fbpx

Лєм робиц, и то найлєпше як знаш

автор любомир дудаш 7. юний 2019

– У вчасних повойнових рокох другого вибору нє було вельо, алє хлєба мушело буц. Я вибрал буц тишлїр и так то почало, а бул сом и младежски функционер, млїнар, рукометаш – приповеда наш домашнї, пензионер Славко Бучко з Керестура.

У велькей фамелиї зоз пецерима дзецми нєт вибору, мушиш ше знац бориц за себе од малих ногох.  Так почина Славко, хторому оцец Владо бул байбер, брат Владо штранґар, брат Яким електричар, брат Юлин лївец, а вон тишлїр. Шестра Марча одата за майстра тапетара.

 – Ґенерация народзена 1940. року, а єй припадам, мушела скоштовац шицко, од биди по успихи. За шицко зме ше борели и з руками и з ногами, кажде як знал и могол… Паметам часи кед зме у дутяну куповали „на ферталь”, чи цукру, чи маджуну, чи дацо инше, ферталь, то, же би и наймладши знали, 250 ґрами, штварцина кили. Часи були таки же ши за шеґерта ишол такой зоз школскей лавки, я у седмей класи, и предлужовал ученє зоз вецей роботи як науки. Пред поладньом ше робело, после того до школи, алє то мало и добри боки, так ше наисце и дало научиц, а и запаметац – приповеда Бучко, хтори шеґертовал у майстра Руская.

– Тераз чудне, вироятно, алє нє було шлєбодного часу, а у найгоршим случаю зме и гвозди випросцали, напросто, анї гвозд ше нє одруцало кед бул викривени. Паметам, а як бим и нє, же зме лїпкаче за мебель правели зоз сира и вапна, а було добре же аж, лєм ше го мушело и похасновац истого дня. Аж потим ше могло набавиц клию, чи жимного чи цеплого. Но, нєшка то уж цалком иншак, а ми теди ствари, мебель, за обисце правели же би було и тирваце, и красне, и функционалне, тераз то уж индустрия, а о квалитету нє вредзи бешедовац.

Робота го одведла, голєм з початку, до „Раднику”, „Крамеру”, до нашей школи… Роботни вик закончел у Кооперативи, з тим же у Млїну и як тишлїр, маґазинер, лєбо шеф препровадзел найвецей роки, по пензионованє 2000-того року – приповеда Славко. Роками бул и предсидатель Синдикату у тедишнїм Комбинату. Окрем того, як добри майстор, Славко вирабял и безчислени сценоґрафиї за наш Театер и фестивали. Сценоґраф скоро же анї нє важне хто бул, алє ше вше знало хто то зроби найлєпше.

УДЕРНЇЦКА ЗНАЧКА ЗОЗ РОБОТНЕЙ АКЦИЇ

Источасно зоз тима роботнима местами Славко бул медзи найактивнєйшима и  при керестурскей младежи. Два раз бул предсидатель, пред и по войску.

– Нє можем нє спомнуц же сом бул и на роботних акцийох, теди союзного значеня. На вибудови Авто-драги, дзешка коло Прешева и Буяновца, бул сом и медзи найлєпшима, удернїцка значка зоз 1960. року остала як памятка на тоти часи – приповеда майстор Бучко приповедку котру роки виткали.

– Роботни акциї були приповедка за себе. Робело ше и понад своїх моцох, та и найшмелших наздаваньох. Там ше и росло и одрастало так як найлєпше могло, алє и требало, там зме поставали людзе котри ше могли лапац до шицкого цо лєм сцели и задумали. Сам древени фурик мал кили и кили, а ми на нїм премесцали тони и тони глїни, лєбо каменя на дзень. Таки часи були, а цешим ше же их паметам и нє лєм же сом участвовал у шицким и творел цо ґод лєм требало. Озда праве прето и чежко розумиц нєшкайши ґенерациї у одрастаня котри би преспали и днї, котри фриштикую пополадню, а з дружтвом виходза после пол ноци.

Одход на роботну акцию

У млїну наш собешеднїк робел найдлужей, и праве там колектив бул специфични по тим же ше осемдзешатих рокох, скоро кажду соботу и нєдзелю орґанизовали мольби, по шоре и поради.

– Можем лєм повесц же сом робел у млїну скоро док нє препаднул, а могло до того и нє присц, кед би вецей дзеки и розума було. Тераз є уж руїна, покраднуте превельо того, древо препада, очка порозбивани, а бул єден зоз найлєпших млїнох надалєко и нашироко. Ми мали муштериї од Бачкей Паланки, Пиньвиц, та по Кулу, Сивец и дальши места. Поготов го нашо старши ґаздинї паметаю по квалитетней муки, а познєйше и по концентратох. Од того вецей нєт нїч – смуткує майстор Славко, бо твердзи же нє мушело так буц.

РУКОМЕТ – ОКРЕМНА ПРИПОВЕДКА

– Ище у шеґертскей школи, дабоме, на годзинох физичного, за рукомет нас заинтересовал професор Лемко, Яким Варґа. Ту зме спознали правила, убавйовали ше, змагали, з єдним словом – жили за рукомет. То ґенерация Кима Крупара Смолу, Кима Гардия, Юлина Дудаша, Ивана Тимка, Дзвону Стрибера, Русковския зоз Коцура. Познєйше рукометашох превжал Михал Рац, Пицоль, а найвецей му дал шлїду и Владо Семан, Учо. Аж чкода, и то велька, же нєт хто орґанизовац турнир котри би праве Учови на памятку бул пошвецени – приповеда тиж єден зоз найлєпших дакедишнїх рукометашох, Славко Бучко. Окрем зоз рукометом роками ше активно и успишно занїмал и зоз столним тенисом, пинк-понґом, як то нашо людзе гваря.

 – Паметам, гвари Славко, же перши капури, прави за рукомет, справени у майстра Миячича, тиж добре запаметаного столара зоз валалу.

Зоз супругу Марю котра уж давно нє зоз нїм и дзецми, Славко ма дзивку Таню, нєшка професорку математики у керестурскей школи. Вона зоз супругом Юлином ма дзивку Андрею, котра тераз закончує мастер студиї на Технолоґийним факултету и сина Владка, студента другого року на Природно-математичним факулету, на напряме Информацийних технолоґийох.

Син Славко економиста, а зоз нєвесту Весну, маю двойо дзеци, Славово унуки, Бориса, котри уж закончени економиста и дзивку Дорис, тераз студентку тиж на Природно-математичним факултету.

– Кед же мам надосц шлєбодного часу, читам, вельо и добри кнїжки – гвари Славко. Друга розвага  ми добра телевизийна програма.

НОРМАЛНИ ЖИВОТ

На мольбох ше ляло  дражки, мури валяло, обисца преправяло и хто зна цо ище, алє то бул нормални ритем  роботи и живота. Таки часи були же ше знало за яку плацу робиш, а знало ше и же з телього пенєжу годно нормално прежиц а нє платац од першого по перши.

ПОДПИС

Як добри майстор, Славко вирабял и безчислени сценоґрафиї за наш Театер и Фестивали котрих по краси и функционалносци запаметана: „Опера за три ґроши”, „Пан ловар”, „Подозрива особа”… Наш найпознатши Фестивал „Червена ружа” тиж ношел сценоґрафию, печац и роботни подпис майстра Славка Бучка.

 

Будованє авто-драги

 

 

(Опатрене 58 раз, нєшка 1)