fbpx

Културни феномен

автор саб 7. юний 2019

У нашим културним живоце у лєм трох дньох случели ше два интересантни подїї чий концепт, тема, актере, и на концу и найважнєйше, їх успих, потвердзую же єдна заєднїца, кед же сце остац жива и витална, попри традицийней и академскей, муши мац и „популарну културу”.

Нєт простору анї потреби уходзиц до анализи же чи треци по шоре мултимедиялни перформанс „Я Русин єсм, бул и Бооооом” отримани штварток вечар у новосадским Руским културним центру, у чиїм фокусу бул Звонимир Звоне Павлович и його новша творчосц на полю драми (кнїжка „Зазбероваче труплох”, НВУ „Руске слово”) и єй дериватох и сателитох, и, тиж мултимедиялна промоция кнїжки „Одняти од псох” Славка Романа Ронду, тиж у виданю нашей хижи, на дакедишнї Дзень младосци  у Младежским доме у Руским Керестуре, руски културни мейнстрим, чи аванґарда, чи алтернатива, чи марґина. Найскорей же одвит залапює покус зоз шицкого спомнутого. Вельо важнєйше же публики знаю понукнуц тото цо єй треба; нє вше тото цо сама сце, бо би то була поверхова розвага, алє тото цо по нєскромним прешвеченю уметнїка, а знаме же уметнїк анї нє шме буц скромни и же уметнїцку амбицию нїґда нє треба брац за зле, треба же би сцела. З другого боку, публика вше препозна талант, алє и ентузиязем и щиру емоцию, и о тим цо видзела, чула лєбо пречитала роздума без предпрешвеченя. Прето на тих двох подїйох було вецей публики як на векшини других наших манифестацийох и фестивалох, окрем тих даскельо найвекших.

Гоч Звоне и Рондо, окрем по духу, нї по чим иншим уж вецей нє млади, обидвоме у свой час були свойофайтови „ґуруове” ґенерацийом младих руских творительох (музичаре, ґлумци, поетове), а їх уплїв у рускей младежскей култури нє лєм же запаметани, алє и нєшка жиє. Досц лєм видзиц як лєгко и нєпоштредно комуникую и сотрудзую з представителями ґенерациї своїх дзецох, та ше прешвечиц же то наисце так, и же ґу тому ище и ма смисла и дава резултати – на якишик чудни способ випадло же су „живи мост” медзи руску културу осемдзешатих и тоту яка ма буц наютре.

Нє муши каждому буц по дзеки тото цо робя и творя Павлович лєбо Роман, анї ше нє муши складац з роздумованями у тим тексту, алє тот „културни феномен” анї нє треба, анї нє мож иґноровац.

(Опатрене 13 раз, нєшка 1)