fbpx

Добра орґанизация ключна у велькей фамелиї

автор мзг 12. марец 2019

Приблїжує ше Осми марец, Медзинародни дзень женох, а єдна з женох з Руского Керестура хтору вшелїяк вредзи спомнуц то Снежана Малацко, хтора попри своєй осемчленей фамелиї, ма часу и за роботу, заградкарство, за театер, алє и за волонтеризем.

Малацкова фамелия вше була числено богата, понеже Снежана и єй супруг Дзвоно як млади родичи за штири роки мали аж штверо дзеци, двойнята Ваню и Андрею, Мирослава, вец и Маю, а кед ше о вецей як двацец роки познєйше народзели Михаела, потим и Сара, цалей фамелиї ше, як толкує наша собешеднїца, пременєл живот.

– Щиро поведзено, крашнє мац вельку фамелию, алє нє можем повесц же ми то бул и план, єдноставно, так ше поскладало. Кед зме дознали же чекаме Михаелу, хтору сом мала на 41 рок, похопели зме же нам то будзе як кед бизме ознова мали перше дзецко, понеже гевти штверо уж вельки и пошли по своїх драгох. То було окремне нєсподзиванє и красна вистка, хтора ошвижела фамелию и нашо одношеня, радовала ше и узша и ширша фамелия. Кед пришла и Сара, було олєгчанє же Михаела ма свойого парняка, же є нє сама – приповеда Снежана.

НАЙМЛАДШИ ИХ ТРИМАЮ НА ГРОМАДКИ

Дзецински ошмихи причина же би ше шицки Малацково частейше зишли, а найстарши дзеци вельо помагаю родичом коло наймладших.   

– Гоч єдна дзивка уж и одата, частейше приду, бо ше єдни других зажадаю, а и други дзеци уж маю свойо обовязки, роботи, алє нас Михаела и Сара тримаю на громадки, вони нїтка хтора нас частейше збера – бешедує вона и додава же ше розлкує способ виховйованя дзецох тераз и пред вецей як двацец роками.

– Перше, и я тераз старша, та иншак патрим на шицко. Теди то було шицко баржей на моц, най ше так виражим, а тераз зме уж нє таки млади, швидки, та ше баржей операме на искуство. Кед ше патри у ґлобалу, барз мож почувствовац розлику у виховйованю дзецох. Тераз єст вельо вецей ствари хтори помагаю и олєгчую младим мацером, алє думам же у нєшкайшим чаше мацери менєй часу можу пошвециц дзецом пре роботи. Тиж так, и баби и дїдове тераз ище вше нє у пензиї, як скорей, а гоч су и гей, муша ище дацо робиц з боку. Таки темпо живота. И, нормално, нє мож нє спомнуц сучасну технолоґию, хтора кельо добра, тельо ма и неґативни боки. Вшелїяк же и нам, родичом, олєгчанє же ше дзецко бави, патри дацо, алє барз треба мерковац же би нє постали овиснїки, бо до того барз лєгко може дойсц – поручує Малацкова.

У єдней велькей фамелиї добра орґанизация ключна за добре функционованє, а з тим ше водза и Малацково.

– Мушиме себе правиц розпорядок же бизме ше шицки уклопели и же би шицко було покончене, а шицки члени були виполнєти и нє занєдзбани. Велї ше ми опитали як то вариц за тельо особи кажди дзень. Гварим им же нам скорей требало тельо же би шицки були сити, а тераз количество нє на першим месце, баржей вецей файти єдзеня, бо дахто на диєти, дахто нє є єдно, дахто друге… Кажде ма свой розпорядок обовязкох, та и то треба прилагодзиц, пригрива себе єдзенє кеди му треба – гвари Снежана през шмих и додава же часто дома франтую же вона, як Снежана, ма свойо седем патульки.

ЖИВОТ ПОПРЕПЛЄТАНИ З ДУХОВНИМ

Наша собешеднїца, супруга и мац шесцерих дзецох, толкує же цали їх живот попреплєтани зоз духовним, цо им велька помоц у велїх животних спокусох.

– Духовносц нам дава напрям кадзи исц и вец лєгчейше шицко прилапиц и пребродзиц. Почежкосци и бриґи єст чи маш єдно, чи шесцеро дзеци. Кед би ми дахто гварел док сом була млада же будзем мац шесцеро дзеци, нє верела бим. Алє, вельо раз ми прейдзе през главу же ше ми вше дзешка подсвидомо верцела тота шестичка, як кед би ми цошка шептало же цо ме чека, гоч то тераз випатра наисце як франта. Хто нє ма таке богатство, чежко му потолковац цо краса велькей фамелиї. Штверо нам уж людзе до живота, а ту тоти два манди, та нє останєме сами и нє розиду ше так швидко. Розуми ше же зме вельо раз вистати, алє вони нам зоз свою радосцу, подзекованьом даваю моц, и праве то тото богатство – визначує Снежана.

Попри шицких обовязкох хтори ноши велька фамелия, Малацково находза часу и за гуманосц, понеже су роками волонтере у керестурским Каритасу. Тиж так, занїмаю ше и зоз заградкарством.

– Дас пред дзешец роками зме ше дали до Каритасу, гоч я тераз нє мам тельо часу пре наймладши дзивчата, алє нє виключела сом ше. Углавним помагам у каритасовим бутику, з дзецми на стретнуцох, а стретаме ше и з фамелиями, дзелїме искуства. Тиж так, предаваме и сувенири, а єдна часц заробку идзе людзом у потреби. Занїмаме ше и зоз заградкарством, хаснуєме желєняву за себе, алє ю и предаваме дома и на пияцу – толкує Снежана, хтора и роби у оцовей тарґовецкей роботнї „Палїнкаш”, як и єй супруг.  

– Оцец нас позберал. Ту робел и мой брат, хтори тераз жиє у Канади, а я робим од 2004. року, гоч сом тераз мала паузи и праве нєдавно сом ше ознова врацела на роботу. Вшелїяк же то и потреба, бо вельку фамелию треба и витримовац, алє з другого боку, треба и висц дакус зоз того фамелийного окруженя и мац цошка свойо – наглашує Снежана и на концу ище раз визначує же шицко тото старчи пре добру орґанизацию, алє и тото же у велькей фамелиї нє мож нїч охабяц за ютре, бо ше такой погуби шор.

КЕД РОДИЧИ ВИПОЛНЄТИ И ДЗЕЦИ ЗАДОВОЛЬНИ

Єдна од Снежанових любовох одмалючка то култура. У рецитованю посциговала замерковани успихи, шпивала, танцовала, ґлумела, а у театре є ище и нєшка.

– Наш син Мирослав ме, слава Богу, обегнул у рецитованю кед прешлого року освоєл перше место на републичним змаганю. Кед сом ше одала, мала сом длугшу паузу у театре, можебуц и 18 роки. Но, кед сом ше врацела, то ми була наисце велька радосц и так ме виполньовало же сом, озда, аж лєцела. Любим проби, друженя, путованя, то єдно окремне искуство кед ше чловек може опущиц и уживац у тим цо люби. З роками вше чежше постарчиц шицко и зна буц напарте, алє задовольство зменша шицку терху, та чловек виполнєти, а вец и дзеци задовольни – припознава Снежана. 

 

(Опатрене 148 раз, нєшка 1)