fbpx

У малим краса

автор фес 27. децембер 2018

Кед  ше тей єшенї у новосадскей Матки ознова позберали ветеранє у фолклорней секциї, Єлена Путанов анї нє подумала же будзе єдна з нїх, и же после вецей як трицец рокох ознова почнє танцовац. После нєдавно отриманого Концерту РКПД, поприберани у бунєвацким народним облєчиве, праве ветеранки були замерковани. Наша собешеднїца прето нє криє задовольство.

– Ище вше нє можем вериц же сом вишла на бину после телїх рокох, а з того би нїч нє було кед бим пред даскельома мешацами цалком случайно нє стретла  Янка Михальовского з хторим сом давно танцовала у Матки.  У бешеди зме  дотхли дакедишню „нашу” Матку, та ми ше опитал же чи ходзим… Та дзе ходзим, я 32 роки нє крочела до Матки, нє знам анї чи там єст дакого… А вон ми спомина Миломира Шайтоша, нашого парняка, колеґу з фолклора, хтори роками роби з фолклорашами, и надпомина же исти наш познати роби и з  ветеранами. Корцело ме, нє дало мира, и єдного вечара сом ше вибрала и пошла на пробу – почина Єлена о танцу после велїх рокох, о приємним друженю на хторе там наишла, алє и о своєй фамелиї и одрастаню на Адицох у Новим Садзе.

ТАК МАЛО БУЦ

Микола Колбас, Єленов оцец родом з Коцура, ище як млади пришол до Нового Саду за лєпшим животом. Мац  Ґизела зоз  Медюмурскей  обласци, з варощика Коториба у Горватскей. А стало ше так же ше мацерова шестра Анастасия одала и пришла жиц до Нового Саду,  а Єленова мац з часу на час приходзела ту, до нєй, та ше ту  и з Миколом упознали. У новосадским „Кабелу”  и пензию дочекала.

– Мац була весела, оптимистична и нїч єй нє було чежко, а часто знала и  зашпивац. Була „окретна”, док  оцец бул одмеранши, та ше озда так надополньовали. У Адицох справели хижу, а паметам же и дїдо Дюра жил з нами. Барз сом го  любела… Були зме зложна фамелия, и я и моя младша шестра Мария запаметали веселе дзецинство. Славели зме швета и по мацеровим и по оцовим обичаю, одходзели до родзини до Коцура… – приповеда Єлена хтора мала 13 роки кед  на оцов предклад хтори ше згварел з приятельом, почала ходзиц до Матки на фолклор. Гоч по руски шицко розумела, нє барз знала бешедовац, алє ше нє однїмала лєпше го научиц и знац.

 – Марча, теди Латякова, ми наисце помогла коло язика, уж кед сом була штредньошколка. Вше ме опоминала най лєм бешедуєм по руски, а вона ме виправяла. И наисце, злєгка сом го научела, а иншак бим у Дружтве анї нє могла, ша гоч дзе зме з фолклором госцовали, лєм зме шпивали, аж черчало у нас – предлужує Єлена и спомина Боґдана Виславскового хтори бул теди хореоґраф, як и Милета Баньца хторого волали чика Миле, Жарета, Клявина, Мимия, алє и велїх других – Сашу Поповича хтори им на пробох грал док нє почал грац з „Лепу Брену”, квалитетни оркестер и нину Марчу Сопкову хтора им часто после пробох варела чаю…

На госцованю у Заґребе 1977. року (Єлена друга з лївого боку)

ПОЧАЛА ЯК НАЙМЛАДША, ПОШЛА НАЙСТАРША

Дванац роки Єлена, Гена Колбасова танцовала у новосадским КУД „Максим Горки”, хтори бул теди єден з наших найквалитетнєйших Дружтвох. За гоч котри наступ були порихтани 15-16 пари за танци, робело ше, алє ше и дружтвовало. На пробох наставали моцни приятельства, любови и малженства, а барз добре запаметани путованя по цалей „Юґи” и иножемстве, як и наступи з познатима: Звонком Боґданом, Михайлом Онещуком, Предраґом Цунетом Ґойковичом…

Почала танцовац як наймладша, а пошла теди кед по рокох була найстарша. Уж ше Єлена и одала, кед ище вше заходзела до Матки, а супруг Йован єй давал вельку потримовку. Нєодлуга пришло до змени ґенерацийох,  вше частейше думала на фамелию и на танєц вецей нє пошла.  Народзел ше и Синиша, зоз супругом робели у „Победи” и живот достал иншаку красу.

 – Мали зме красни, скромни живот, без тензийох  и у поради – так о заєднїцким живоце зоз супругом и сином приповеда Єлена. Нажаль, єй Йован нє длуго пожил. Остала сама з дзешецрочним Синишом, и гвари же ше на то нє люби анї здогадац.  Кед пред 10 роками остала и без роботи, анї сама нє зна як шицко прегирмела.

– Од 3 650 роботнїкох, у „Победи” у хторей сом робела 27 роки,  3 500 роботнїки остали без роботи. Требало ми часу же бим могла шицко перше у своєй глави положиц там дзе треба, и аж вец рушиц напредок.  Требало ми дацо цо ме порозбера и з якуш иншаку, веселшу фарбу „обилї” мой живот. Театер и кнїжки були мойо любови, почала сом и дзеци чувац, и ниа, роки прешли,  док сом нє спознала же ознова тот живот красни – гвари Єлена.

На  Матковим Концерту, хтори отримани у новембре у Ґимназиї „Лаза Костич”, Єлена вишла на бину после вецей як 30 рокох. До истей школи почала ходзиц пред пол вика, та емоциї були помишани. Роздумовала о тим же як ше у живоце шицко посклада.

– То нє лєм розвага и друженє и єден способ рекреациї, алє вельо вецей – полна душа – гвари на концу наша собешеднїца.

ИЩЕ ЄДНА ПРИЧИНА ЗА ВЕШЕЛЄ

– Нови рок ше дакеди дочековало у Матки, и нє могли зме го лєм дочекац. Ґаздинї напекли колача,  порихтало ше єдла и вше була полна сала, з томболу и музику. Ша, на єден дочек нашо приятелє, малженска пара, пришли, а наша пайташка пред породом. Так и було, коло 10, 11 годзин вечар ю однєсли до породзилїща, та зме славели и Нови рок и нови живот!

И СИНИША БУЛ ФОЛКЛОРАШ

– Мой син раз пришол  зоз школи и гварел ми же ше перши записал же будзе ходзиц на танєц. Танцовал у КУД „Вила” хторе робело у рамикох КУД „Соня Маринкович”. Нїґда сом нє прицискала же би бул танцош, то було його жаданє. Та заш лєм ми мило же и вон дожил тоту красу друженя и путованя по Мадярскей, Кипру, Болгарскей… Танцовал  10 роки, и наисце ми мило же бул на Концерту потримац ме – гвари Єлена.

Памятка на єден Крачун (оцец и син)

(Опатрене 29 раз, нєшка 1)