fbpx

Красни памятки на новинарски днї

автор влдї 1. фебруар 2019

Мирослав Цирба медиї провадзи як и велї други гражданє у Шидзе, а дакеди бул вон тот хтори давал информациї, призначовал рижни подїї, одходзел на терени… Ридко хто нє знал же хто Мирослав Цирба,  нєшка пензионовани новинар „Руского слова” уж полни 19 роки.

Добре розположени Мирослав нас привитал у своїм обисцу и дзечнє ше здогаднул на свою новинарску кариєру хтора наисце була богата. Правда же у младосци дипломовал биолоґию, и то у Беоґрадзе, алє и сам припознава же озда у його живоце мушело буц так же професийну кариєру витворел у новинарстве.

РОБОТА У РАДИЮ

Од самого снованя Радио Шиду – 6. децембра 1969. року, як гонорарни сотруднїк почал робиц руски емисиї у тим локалним медию вєдно зоз Владимиром Бесерминьом и спикерку Олю Бесерминї. Були то емисиї о визначних Руснацох зоз Шиду, алє и ширше, провадзели значни подїї на рижни теми. После кратшого часу пошол до Беоґраду и робел у Природняцким музею, а вец нєодлуга, 1973. року пошол до войска до Охриду. Медзитим, после войска достал поволанку од Божи Башича, тедишнього секретара Општинского комитету СК же би ознова робел у Радио Шидзе и то у програмох и на сербским, и на руским язику.

Робело ше, алє було часу и за друженє (Цирба, Бучко, Гарди и Колєсар)

– Теди ше три раз до тижня рихтало пентнацминутово емисиї по руски, а внєдзелю то була полгодзинова емисия. Пошвидко до Радия пришол и новинар Стева Бобаль з Бикичу, а я добре знам же сом робел по штредок марца 1977. року кед сом достал поволанку зоз НВУ „Руске слово” же чи бим там нє робел. Теди у „Руским” бул директор Дюра Когут, а плаца була два раз векша яку сом мал у Радио Шидзе, та сом таке понукнуце нє могол одбиц. Робел сом як новинар у редакциї за рубрику „Нашо места”, а тиж вєдно зоз Михалом Рамачом и хронїки местох дзе жию Руснаци. Теди ше одходзело на терени, писац и сликовац и случело ше раз же сом у єдним дню прешол аж 500 километри на авту, бо сом перше ишол до Суботици провадзиц младежску роботну акцию на Паличу, а потим сом ше врацел до Нового Саду, а вец по задатку мушел пойсц на Летенку на Фрушку гору. После законченей роботи врацел сом ше на авту до Шиду. Таки статус роботи у редакциї сом мал по початок войни у крайох бувшей Югославиї, а кед почала инфлация, нє виплацело ше ми путовац пре драгово трошки и вец сом робел як дописователь. Писал сом з дому, односно зоз Сриму – приповеда Мирослав Цирба.

З колеґом на терену

РОБЕЛО ШЕ, ПУТОВАЛО, А И БУЛО З ЧОГО

Велї знали же Цирба провадзел шицки теми дружтвено-политичного живота у Сриме, же писал аналитични тексти, а як и сам гвари, кед требало дацо оправдано критиковац, тото и робел у своїх текстох. У тедишнїх часох кед виходзел „Делеґатски глашнїк” и там робел тото цо требало. Писал фельтони о КПД „Дюра Киш”, а потим и о Сримским фронту, сериял текстох под назву „Медзи стварносцу и леґенду” о леґендох зоз сримского подруча.

– Кед сом пришол до „Руского слова” и кед сом видзел у текстох кельо мам виправки, похопел сом же нє знам добре по руски, та сом до рукох вжал словнїк. Нє сцел сом ше ганьбиц, и видзи ше ми же сом о єден час вельо лєпше и бешедовал, и писал без гришкох. Алє найбаржей паметам же то були красни часи, бо зме ше у Редакциї шицки крашнє складали, а и пенєжи було. Доставало ше 13 плацу, цепли оброк и реґрес, одходзело на путованя… На два заводи сом подзвигнул и кредит, перше за адаптованє старей хижи хтору сом о даскельо роки звалєл и ознова подзвигнул кредит на 30 роки, тераз за нову жижу. А вец пришла инфлация и „жедла” длуство – памета Мирослав.

Наш собешеднїк ше оженєл 1978. року и вєдно зоз супругу Гелену створели фамелию. Перше ше народзел син Мирослав, а потим и дзивка Наташа. Приповеда наш собешеднїк и колеґа о тим як го нащивюю дзеци и унучата у хтори ше наисце цеши.

Супруга, нажаль, пред даскельома роками умарла.

Вироятно би ище длуго писал и информовал Руснацох, алє ше Мирослав, нажаль, у януару 1999. року похорел, та о рок у фебруаре 2000. року пошол до пензиї. Гоч є пензионер, провадзи шицко цо ше случує у медийох, окреме збуваня у шидскей општини. Гвари же без того нє може, за телї роки роботи ше новинарство, єдноставно уцагло под скору. И з „Руским словом” ше дружи, чита цо пишу тоти цо предлужели там дзе вон станул пред двома децениями.

МАЛЬОВАНЄ РАТОВАЛО НОВИНАРСТВО

Ище од дзецинства Цирба любел мальовац, та мальовал у Ґимназиї, а потим и вєдно зоз старшим братом Йовґеном.

– Анї у новинарстве нє було лєгко прежиц, окреме на початку дзеведзешатих рокох прешлого вику кед позната гиперинфлация раз-два „жедла” плацу. Теди ше ми барз здало тото же сом знал мальовац. Мальовал сом конки и доокола кладол венчики. Людзе то любели, а то ми оможлївело заробиц ище додатни динарчок. Бул сом теди и новинар,  и маляр – гвари на концу Мирослав Цирба.

 

 

(Опатрене 45 раз, нєшка 1)