fbpx

Наднїца за страх

автор мария перкович 15. април 2019

Тих дньох держава наявела оштри обрахунок зоз „фалшивима хорованями”, явни вивершителє маю полни руки роботи, засипани зоз 300 тисячи налогами за примушуюце наплацованє длуствох (розумлїве од роботнїцкей класи), катастер и поштаре штрайковали, Город Нови Сад утаргнул персоналних асистентох особом з инвалидносцу, премиєрка скоро модлї за пребаченє же нє виведла полицайох на гражданство…

Уж постава допите здогадовац же нас час вше баржей здабе на антиутопиї Хакслия и Орвела, алє пошвидшанє и интензивованє систематичного репресивного насилства над нєшкайшим чловеком яґод кед би нас директно дрилєло до приповедки канского побиднїка з 1953. року, нєшка филмского класика „Наднїца за страх” Анрия Жоржа Клузоа.

Роботнїцтво криминализоване, як и штирме филмски шофере. Понеже су нє у синдикату, безкрупулозна нафтна компания их анґажує превесц експлозивни нитроґлицернин дзешка у южноамерицким пралєше.

Паметам, кед сом уж досц наросла же бим розумела „Наднїцу за страх” и його глїбоку критику капиталистичного ушореня, як сом почитовала шмели ґест главней гвизди филма Ива Монтана, хтори нє пристал же би ше филм знїмал у Шпаниї дзе теди бул ище живи и здрави каудильо Франциско Франко и його фашистични режим.

За розлику од тих дакедишнїх неоколониялних банана-републикох, у Сербиї заправо нєшка анї нєт синдикати хтори би охраньовали роботнїцки права. Дзека власнїкох капиталу чий єдини циль профит, постава леґислатива, а жалїц ше нєт кому. Длуство од 30 тисячи динари ґу даєдному комуналному подприємству чловека може охабиц без закрица над главу. Лєм ше шорую фляши з нитроґлицерином хтори можу кажди час бухнуц, и то нє на камиону у дзивини за шветом, як у спомнутим филму,  алє просто до твари роботнїцкей класи. Условия роботи, нєсиґурне положенє роботнїкох, одказ лєбо гашенє роботного места хторе у каждей секунди виши над над главу, доведли до того же ше наисце зарабя „наднїца за страх”, а нє плаца. Плаца и роботне место лєм еуфемизми за количество пенєжу и опис роботох хтори маса примушена прилапиц и робиц у страху. Бо роботодаватель сво и свя, вон „дава хлєб”, вон „обезпечує проґрес и стандард”, гоч знаме же його капитал найчастейше лєбо резултат однїманя дружтвеного маєтку, кед є „домашнї поднїматель”, лєбо предходного однїманя ресурсох даґдзе ширцом швета, кед же є иножемни инвеститор… Живот постал борба за голе отриманє, и то у 21. вику, у чаше кед зме кадри послац робота на Марс.

(Опатрене 22 раз, нєшка 1)