fbpx

По ошмиху запаметана

автор любомир дудаш 5. авґуст 2019

Велї з ґенерациї котри и Балашевич „спаковал” до писнї народзени пейдзешат и даєдного… прешлого вику за нами, а ище вше активни, дружтвени, за шицко су заинтересовани. Як гваря, гоч кельо роки свойо поробели, ище вше вельо того мож зробиц, а и упартосц, най нє повем твардоглавосц, помага же би ше и кед пензия уж ту, лєбо на ню нє треба длуго чекац, витворело цилї и инше цо було занєдзбане у рокох котри прешли.

Иринка Пулькашова, Колошняйова по матрикулох, одата до Сакача, вшелїяк єдна зоз представнїкох тей ґенерациї. Пензионована є як погосцительна роботнїца, а медзи першима наисце школованима у тим фаху. Кед же з першого разу требало повесц по чим ю безчислени госци Ресторану, а потим и на Лонґове, запаметали, то бул ошмих! Домашнє зохаб дома, а на роботу ше одходзи з ошмихом и сцерпеньом за вшелїяки обичаї, воспитанє и културу госцох, котрих було зоз шицких крайох теди, нам, велькей держави.

– Народзена сом як штварте, наймладше дзецко, а одросла на Данчовей долїни. На щесце, и после телїх рокох сом ту, зродзена зоз таким желєнїдлом, воду опрез облакох и поглядом на заход слунка, приповеда Иринка. Одо мнє шицки були старши, алє ме нє розмазовали, шестра маря, брат Елемир и шестра Меланка. Оцец Любо, а паметам го и нєшка як барз доброго, бул тракториста у Комбинату, а мац Мария, народзена Бесерминї, тримала шицки кути у обисцу. Ту, коло и на долїни, вше було вельо дзеци и док зме росли и одрастали знало нас буц и по двацец и вецей у безконєчним бависку нє забуваюци и на домашнї обовязки. То нам шицким було нормалне, а одрастали зме, озда и красше и щешлївше як нєшкайши младши –  враца Иринка памятки на дзецинство.

– И до оводи сом почала вчас ходзиц, од трох рокох, зоз шестру Меланку, а як нєшка паметам учительку Жирошову котра нас учела шицко – рецитовац, шпивац, пестовац любов ґу театру… Златни роки за ище красши памятки. У основней школи нас було три класи зоз найменєй трицец двоїма дзецми, таки часи були. Теди сом, уж як дакус векша, ходзела и на фолклорну секцию, алє барз сом нє любела кед хореоґраф бул гласнєйши як ми, дзеци. А грал нам сушед Юлин Кренїцки, Рац. Но, вон нам часто грал и ту, у сушедстве, кед бависко требало змириц и кус оддихнуц – гвари вона.

Перши „шведски стол”, а по руским обичаю у Ресторану

А кед єй дзеци, син Желько и дзивка Снежана, пошли за своїм хлєбом, у обисцу Иринка остала зоз супругом Любом и мацеру. Як живот зна нєсподзивац, обидвойо, якош анї нє вельо часу єдно за другим, пошли спочивац, остала сама, лєбо скоро сама. Ту, у валалє дзивка и унука Минеа (Югас), котру Керестурци одмалючка познаю як нєзвичайно добру рецитаторку котра руске слово и вислов ширела и далєко од родного валалу.

ЖЕ БУДЗЕМ КЕЛНЕРКА, МАЦ НЄ СЦЕЛА АНЇ ЧУЦ

– Кед пришол час опредзелїц ше за професию, анї сама сом нє думала же закончим школу за погосцительство у Вербаше. Роздумовала сом и о иншим, алє теди у валалє уж на велько почала бешеда же дакедишнї Клуб явних и просвитних роботнїкох будзе прави Ресторан. Адаптация будинку уж и почала. Оцец бул лєм за таке, ша, забога, робел у Комбинату, алє мац… – нє могла анї задумац. У карчми, та най то будзе и ресторан, робиц… Боже, сохрань!

Якош то, нє мож анї виплановац, теди до Вербасу до фахових школох пошли наисце вельо Керестурци. Иринка, єй колеґа Кимо Мудранчик, сушеда Сенка Бучкова и наисце вельо з валалу, велї хлапци ше пошли учиц за месара, а потим робиц до Карнексу. Так було, медзи иншим, и прето же то була и єдна зоз найтуньших вариянтох школованя, нєдалєко, а скоро сиґурно обезпечена робота.

– Ми, млади, з помоцу искуснєйших колеґох лєгко контроловали шицко. Ошмих, поздравкац, привитац, вислужиц и так роками – здогадує ше Иринка. Озда найчежше було кед младеж зоз кину виходзела, та шицки просто до ресторану, анї тельо места нє було. Шицких вислужиц, буц сцерпени, а шицким по дзеки. Алє, могло ше. Други превельки по числу госцох, були змаганя у вареню, концерти… Памета Иринка же кед Звонко Боґдан, Юлия Бисак и Лїляна Петрович були нашо госци та и „башта” була „розцагнута” по Маковски шор. Просто нє мож вериц, алє так то було, а и теди нє було места за шицких. Кажди час мож по дачим паметац.

Иринка з унучатми у Канади

– Памятки ми ше роя… Здогадуєм ше и першираз поставеного шведского стола, алє нє у порядней роботи, на свадзби… приповеда Иринка. Було то кед Бандара и єй Микола сина женєли… Чудо за валал, а було прекрасне. Ище вше ше любим здогаднуц на колеґох зоз котрима сом робела, бачика Мироня Данка, Бачика Якима Кренїцкия, Любу Лукача и других старших, алє и Кокту, Муцу, Влатка Брицу… Нє сцела бим дакого прескочиц, алє и роки тому уж єст, та памятки покус виблядли.

Кед ше могло, та гайд до Канади ґу синови Желькови, нєвести Бернарди и унучатом Мануели, Давидови и Теодорови. Так уж два раз, а по шейсц мешаци.

ДОБРЕ ЖЕ БУЛО НА КОГО ДЗЕЦИ ЗОХАБИЦ

 – Зоз Любом, супругом, зме були вєдно трицец три роки и цешим ше же зме виховали двойо здрави дзеци, тераз уж своїх людзох. Желько уж давно зоз фамелию у Канади, гонї камион, а и маляр є кед ма часу як и його оцец. Унуки и його рошню, а и Снежанова Минеа, а час роби свойо. Жаль ми лєм же сом нє була з нїма тельо кельо сом жадала, бо така була робота. Супруг Любо як маляр робел вельо на терену и у родним Коцуре, Керестуре и вшадзи дзе требало доброго маляра. Кед тераз порахуєм, випадло добре, алє за вельку часц воспитаня наших дзецох заслужни їх баба и дїдо Пулькашово.

НАЙВИРНЄЙША МУШТЕРИЯ

– Остало ми у паметаню, приповеда Иринка, кед сом ище як млада у роботи вислуговала дружтво зоз Вербасу котри ишли куґлац ше до Оджаку. Полудньовали, схопели ше и пошли. Аж кед сом стол пораєла видзела сом под нїм бутєлар. Преполни пенєжу, девизох, визит картох… Нашли зме документи и наволали його супругу. Вона занємела, цо од щесца пре найдзени документи, цо пре чесносц наших занятих у Ресторану. Пришол чловек, директор бул єдного велького подприємства, и нє мог ше и сам начудовац такей професийносци и чесноти. Подзековал, наградзованє нє прилапене, озда така нам робота, алє роками ище потим заходзел до Ресторану, та чи му бул у драже, чи нароком. Остал у паметаню и як єдна зоз найвирнєйших муштерийох – гвари на концу Иринка.

(Опатрене 128 раз, нєшка 1)