fbpx

На двох колєсох през даскельо держави

автор в. дїтко 7. септембер 2019

Потераз на моторки одходзели на мото стретнуца до вецей городох, алє нїґда як того року нє були на драги хтора тирвала аж 12 днї. На таких путованьох вше ше постретаю зоз познатима, з товаришами, а упознаю и нових. Кажде стретнуце, розуми ше, нове дожице и нова памятка.

Борислав Барна и його супруга Миряна познати любителє моторки „ямаха”, та того лєта надумали пойсц на лєтованє праве на двох колєсох, односно прейсц през вецей держави бувшей Югославиї. Нє було то звичайне лєтованє, бо Барново рушели до местох дзе маю познатих, а упознали их як длугорочни члени КПД „Дюра Киш” , та и на „Сримскей колбасияди” хтора ше роками отримує у Шидзе. Преве прето до нащиви до Сриму, вше приходза госци зоз Горватскей и Словениї, алє и велї байкере одвшадзи.

На самим початку розгварки Борислав гвари же на драгу рушели стредком авґуста, точно после двох рокох як пошол до пензиї.

– Рушели зме до Горватскей през Славонию, и то до Копривници, дзе далєкого 1979. и 1980. року на їх фестивалу наступало КПД „Дюра Киш”. Єдно дружтво могло лєм два раз наступац на тим фестивалу – памета Барна и предлужує же и 1985. року делеґация у хторей були Зденко Данчо, Влада Ждиняк, Лїля Югас, Борислав и його супруга Миряна, тиж була у Копривници, кед предлужели до Копривничкого Иванецу и нащивели надалєко познату „Подравку”. 

Врацаме ше на драгу на хтору ше Барново упутели.

НА ПРИЯТЕЛЬОХ ШЕ НЄ ЗАБУВА

У фамелиї Милана Хлебеца

– Застановели зме ше у валалє Коґ при Орможу у винариї Милана Хлебеца. Миланов син, тиж Милан, источашнє и байкер, та було бешеди кельо сцеш. Упознали зме их у Шидзе кед пришли на „Сримску колбасияду”, а тераз нас барзкрашнє дочекали. Окрем винариї, нащивели зме їх винїци, преспали у нїх и рушели далєй – приповедаю Барново.

Нароком прешли през Птуй дзе нащивели дворци, характеристични за тот край, а потим пошли до Целя и Лашкого дзе и одпочивали. На моторки зоз потребну опрему и шатором за спанє хтори ношели „за кажди случай”, пошли до валалу Зидани Мост, на гайзибанску станїцу и предлужели до Севници  до пайташа хторого у Шидзе упознали тиж на „Сримскей колбасияди”.

У Старим Ґраду обишли Ґасилски дом (Огньогасни дом), а после полудзенку и одпочивку, пред вечаром рушели до Любляни и станули у Литию дзе и ноцовали у „кметиї”.

 – Любляна барз красни город хтори зме пообиходзели воздлуж и попрейґа. Ишли зме и ґу Постойни, алє понеже зме були барз зограти, нє сцели зме уходзиц до пещери. Шлїдуюце место бул Копер, дзе зме ше стретли зоз шесцерима байкерами, два раз були на мото стретнуцох у нас на Лїповачи, а єден з нїх служел и у войску зоз моїм братом Драґаном у Ґорнїм Милановцу – гвари Барна.

По словох наших собешеднїкох, було часу и за одпочивок и за бешеду, а вец предлужели до Поречу у Републики Горватскей. Остали там три днї и гваря, постретали своїх Шидянох хтори там робя. Пула була шлїдуюца дестинация.

Звичайно тот хто пойдзе лєтовац до Истри, обовязно нащиви Пулу, та так и Барново, а застановели ше у месце Прементура. И док кладли слики на Фейсбук, препознал их єден челєднїк хтори тиж даскельо раз заходзел до Шиду на„Колбасияду”, та их поволал же би були його госци. Праве теди отверал конобу „Финера”, та сцел най и вони буду часц тей приємней подїї.

НЇЧ БЕЗ „БОСАНСКОГО ГАРЧКА”

Барново обишли Опатию и Риєку и вец прейґ Ядранскей маґистрали пошли до Цриквеници. Нє дармо людзе гваря же швет мали, бо и там стретли пайташа Дюри Папуґи, по походзеню з Беркасова, хтори роками жиє у Новим Садзе. Було им мило, наприповедали ше, а вец предлужели ґу Задру, Шибенику и Омишу до авто кампу „Пировац” блїзко при Водицох. Остали там три днї, а спали у спомнутим шатру.

И на тей драги Барново стретли познатих. Кед пошли до Сплиту, були то Лидия и Йошка Балащаково зоз Тварожци зоз Словацкей Републики. Потим предлужели до Плочох и Неуму дзе заш були у єдного товариша хтори добре позна каякашох зоз Вишнїчева при Шидзе, а кед преходзели през Чаплїну, прешли и коло касарнї дзе Борислав дакеди служел войско. Обовязно место нащиви бул и Мостар, стари мост и город, алє нє могли и без славного „босанского гарчка”.

З Герцеґовни рушели до Босней, до Сараєва, и прейґ Романиї спущели ше ґу Дрини и Зворнику, вошли до Сербиї на гранїчним преходзе Шепак при Лозници. У Шабцу ше застановели у пайташа Йована Марковича, гармоникаша, хтори бул длугорочни шеф оркестра у КПД „Дюра Киш”, а тераз жиє у Шабцу. 

На концу тей длугокей и возбудлївей драги, врацели ше дому до Шиду, а тото путованє и одпочивок запаметаю, як гваря, єдно з найкрасших.

СПОКУСА НА МОТОРКИ

Борислав Барна нам гвари же вон и супруга на моторки за 12 днї прешли 2 100 километри. Кед ше врацели, лєм кус ше одпочинули, и такой рушели на Собор трубачох до Ґучи. Барново и потераз ходзели на мото стретнуца до Кули, Шабцу, Сримскей Митровици, Биєлїни, Руми и Тузли, медзитим, нїґда нє оставали так длуго як того року.

(Опатрене 120 раз, нєшка 1)