fbpx

Ище жиє пламень крашнє виповедзеного слова

автор олж 8. юний 2019

Познати дакедишнї керестурски скравец Йовґен Арва – Мелеґов мал тройо дзеци – хлапчика котри умар на шейсц мешаци, дзивку Амалку и Юлияна, познатого як Моша. Юлин бул виучени за шлосера, а у души: рецитатор, поета, ґлумец, любитель крашнє виповедзеного слова и уметносци. Тота приповедка о нїм.

– Перши рок сом бул шеґерт у Коцуре, а други и треци рок шеґертованя Янко Варґа и Емил Мецек мали мигель и прешол сом до нїх. После сом 1970. року пошол до войска. Теди мойо родичи пошли до Нємецкей, я до войска, а моя покойна шестра Амалка до манастира з котрого познєйше вишла и нажаль млада умарла – памета Юлиян.

У Нємецкей остал нєполни пейц роки. При Минхену робелу єдним подприємству на монтажи базенох. Пошол як леґинь, алє ше нєодлуга оженєл, та вєдно з нїм у Нємецкей була и його супруга Марча. Вона уж нє могла достац роботну дозволу, алє лєм пребуванє. Там ше народзели и дзивчата Таня и Ясмина, а наймладша Весна ше народзела уж кед ше врацели до Керестура. З народзену Ясмину, Арвовим требало векши квартель, жили од першого по перши, та ше надумали врациц, бо видзели же так жиц як там, могло и ту.

– З рецитованьом сом почал як леґинь, даґдзе 1968–69. року. Скорей ше о рецитованю мало знало, з оглядом на тото же сом бул перша ґенерация рецитаторох. Перша смотра рецитаторох у валалє була орґанизована 1969. року, а рихтал ю Дюра Папгаргаї. Старших од 15 рокох рихтал Яков Салак, хтори познєйше бул ґлумец у Тузли и под час войни 90-тих рокох там и умар. Вон бул рецитатор, а и другу смотру вон рихтал. Участвовал сом на першей месней смотри, општинскей, покраїнскей, та вец на републичней у Велькей Плани. Перши рок сом рецитовал „Писмо з цемнїци” од Кочиша, бо теди була задана тема – револуционерни писнї – толкує Арва.

Перша месна смотра рецитаторох 1969. року

Першого року з Републичней смотри у Велькей Плани такой принєсол и награду – кнїжки, а теди ше нє додзельовало перши места, було лєм полуфиналне и финалне змаганє. У финалним змаганю рецитовали трицецеро рецитаторе и жири преглашел лєм финалних змагательох. Медзи нїма бул и Юлиян. Интересантне и тото же вєдно зоз нїм теди рецитовал и Александар Берчек, наш познати ґлумец.

ТРЕБА ДОТХНУЦ ДУШУ СЛУХАЧА

Другого року отримованя смотри, 1970. року, орґанизована и зонска смотра у Вербаше, кед рецитовал „Старинску баладу” од Превера. На тей смотри участвовал и Яков Салак, а Юлиян ше ознова пласовал на Покраїнску смотру, дзе у полуфиналу мал барз добри оцени, алє  ше пре одредзени причини нє пласовал на Републичне змаганє. Шлїдуюцого року рецитовал у Керестуре, пласовал ше на општинске змаганє, алє на ньго нє пошол, бо пошол до войска. Тот треци рок рецитаторох рихтали учитель Михал Варґа вєдно з наставнїком Владом Бесерминьом.

– Теди сом порихтал писню „Мостарске кише” од Пери Зубца, котру преложел Микола Скубан и паметам же ми аж Марча Монарова шептала, бо сом нє научел цалу писню напамят. На смотру мали присц школяре седмей и осмей класи, а од старших хто сцел. Медзитим, до сали пришли шицки зоз школи, була полна сала дзецох младшого возросту. Та кед сом почал рецитовац писню у котрей ше споминаю перша, нє шицко єдно ми було и я ше перше ганьбел пред тима дзецми. Ище и нєшка єст людзох котри ми гуторя же ме паметаю як стоїм на бини и рецитуєм тоту писню. Теди тоти мали дзеци видзели же то мож и иншак рецитовац, нє лєм тоти писньочки котри ше вше рецитує, же єст фини писнї, котри мож вибрац, хтори мож барз добре пренєсц на публику. Гоч випаднєм дакус и препотентни, можем повесц же сом зоз рецитованьом тей писнї до велїх младих усадзел пелцер рецитованя – поцешени Юлиян.

ПОЕЗИЯ, РЕЦИТОВАНЄ И ҐЛУМА ЗВЯЗАНИ З ЛЮБОВУ

Окремне то чувство кед ше зохаби тирваци шлїд на тоти млади, котри предлужую далєй рецитовац. Юлиян любел рецитовац, алє теди писал и поезию, бо младеж у Керестуре мала литературну секцию. Сходзели ше найчастейше внєдзелю у Ресторану дзе бул „жаба бар”… Тоти цо теди почали писац, ґлумиц почали и рецитовац. А Юлин окреме любел рецитовац писню „Инґе Барч”. И нєшка му остала у души.

Теди, дзешка од 1967. по 1970. рок бул актуални  „гипи рух”, якаш енерґия була у младих и млади вельо того орґанизовали, а медзи иншим и рецитал о Єсенїнови. Бул то кратки рецитал на котрим були и поетово цали писнї и виривки. Даєдни преложел Микола Скубан, а даєдни  рецитовани по русийски. Тих рокох рецитовали Славка Кочиш, одата Микита, Марица Блаґоєвич, тераз Маркович, Йоска Павлович, одата Паланчаї, Марча Монарова, одата Палїнкаш, котра участвовала и на смотрох и рециталох. Наш собешеднїк наглашує же ми у Войводини вше мали моцних и добрих рецитаторох, од самих початкох, та по тераз.

Юлиян Арва и писал, як цо и спомина на початку. За першу обявену писню у „Литературним слове” наградзени є за писню „Червени ружи”. Писал и на других конкурсох, писнї му обявйовали у „Руским слове”. У тей литературней секциї у хторей започал свойо перши писательски а потим и рецитаторски крочаї, значне надпомнуц, бул и Теофил Сабадош, наш познати писатель.

Бул и шеґерт (долу у штредку)

ФАМЕЛИЙНА НЇТКА

У їх фамелиї нє лєм вон рецитатор, алє тоту любов пренєсол и на свойо дзивки, та и унучата.

– Маме три дзивчата: Таню, одату Планчак, котра рецитовала алє ше баржей анґажовала коло орґанизациї у театре. Наймладша Весна, тераз Пашо, рецитовац любела, гоч нє мала значни успихи. Ясмина, одата Дюранїн, мала наисце красни успихи у рецитованю, наступела раз чи два раз на Републичней смотри у Велькей Плани и два раз на Републичней смотри у Ужицу, дзе дзелєла треце место. Таньов син, Иван Планчаков тиж успишни рецитатор, а його шестра Ивана вошла до ґлумецких водох. Їх братняк, Андрей Пашо тиж будзе добри рецитатор. Тоти унучата  ше „руцели” на дїда, а Ясминово дзеци, гоч и  Дюраньов дїдо робел у Радию у Новим Садзе, баржей заинтересовани за фодбал. Мойо ме дзеци вельо раз чули кед сом дома рецитовал, бо тото любим. Рецитовал сом Превера, Єсенїна, Анри Мишоа…. Рецитовал сом шицко шором, кеди ми хтора писня „лєгла”, завиши од животного розположеня.

У Доме култури 1994. року була орґанизована преслава 25-рочнїци початкох рецитованя у Керестуре, а того року пада 50-рочнїца од початкох рецитаторского руху у нашим валалє. Крашнє би було того року, у рамикох даякей манифестациї означиц тоту рочнїцу. Требало би вихасновац нагоду и поволац рецитаторох и з тих часох кед ше починало, як и шицких котри рецитовали познєйше, а уж давно нє наступаю.

У Юлинови Арвови – Мошови ище вше жиє пламень рецитованя. Дакеди, гвари, кед є сам, як цо дахто шпива, вон себе дацо одрецитує, дацо цо глїбоко у нїм дзешка ище вше кучи.

И ҐЛУМЕЛ И РЕЖИРАЛ

Попри рецитованя Юлиян и ґлумел, та и режирал. Ґлумел у представи котру рихтал учитель Медєши „Гайди”, а вец го до представи волал Дюра Папгаргаї.

– Пред одходом до войска, паноцец Макаї рихтал єдночинку „Скорей шмерц, як апаца”. Пошол сом на премиєру, и кед ме паноцец Макаї видзел, замодлєл ме най му поможем у режиї. Я то дзечнє доробел. Кед сом ше врацел зоз войска, зоз  керестурским капеланом о. Ярославом Вовком рихтали зме єдночинку „Крачунски сон”,  котру зме виводзели у старей виронаучней сали, на перши дзень Крачуна.

Крачунски сон (Юлиян стої други з правого боку)

ШМИХ ЯК ЛЇК

Юлин Арва – Моша чловек котри люби жартовац, котри зна розвешелїц людзох. Гвари же його мото – кажде хто ше пейц минути задума,  ма голєм пейц причини за плаканє.

А зашмеяц ше чловек нагоду нє ма часто. Плакац можеме шицки. Сам чловек ше ридко кеди зашмеє, а сам зоз собу ше розйойчи.

Ту цала поента живота, гвари. Поента ше нашмеяц, поента розбиц тоту шиву каждодньовосц. Теди є вше на помоци каждому.

(Опатрене 197 раз, нєшка 1)