fbpx

По дзеки и оцови и себе

автор любомир дудаш 7. юлий 2019

Народзени є 1943. року у селянскей фамелиї од оца Йовґена и мацери Наталиї, народзеней Сабадош. Презвиско Пап му так уписане под час мадярскей окупациї, теди кед вируцене Гаргаї. Юлиян наставнїк, пензионовани новинар и аґроном, нє важне хторим шором, алє и професор анґлийского язика велїм наймладшим, старшим, та и ище старшим.

– Якош, после пейдзешат рокох, обняло ме чувство як кед бим ознова мушел одвитовац слабше научену наставну єдинку зоз Познаваня природи и дружтва пред наставнїком котри ме тото учел давно, давно… Алє, назад нєт, та по шоре… – почина бешеду Юлиян Пап.

– Росли зме, шестра Геленка и я, и на салашу, и у валалє. Часи були таки же зме робели шицко цо требало. Паметам же сом и зоз коньми робел на полю, звожовал, брадло кладол, угорел… Перши штири роки основней школи закончени у Керестуре, други штири у Кули, зоз салашу на котри и зоз котрого ше ишло и пешо, и на бициґли, вше завишело од хвилї, а нє бул блїзко при Кули… Паметам приповедки моїх же нас Гаргайових було наисце вельо. Шицки младши потомки Дюру, Ферка, Андрия, Петра… Нажаль, Михал и Илько умарли за младих рокох. Тераз нас вше менєй, а моєй фамелиї ище и презвиско скрацене на терашнє Пап. Нїґда сом ше зоз тим нє могол помириц – приповеда Юлин.

СЦЕЛ СОМ БУЦ УЧИТЕЛЬ

– И после телїх рокох ми у ухох одгукує оцов глас – „Будзеш школовани параст!” Знал оцец же без знаня нєт нїч. Раховал на мою цо сиґурнєйшу будучносц. Я, заш, од кеди знам за себе сцел буц учитель и лєм учитель, вяже ше думка за думку дакедишнього наставнїка…

Школованє предлужене у Штреднєй польопривредней школи, по два роки у Зомборе и Футоґу, гвари Пап, – успишно. Так то ишло и його оцови Йовґенови на дзеку, а анї йому нє падало чежко, ишло му од рук. Буц учитель и далєй була жива думка и план за будучносц.

– По природи стварох уписал сом ше на Польопривредни факултет, напрям защита рошлїнох, и закончел го теди кед требало. Мал сом намиру закончиц и маґистратуру, алє мотивация скапала пре рижни особни и углавним, оправдани ствари.

Нє дал ми дяблик мира, а сам себе сом то твардо обецал давно, источасно зоз польопривредним, позарядово сом уписал и анґлийски язик, без знаня родичох – памета наш собешеднїк. Зоз тварду дзеку и лєм два роки после першого, закончел и други факултет. Тиж успишно. Анґлийски теди нє бул модерни, алє, час указал же вредзе ло каждей минути и годзини труду.

Року 1963. прейґ черанки студентох, Юлиян пребувал у Анґлиї, у младежским  роботним кампу. Анґлийски язик теди нє бул розширени, алє у наступним чаше праве тот язик го нєпреривно провадзел у каждей дальшей роботи и активносци.

Кед 1971. року, як новинар, путовал до Анґлиї з ґрупу найлєпших комбайнерох и трактористох Югославиї, до фабрики „Масеи Ферґусон” у Ковентрию, на тей драги, окреме у контактох з домашнїма и других нагодох, бул и прекладатель. Зоз того путованя написал маратонски драгопис, обявени у „Руским слове” у 64 предлуженьох, под насловом „По Манчестер и назад”. За тоту репортажу достал Новинарску награду Войводини.

Од 1978. по 1983. рок, по препоруки Института за защиту рошлїнох, Пап робел у Секретарияту за польопривреду Вивершней ради Войводини як инспектор за защиту рошлїнох. Окреме бул анґажовани на орґанизованю проґнозно-информативней служби у Покраїни. Сообщеня тей служби (ПИС) ше и нєшка поряднє обявює на ТВ Войводини, у емисиї „Желєна проґноза”.

Року 1983. бул меновани за секретара Секциї за польопривреду и Координацийного одбору за аґрарну политику Покраїнскей конференциї Социялистичного союзу роботного народу Войводини. Бул и член Одбору за польопривреду Скупштини Войводини. Зоз тей роботи 1988. року бул меновани за секретара Секциї за польопривреду Союзней конференциї Социялистичного союзу роботного народу Югославиї. Тоту длужносц окончовал по конєц 1990. року, по розпад Югославиї. Бул секретар Союзу селянох Югославиї, и волонтерски, Союзу селянох Войводини.

– Паметам же ми ше 1966. року случовало барз вельо шицкого, а доброго, приповеда Юлин, а Юлиян, по матичних кнїжкох. Штефан Чакан, скоро случайно, ме одведол до студия Радия Нового Саду и такой сом почал робиц. Плаца…, я самостойни, уж оженєти зоз Иринку Лендєрову, дзиякову, народзел ше ми и старши син Мирослав… Та цо и мож вецей пожадац…

БУЛ МЕДЗИ ПЕРШИМА РУСНАЦАМИ ХТОРИ ПО АНҐЛИЙСКИ ПОУЧОВАЛ

– Писац сом почал, дабоме о хоротох рошлїнох, паприґа була уж актуална, ище пред тим. Фахово написи вшадзи требало, фаховцох ище вецей.Уж шейдзешат седмого року за стално сом прешол до редакциї „Руского слова” и после трох рокох сом бул редактор – гвари вон. Кратши период прешол до часопису „Добро ютро”, алє ознова ше враца до „Руского”. Писанє ми вошло до креви, до ґенох, та и нєшка, як пензионовани, нє мож престац… И нє лєм писац. Источано роби и у школи у Керестуре, учи по анґлийски, преклада зоз истого… Юлин перши уведол праксу ученя язика одмалючка, од оводашох, и то дало вельо, вельо, добри плоди. Приступ, тиж нєзвичайни, нїч под мушиш, нїч под терху, та и то зродзело велї любови ґу анґлийскому як нємацеринскому язику. И тераз велїм остали у паметаню оводаше котри нє лєм на „Бамби фесту”, алє и з других нагодох свою часц програми виведли на анґлийским язику. И чудо престало буц чудо, резултати ше лєм громадзели.

З препознатлївим рукописом Юлина Папа, Папаргая, народзени „Бачи Дюра з Керестура” (два кнїжки), котри на нєзвичайни а шмиховальни, способ приповедал о каждодньових парастских бриґох, цо у писаней форми, цо на радио-програми, найчастайше у виводзеню Михала Варґу, нєдавно упокоєного доаєна нашого Театру. Зоз истим рукописом витворени и дзевец други кнїжки, числени преклади зоз анґлийского, твори за ”Дзвони”, прешпиви, преложена Киплинґова ”Кнїжка о джунґли”…

– Кед бим мушел зраховац, було би чежко потолковац же у просвити мам 14, а у новинарстве 27 роки, а у пензиї сом, пре хороту, од 1991. року, алє то так, приповеда Юлин Пап. Нормално, Пап нє спомнє числени награди за новинарску и фахову роботу.

– И най закончим, гвари мой наставнїк у наисце приємней розварки,заш лєм, вше сом ше найлєпше чувствовал у роботи зоз наймладшима, у настави, а так сполнєте и оцово и мойо жаданє.

БУДЗЕ ХТО ПРЕДЛУЖИЦ ПАПОВУ ЛОЗУ

Зоз супругу Иринку маю старшого сина Мирослава, нашого познатого и припознатого музичара, аранжера, композитора… Мирослав зоз супругу оца и мацер обрадовали кед им ше народзел Михаило, вецейрочни побиднїк на Републичним змаганю з руского язика. Унук Михаило того року ше уписує до Змай Йовововей ґимназиї на французким наставним язику у Новим Садзе.

Младши Юлинов син Борис зоз початком гражданских войнох пошол на школованє до України, закончел Електротехнїку и там ше оженєл зоз Ирину. Маю Мирослава, тераз програмера и Олександра, котри закончує основну школу. И синове, унуки и нєвести, до баби Ирини и дїда Юлина наисце вше кед можу любя присц.

Синове Мирослав и Борис зоз фамелиями

(Опатрене 95 раз, нєшка 1)