fbpx

Чувайце природу, так як традицию и културу

автор анм 9. авґуст 2019

После законченого 13. Медзинародного волонтерского кампу, на хторим участвовали млади зоз вецей державох зоз иножемства, указала ше нагода побешедовац з нїма и дознац дацо вецей о волонтеризму, о нїх самих, алє и о тим же як дожили Руснацох и Керестур за тоти дванац днї.

Велї людзе маю рижни похопеня и прешвеченя прецо треба буц волонтер. Док єдних прицагую рижни екстерни фактори як цо путовац,  упознац нових людзох, народи, їх културу и обичаї, научиц або видзиц дацо нове, та и назберац фотоґрафиї зоз рижних еґзотичних местох за свойо профили на дружтвених мрежох, другим цилї вецей алтруистичней природи – помагац другому, и потвердзиц стару присловку же дїла гуторя вецей од самих словох.

Наймладши член тогорочного кампу Кевин Хуерта ма 18 роки, допутовал зоз Мексика, и дотераз нє мал нїяке искуство зоз волонтираньом.

– Першираз сом у Европи и першираз же путуєм сам. Скорей як сом пришол до Сербиї, днями сом нє спал, бо сом ше бал же як попутуєм. Нє знам анї сам як сом сцигол, алє важне же сом ту, живи и здрави – франтує Кевин.

Себастиян Хелин зоз Белґиї ма 25 роки, прешлого року мастеровал на биохемиї, ма и мастер зоз менаджменту, а у тей хвильки є член волонтерскей орґанизациї „Service civile internationale” у Белґиї, прейґ хторей ше и приявел на волонтиранє до Сербиї. Як гвари, сцел ше кус дистанцовац од роботи и обовязкох.

– Мам искуства з волонтираньом, понеже сом прешлого року бул у Тоґу у Африки и условия хтори зме там мали нє були анї блїзко таки як ту– гвари Себастиян.

Двацецдварочни Онурхан Онаран зоз Турскей нє лєм же нє мал нагоду присц до Сербиї, алє нїґда нє мал анї нагоду путовац вонка зоз своєй держави. Искуства зоз волонтираньох нє ма, а на тот камп ше приявел же би упознал нових людзох, и други народи и обичаї.

ЛЮДЗЕ ПРИЄМНИ, А РОБОТИ НЄ БУЛИ ЧЕЖКИ

Попри лидера тогорочного кампу Йована Живковича зоз Руского Керестура, колидерки були и Кристина Козелекова зоз Словацкей и Ана Митрович зоз Сербиї. Кристина ма 20 роки, єден рок студирала економию, а од шлїдуюцого року планує студирац маркетинґ. Член є студентскей орґанизациї хтора орґанизує змаганя за школярох основних и штреднїх школох. Попри тим же була лидерка у Словацкей, приявела ше и за камп у Сербиї, понеже пре тото же ма досц искуства з волонтираньом достала нагоду буц колидерка у Сербиї.

– Нє першираз сом у Сербиї. Була сом у месце Саян при Кикинди, медзитим, там зме нє мали тельо интеракциї зоз локалним жительством, та ше ми то нє барз пачело. Ту якош иншак. Интересантни ми людзе у Керестуре, ваш руски язик тиж, хтори таки подобни словацкому, а пачи ше ми и тото же ше людзе медзи собу познаю. Роботи ґенерално нє були чежки. Фарбиц було наисце лєгко, бо кед сом була на єдним кампу у Словацкей, робели зме досц чежки физични роботи. Будовали зме мури, премесцали койяки каменя, дзвигали чежки будовательни материяли, керчели зме рижни коровча, штригали черяки, ровнали брещки зоз глїни, так же кед поровнам тоту и гевту роботу, огромна розлика – бешедує Кристина.

Наша домашня, колидерка Ана Митрович зоз Беоґраду, дипломовани филолоґ анґлийского язика, першираз ше упущела до волонтеризма пред двома роками, кед нащивела Шпанию. Тот камп бул, як гвари, еколоґийно-археолоґийни, на хторим волонтере вичисцовали национални камп и занїмали ше з викопинами. Окрем у Шпаниї, Ана була и на кампох у Словениї и Польскей, а волонтира и у „Свратилиштуˮ у Беоґрадзе, дзе робя зоз дзецми ромскей популациї.

– Обидва кампи були вязани за образованє, медзитим камп у Польскей на мнє зохабел векши упечаток, бо зме там робели зоз дзецми хтори маю проблематичну фамелийну историю. То було наисце интересантне искуство з хторого сом вельо научела – додава Ана.

Волонтере у Керестуре пребували од 22. юлия по 3. авґуст. У тим периодзе ше упознали зоз историю Руснацох, зоз їх вирским и културним животом, обишли цали валал, коштовали традицийни єдла, а удзелєли и даскельо комплименти и критики на рахунок Керестура и звикнуцох його жительох. За обидва треба буц подзековни.

ЦО ДОБРЕ, А НА ЧИМ БИ РОБИЦ

– Керестур фини валал, мирни є, цихи, пачи ше ми же людзе досц ходза на бициґлох, и же коло хижох маю посадзени вельо овоцово древка медзитим, нє розумим прецо ту людзе нє рециклираю шмеце. Анї ми у Словацкей нє роздзелюєме шмеце так педантно як можебуц людзе у Белґиї, алє ту наисце шицко идзе до єдней канти.  Тиж сом обачела же велї нє меркую на трошенє води. Мам три пайташки Сербкинї и анї єдна з нїх нє завре воду кед чуха зуби. Наисце ми нє ясне прецо то робя – чудує ше Кристина.

Онурхан Онаран зоз Турскей тиж валалски мир и спомалшеносц живота визначує як вельку привилеґию у нєшкайшим чаше.

– Понеже сом зоз Измиру, городу хтори ма вецей як 3 милиони жительох, мнє барз одвитує тот мир. У Измиру барз вельки гужви у транспорту и барз вельки галайк. Алє, поправдзе поведзено, найвецей ше ми пачи тото же вам ту досц тунє пиво – франтує Онурхан и додава же би любел кед би на мению за волонтерох було кус вецей меса, а менєй хлєба и єдла зоз билей муки, понеже вон як тренер ММА-а (сучасни борительни спорт) муши єсц надосц протеини.    

Белґиянєц Себастиян Хелин як найимпресивнєйши упечаток зоз тогорочного кампу однєше праве тото знанє хторе достал о Руснацох, як гвари, такому, по числу, малому народу, а з таку богату културу и традицию.

Сцел сом дознац кус вецей о историї тей держави, о историї и култури Руснацох. Так же добра ствар у таких орґанизацийох же можеме зєдинїц хасновити активносци, нащиви, и дознац вельо нови и интересантни ствари. Интересантне ми було же ви грекокатолїцкей вири, о тим сом нє знал нїч. Тиж, ше ми барз пачи при Руснацох тото же ше трудзице очувац и зачувац свою традицию, окреме пре тото же вас єст лєм коло 15 000. Интересантне же аж и млади людзе маю звикнуце ходзиц наприклад на фолклор, або пестовац народну музику. Но, тото цо видзим як неґативни бок, то уж спомнути проблем зоз рециклованьом, еколоґию и очуваньом природи  толкує Себастиян и додава же природу мушиме чувац, бо вона без нас годна, алє ми без нєй нє.

На концу, колидерка Ана Митрович заключела же попри тих еколоґийних проблемох зоз хторима ше зочує цала Сербия, очежуюца ствар и тота же кампи у нашей держави, вироятно пре нєдостаток финансийох, нє маю таку розвиту лоґистику як у иножемстве.

– На кампох у иножемстве постоя вецей локални орґанизаторе, постоя технїчни лидере, цо уж у старту олєгчує роботу. Попри тим, було би добре кед би постояла даяка потреба локалней заєднїци за дачим векшим цо ше роби два тижнї, а хтора треба же би ше витворела з волонтерску роботу, же бизме на концу мали даяки векши финални продукт. Но, свидоми зме же Керестур менши валал, и же то Войводина дзе и так шицко досц ушорене – гвари Ана хтора зоз тогорочного кампу ноши позитивни упечатки.

Волонтере за 12 днї през рижни роботи и активносци помогли у ушорйованю Керестура, та гоч стара сербска присловка глаши „Кед робиш добре, нє бий до велького дзвона”, дакеди тим хтори добре робя треба задзвонїц, най ше добри глас и добре дїло чує надалєко.

(Опатрене 102 раз, нєшка 1)