fbpx

Учительска мисия

автор агнетка балатинац 10. май 2019

Прешлого року на вецей заводи споминане мено о. Йована Храниловича. Прикмета „чловек злучованя”, лєбо народни трибун, а блїзко повязани з Руснацами, понукла нас на виглєдованє. У нашим окруженю у Осиєку, у руским дружтве, мали зме членох з презвиском Хранилович, понеже ше медзи собу скоро шицки познаме, знали зме же Мария Блотней родом з тей фамелиї.

– Йован Хранилович бул брат мойого прадїда Владислава Храниловича котри тиж бул паноцец. Паноцец Йован поховани у Новим Садзе, а о. Владислав на Мироґою у Заґребе. Обидвоме були грекокатолїцки священїки – толкує Мария, поцешена же походзи з фамелиї єдного з найзначнєйших руских преднякох.

РУСНАЦТВО И ТАНЄЦ

И попри тим же Блотнейова нє одросла у руским стредку, родичи ю научели по руски и бешедовац и шпивац. Усадзели до єй єства любов ґу рускей култури, а танєц и нєшка Мариї барз важни. Мария учителька, и у школи руководзи з фолклором, и цикаве тото же уключени нє лєм школяре, алє аж и учительки зоз школи. Тото цо тиж интересантне то же на вешельох и балох познате же вше найрозтанцованша пара праве Мария и Ярослав Блотнейово. Нєвичерпна енерґия хтора их порушує за собу ма уж пол столїтия и инспирация є велїм младим, та аж и старшим. Крашнє ше припатрац на нїх у танцу, велї би подумали же су аж професийни танцоше.

– Нє, през шмих гутори Мария, ми лєм барз любиме танцовац. Побрали зме ше кед мнє було 22, а Ярославови 25 роки и од теди, кеди ґод маме нагоду, танцуєме.

ФАМЕЛИЙНЕ НАШЛЇДСТВО

Мария Блотней (дзивоцке Хранилович) народзена 17. януара 1967. року у Дервенти. Єй оцец Владислав Хранилович и мац Єлена, народзена Сивч. Мац була професорка нємецкого язика, нєшка є у пензиї, а Мария предлужела учительску традицию. До основней школи ходзела до Билого Манастира, а Педаґоґийни факултет закончела у Осиєку.

– Робиц сом почала 1987. року у трох основних школох. У Основней школи у Раєвим Селу, сом преподавала руски язик нашим дзецом, О два роки сом почала робиц, одала сом ше за Ярослава, и жили зме у Вуковаре, дзе ше 1990. року народзел и наш син Боґдан. Война нас одведла до вибеженства, до Словениї, а потим зме ше врацели до Заґребу и ту остали жиц. Наша дзивка Ана, народзена 1995. року – приповеда Мария.

ШЛЇДОМ ГОРЯКОХ

Попри своєй професийней роботи, Мария барз люби природу. Зоз супруи приятелями часто одходза до горох, по горяцких дражкох по Медведници и околних брегох, а кеди ґод маю нагоду, нащивя родзину у Словениї дзе тиж прекрасна природа за горякох.

– Найчастейше нас можеце видзиц на Медведници, або на Слємену, но, ми, вообще любиме буц у природи – предлужує вона.

Окрем спомнутого, єй любов и руска култура и традиция. Кеди ґод ма нагоду, приключує ше КУД-у Руснацох Осиєк и шпива у хору. Найчастейше то на „Крачунским концерту у Заґребе” и на „Дравских габох” у Осиєку. Вона лєм предлужела тото цо робела док була школярка, та и теди кед ше уписала на студиї була активна у КУД Руснацох Осиєк, дзе єден час и сама водзела музичну секцию.

– Водзела сом дзецинску шпивацку секцию, хор и солистох. Було то осемдзешатих рокох кед сом студирала у Осиєку. Просториї нам теди були у Тврдї, було вельо дзеци и паметам же зме их водзели на „Петровски дзвончок”– здогадує ше Мария котра у тедишнї час була и подпредсидателька Дружтва.

Мария тиж так участвовала и на велїх семинарох котри у тедишнї час орґанизовал Союз Русинох и Українцох РГ, а котри „нашлїднїк” нєшкайшей „Лєтней школи” на хторей ше учи руски язик, историю и културу

– Я, так повесц, руски язик научела дома, бо зме дома так бешедовали. Родичи и баба ме научели читац и писац, а доставали зме и новини „Руске слово” и „Пионирску заградку”– памета наша собешеднїца.  

Мария нєшка порядни преподавач на Лєтней школи Союзу Русинох РГ котра ше каждого року отримує у Ораховици, а преподава руски язик и културу.

– На Лєтну школу приходза и гевти хтори уж лєм по далєким походзеню маю вязи з Руснацами, а з руску азбуку ше нїґда нє стретли. Любя слухац о рускей култури и историї, сцу научиц писац по руски бо им то цошка нове и интересантне, окреме азбука, як даяке еґзотичне писмо – толкує Мария.

Можебуц єдного дня дахто з тих „лєтних” школярох будзе нови будитель рускей свидомосци при жительох котри маю руски коренї, а учительки з Лєтних школох, и Мария медзи нїма, буду поцешени же праве од нїх научели перши букви.

Мария и Ярослав маю двойо дзеци, Боґдана и Ану. Ана єден час, док студирала, док бивала у Осиєку при баби, була член КУД-а Руснацох Осиєк, а Боґдан успишни новинар у новинох „24.sata”.

Блотнейових очекуєме на ище велїх балох, а їх дзецом жадаме же би чували мацерински язик и пренєсли го на свойо дзеци, праве так як то зробели и їх родичи.

ДЗЕЦИ БИ НЄ БУЛИ ДЕЦИ

Мария у своєй професийней кариєри мала велї цикави искуства з дзецми младшого возросту.

– Раз сом вошла до класи, шедла за катедру, а єдна школярка дзвигла руку. Цо ше стало – опитала сом ше, а вона мнє же чи мам ище дєдни ципели чи лєм тоти цо ношим. Гварела сом же мам, а вона ми врацела же чом же сом вец вше у истих. Нє знала сом цо одвитовац, алє од теди кус баржей меркуєм же бим нє була вше у истей сукнї або блузни, а о ципелох ище баржей дзбам – през шмих приповеда наша собешеднїца.

(Опатрене 31 раз, нєшка 1)