєни злодїйства над цивилним жительством, насампредз на подручу Сербиї и Галициї. То тирвацо очкодовало довириє славянских поданїкох до Габсбурґскей держави.

КОНЄЦ МОНАРХИЇ

Док тирвала война, концом 1916. року, после 58 рокох на пристолу, умар цар Франц Йозеф. Його, на уж нєстабилним трону, нашлїдзел унук його брата Карла Лудвиґа, Карло. Народзени далєко од права нашлїдства по прецизней Габсбурґскей гиєрархиї, нови цар по теди нє бул уключени до державних питаньох и нє бул окреме заинтересовани за управянє з царством. Скоро од початку його столованя, Карло прейґ тайних каналох пробовал заключиц сепаратни мир зоз моцами Антанти, алє тоти намаганя були нєудатни и Австро-Угорска по сам конєц остала вязана за Нємецку. Заш лєм, Карло на рижни способи пробовал виратовац компликовану державу хтору достал як нєобчековане нашлїдство. Предкладал, медзи иншим, тройну монархию Австриї, Угорскей и Горватскей, цо потримовали горватски партиї лоялни коруни, алє тоту идею блокировал мадярски фактор у Монархиї.  На самим концу войни, Карло пробовал федерализовац остатки свойого царства и дац самоуправу и територийом дзе векшина були и славянски народи. Медзитим, у складзе зоз Штернац точками хтори початком 1918. року прокламовал Вудроу Вилсон, предсидатель ЗАД , хтори до войни вошли на боку Антанти 1917. року, и хтори медзи иншим гуторели о праву народох на самоопредзелєнє, єдна по єдна етнїчна заєднїца виражовала жаданє напущиц Монархию, же би на концу позиция цара и у самим Бечу постала нєотримуюца. На сам дзень подписованя примиря у Першей шветовей войни, 11. новембра 1918. року, Карло обявел прокламацию по хторей дава народу Австриї право на одредзованє державного ушореня и у хторей ше одрека прероґативох власци, а два днї познєйше подписал подобне преглашенє и за Угорску. И гоч тоти прокламациї нє були абдикация сама по себе, вони означели политични конєц династиї хтора вецей як шейсц стороча бавела водзацу улогу на политичней сцени Европи и хтора у своїх остатнїх деценийох напущела славну девизу „Най други водза войни, а ти, щешлїва Австрийо, жень ше и одавай!” и свою историйну мисию закончела праве на боїску.

Европа и швет после Велькей войни достали нови гранїци. Стари царства препадли, побиднїцки колониялни сили ище наросли и змоцнєли, а на Старим континенту зявела ше и ґрупа нових националних державох. По началох Вилсоновей доктрини и права войней побиди, после розгранїченьох, мировних конференцийох, плебисцитох и прокламацийох, и на територийох розпущеней Монархиї настали нови держави. Дзепоєдни постояци преширени, дзепоєдни историйни обновени, а дзепоєдни першираз ступели на историйну сцену.

РУСНАЦИ У ВОЙНИ

Руснаци у Бачкей и Сриме, як и други народи Габзбургскей монархиї, од самого початку войни були мобилизовани до єй войска. То бул период  кед можебуц и по першираз число умартих у Керестуре по року було векше, як число народзених. Число мобилизованих Руснацох  з наших местох нє познате, алє остало зазначене число Керестурцох хтори  свой живот охабели на боїскох Першей шветовей войни на памятнїку хтори мадярски окупацийни власци подзвигли року – на нїм були виписани 244 мена. Мироньови Жирошови ше удало зоз того, тераз знїщеного, памятнїка, преписац 125 мена. Други 119 мена дати на старанє вичносци и забуцу. Потомком остава обовязка чувац памятку на їх траґичну судьбу.

(Предлужи ше)

(Опатрене 14 раз, нєшка 1)