fbpx

Нє жертва – задовольство

автор любомир дудаш 14. марец 2019

Фамелия Оленки и Златка Гудакових у Руским Керестуре, вєдно, озда ма тельо роки препровадзених у култури, Доме култури у першим шоре, же би и за два пензиї було вельо. През тоту институцию од окремного значеня нє лєм за валал, алє за цалу нашу заєднїцу, перше прешол Златко, а за нїм и його Оленка.

Оленка тиж почала танцовац, а потим предлужела и зоз шпиваньом у ґрупох и у хору, зоз тераз уж покойним Чамом, а вец зоз Лидию Пашову. Бавела и у „Вистатей конїци”, алє до Театра познєйше, гвари, частейше заходзела їх дзивка.

– У нашим обисцу и по теди, алє и у одрастаню сина Бориса и дзивки Мартини, писня нїґда нє заспала, нїґда є нє сцихшана – приповеда Оленка. – Писня, и шицка наша и шицка квалитетна зоз других бокох, вше була присутна и вше ю було чуц, дакеди и три-штири розлични, а нараз у розличних хижох у обисцу. То нам, просто способ живота, будзеня, роботи, оддиху, та по час кед сон чловека звлада. То так, и найкрасше же так – почина бешеду Оленка народзена Надь Макаїчкова, хтора уж скоро трицец роки роби у фармациї, апатики, донєдавна у апатики Дома здравя, а тераз лєм пар метери далєй – у приватней апатики.

МЕДЗИ СВОЇМА

– Робим то прето же то знам и любим, а найкрасше у тей роботи же помагаш людзом, нє лєм зоз лїком, алє часто и зоз совитом – гвари вона.

Нє лєгко було одлучиц ше висц зоз державней апатики, а на другим боку то було лєм питанє часу. Зисцело ше же Оленка добре зробела кед вєдно з тедишнїм єй шефом и колеґом Владом Пастернаком так надумали.

– Найвекше у шицким тим же робим медзи своїма людзми, у валалє, нє путуєм на роботу и мам вецей часу пошвециц ше своїм домашнїм, лєбо  у даєдней хасновитей розваги. Живот идзе далєй, а сами зме виновати кед нє вибераме, а треба же би зме одлучели о чимшик важним у живоце.

МУЗИКА ЯК СПОСОБ ЖИВОТА

– Нє знам од кого сом нашлїдзела любов ґу музики, анї мацерово, анї по оцови, нє були виразно музикални, а мнє ше ушол тот ґен и подзековна сом же го мам и пестуєм го покля сом годна – гвари Гудакова и предлуує же музикални и їх обидвойо дзеци. Закончели музичну школу, и уметнїцки су опредзелєни обидвойо. Борис, тераз уж дипломовани инженєр ґрафичного дизайну, а Мартина закончела анґлийски язик. Вони то могли нашлїдзиц по Гудакових котри без винїмку прихильни уметносци и ту досягли свойо найкрасши хвильки.

– Як ускладзиц штверим проби у Доме култури, закончиц домашнї роботи, порихтац их, випровадзиц и дочекац, постарчиц сцигнуц на роботу… Думам же сом то нїґда нє чувствовала як терху. Так нам фамелия функционовала и шицко було и на час и добре покончене – приповеда Оленка, поволуюци ше на тото же кед же уж можеш робиц тото цо любиш, вец то роб, а зроб то як найлєпше знаш.

– Я зоз фолклором, танцом, познєйше зоз хором, ище у бувшей Держави, обишла жем вонконцом у Колу братства, а вец, як одроснута, сом була и у Италиї, Словацкей… Прекрасни путованя, друженя, упознаванє нових крайох и людзох, обичайох…

Нашо дзеци, очиглядно, ишли по истей драги, Борис у фолклору, а Мартина вшадзи дзе ше могло, у театре, рецитованю, танцу, шпиваню… Обидвойо уж препутовали швета кельо лєм могли и пожадали. Мартина трецу класу ґимназиї закончела у Айови у Америки, а потим ище два раз на рижних студентских роботох. Борис тиж. Як студент пребувал там, а вец путовал кельо лєм могол – поцешена наша собешеднїца.

ЛЮБЯ ПУТОВАЦ, ЛЮБЯ И ПРИВИТАЦ

Нє лєм же Оленка люби путовац, любя шицки, а любя и вигосциц, дакедишнїх и терашнїх приятельох, а тераз уж и приятельох їх дзецох. Шицких привитаю и до обисца приму наисце зоз душу и отвореного шерца.

– Нєраз ме зачудовали нашо госци – гвари Оленка – кед нам, домашнїм, приповедаю яки нам валал богати и функционални. Ми якош анї сами нє свидоми же нам ту и наша Катедрална церква и Водица, и єдина Школа и Ґимназия по руски на швеце, же маме аж и Дом за старих, же валал ма оддзелєнє кулскей Музичней школи, же то шицко функционує, же ше у валалє ище вше здравка и познатим и менєй познатим, а то лєм наша душа, наглас роздумує, тота наша славянска, та и руска душа. На другим боку то и домашнє воспитанє по традициї, а то ище вше видно у валалє. Ми лєм, после длугшого часу, тото преставаме обачовац, алє то так и так валал жиє.

Кед же ше у дачим Оленка цеши, вец то наисце дзеци.

– Одмалючка, алє без наганяня, знали же здравканє нє кошта, а вельо значи, же почитованє од сушедох по шицких других лєм одраз красного и доброго воспитаня. Думам же ше нам зоз Златом тото поспишело. Цешим ше и у тим же зме, шицки вєдно, тельо роки препровадзели у секцийох Дома култури и прето же тоти дзеци цо там одрастали наисце препознатлїви и то по найкрасшим, а насампредз по справованю, скорей од шицкого. Там позакончовали ище єдну од животних школох, а тераз, кед су уж на своїм хлєбу, можу роздумовац як то пренєсц и усадзиц  їх дзецом, док за тото придзе час.

ДВА ВЕШЕЛЯ И ДВА СВАДЗБИ

Оленка и Злато мали два свадзби. Перша була, зоз официйним винчаньом у Новим Садзе, у рамикох тедишнєй войводянскей манифестациї „Розмарийово винчанє” кед ше винчали малженски пари, представителє шицких покраїнских националних заєднїцох.

На найшветочнєйши способ теди пришагали и Оленка и Златко, а шицким була кума Юлия Бисак, шпивачка Радио Нового Саду, котра тераз жиє и роби у Австралиї. По функциї, кум бул тедишнї городоначалнїк Нового Саду.

Друга свадзба була о тидзень, у Руским Керестуре, кед пришага и винчанє окончене у Церкви св. оца Миколая.

(Опатрене 158 раз, нєшка 1)