fbpx

Традиция трох ґенерацийох

автор маф 13. януар 2019

Познате же ґаздинї з Руского Керестура традицийни руски продукти за швета як цо бобальки и капущанїки за Крачун, або пасочки за Вельку ноц, нє муша рихтац сами. Можу их купиц у пекарнї „Макаї”, чийо власнїки Михайло Макаї и його супруга Мария.

И того Крачуна Макайово зоз своїма роботнїками нашулькали коло 200 кили бобальки хтори ше попредало окрем у їх трох, и у других предавальньох у валалє, алє и у сушедним Лалитю, Крущичу, а купцох було и зоз Вербасу. Ґу тому напекли и вецей як 200 капущанїки.

Претаргли зме Макайових у велькей роботи, и здогадли ше на їх прейдзену двацецдворочну драгу у тим нєлєгким, алє и красним ремеслу, як наглашує Мария, и вшелїяк традицийним у їх фамелиї.

З пекарством ше штредком прешлого вику занїмал Михалов дїдо по мацери Янко Надь Митьов хтори єден час мал пекарню у Керестуре, а вец ше преселєл до Кули дзе и закончел свой роботни вик. Од нього ше учел и жец Владо Макаї, Михалов оцец и зоз супругу длуги роки, аж по саму пензию, тримали пекарню при своїм обисцу на Збегньове. А вец випадло же ремесло предлужел Михал, гоч ше як однїмал.

– Кед зме були леґинь и дзивка, гварел ми же сиґурно нє будзе пекар, анї параст, алє водоинсталатер за цо и школу закончел. Випадло иншак – покус у франти толкує супруга Мария.

ГОЧ ЯК ШЕ ОДНЇМАЛ, ПОСТАЛ ПЕКАР

– Робел сом як водоинсталатер дзешец роки, алє фирма препадла. Отверала ше пекара у „Кооперативи” 1995. року, та ме поволали робиц. Єдного рана сом ше врацел з роботи, та гварим супруги же би зме могли пробовац сами робиц кед маме шицко готове у оца. Правда же сом твердзел же нїґда нє будзем пекар, озда и прето же сом ище як школяр мушел помагац и оцови и дїдови док ше други купали на базену – здогадує ше Михал, а Мария додава:

– Теди я робела у керестурскей друкарнї хтора тиж преставала  робиц, та и я нє знала кадзи зоз собу после 20 рокох стажу. Но, за самостойну роботу ше нє було лєгко одважиц, алє ме потримали и мойо родичи кед ми гварели „же нє будземе знац чи вредзи, чи нє, кед нє пробуєме”. Ґу тому, Михаловим родичом наша одлука превжац пекарню вельо значела. Пред во йну уложели и до нового пеца, алє анї єден з їх синох нє мал дзеку предлужиц робиц. Гоч єден робел як пекар у Швайцарскей, а други вец зоз Хладзальнї прешол за пекара уж до нашей пекарнї, а тераз роби як пекар у Кули – памета Мария.

Пред Крачуном нашулькали вецей як 200 кили бобальки

УВЕДЛИ ХАСАП СИСТЕМУ

Так Макайово крочели до нових водох приватного поднїмательства. Робота ше розвивала, но пред тим мушели надосц уложиц до новей струї, а вец з часом на другей локациї, при пияцу, збудовали и цалком нови обєкт. Попри шицким тим, пред 10 роками як вишла державна уредба, медзи першима уведли и ХАСАП стандард, гоч ше з нїх, як гваря, даєдни и шмеяли.

– Теди було поведзене же ше без ХАСАПУ нє годно робиц, та ше ми упущели и до тей нє малей инвестициї хтора нас коштала 13 000 еври.  То нє значело лєм  придац папери и достац сертификат, алє требало койцо подоправяц, ходзиц на обуки, анґажовац консултантох, мац нову опрему, судзину, за кажди продукт требало зробиц анализи, як особну карточку… Значело  то строге контролованє наших продуктох од уходу до пекарнї по предаванє – толкую Макайово. Нажаль, як гваря, о єден час вишла нова законска уредба же нє муши буц ХАСАП, лєм треба документацию водзиц по тей системи, а тото цо Макайово поробели надалєй нє важело.

– Гоч нам дараз и нєправо, заш лєм, кед придзе инспекция, глєда же бизме шицко мали по ХАСАП-у, та ми маме вельки предносци и вельо вецей боди од тих цо тото нє маю – гвари наша собешеднїца.

ПРЕШИРЙОВАЛИ И АСОРТИМАН ПРОДУКТОХ

Як превжали оцову пекару, младши Макайово помали почали преширйовац асортиман, як зоз сучаснима продуктами, так и з традицийнима.

– Почали зме од хлєба, кифлох и лепиньох, а вец зме пекли и хлєбики зоз заренками, док то нараз було и по других предавальньох. Почали зме печиц кроасани, то було нове. Купели зме машину и правели жу-жу печива и по 10 кг дньово. То були роки кед шицки тапетаре у валалє робели, та преходзели таки вельки количества и добре нам ишло. Верим же нам то барз помогло направиц и нови обєкт. Додали зме и питки, та наш прегнєтанїк, капущанїки, белюша, а єден час зме мали и ґоргелї и питу з бундаву. Вец зме пекли вше вецей файти хлєба: домашнї хлєб, ражови, „стари сач” (то чарни хлєб без адитивох, а зоз даскельо файтох житаркох), и то нам остатнї нови продукт – гвари Макайова.

– Сотрудзуєме зоз фирму „Сопро” у Суботици котри представнїцтво єдней горватскей фирми и од нїх береме дас 12 артикли. То и  яско кифла, и кифла на маслу, и могло би ище койцо, бо вони барз вельо нови продукти понукаю. Медзитим, у остатнїм чаше, векшина продуктох у трох наших предавальньох – мали количества.

Як приповедаю Макайово, мали пекари як їх, и у малим штредку, вше баржей траца крочай з велькима у варошох, дзе и продукция цалком индустриялизована. Єден зоз проблемох то и нєдостаток школованих пекарох, та и вони маю лєм трох приучених. Пре шицко и вони, як гваря, остатнї роки нє могли жиц лєм зоз пекарнї кед би нє мали жеми.

– Жеми нам остало од родичох, та лєм прелїваме з єдного до другого. Вельо зме уложели, та уж тераз лєм витримаме ище даскельо роки, кельо Михалови хиби до пензиї, а я уж пензионерка.  Но, нє знаме на кого шицко тото звериме, гоч маме три дзивки, двох жецох и пейцох нєвельких унукох – заключую Макайово.

НАЙГЛЄДАНШИ ПРЕГНЄТАНЇК

– Мило нам же можеме чувац традицию, и нове понукац. Попри наших бобалькох, капущанїкох, паскох, кажди дзень нам найвецей преходзи наш прегнєтанїк хтори зоз шкварками и масцу. Сити є, и людзе ше хваля же им барз одвитує на польо, а ту и белюш хтори уж дакус прилапели и странци.  A уж вецей роки печеме и славски колач кед дахто наручи – гвари Мария.

ХЛЄБ НЄ ЛЄМ ПОЖИВА

– Я ту 20 роки и тераз аж видзим же як то крашнє шицко випатра кед є поскладане на тепшох. И наш мото виписани у предавальнї „Же хлєб нє лєм пожива, алє и часц чловековей духовносци, символ богатства и вираз култури”. То наисце барз красне виреченє и шицко у нїм облапене – гвари Михал.

(Опатрене 353 раз, нєшка 1)