fbpx

Байо, єден и єдини…

автор лю. дудаш 6. октобер 2019

У часох кед ше росло лєм на хлєбу з масцу, мелку паприґу и солю, алє и риби налапаней у долїнох и числених яркох коло Руского Керестура, роснул и Янко Кирда, волани Байо, роками єден з найпознатших месарох нє лєм у валалє…

Росло ше хто як знал, алє вше у дружтве, и то вельким.

Од вше познате же ши сам свой аж кед найдзеш драгу котра лєм твоя, кед свой хлєб заробиш сам и кед и одвитуєш за шицко цо ши зробел, лєбо нє зробел. Дакому то идзе од рук, дахто тоту драгу найдзе скорей, дахто познєйше, алє, нажаль велї ю, за живота анї нє найду. И так, доокола за шицких нас.

Янко, Байо, теди ище лєм Яни, бул преполни енерґиї за шицко, од лапаня голубох, до корчоляня, од обегованя зоз шицким и шицкима, по безчислени нєсташносци котри лєм дзецинство и младосц можу здумац…

– Так як думаш и гвариш, повердзує Янко у бешеди, попретаргованей лєм зоз услужованьом подаєдней муштериї внєдзелю вчас пред поладньом. Я роснул, як и мой власни, тераз уж покойни, брат Миронь, як то нашо людзе гваря, и на Ґоловичовей долїни и на Ярашу. Долїна од обисца була лєм пар дзешатки метери, Яраш лєм пар метери далєй. Док ше могло, могло ше и виберац дзе ше бавиц. Так вєдно, думам себе после телїх рокох, дакеди нас було и пейдзешат, а кед менєй, нє менєй од штерацец. Богатство нашого одрастаня – памета Янко.

– Брат и я мали строгих родичох, алє я вше „витарґовал”, а озда сом и заслужел. Було ме вшадзи, и дзе требало, а ище вецей дзе нє. Паметам, раз вжиме, а жими були моцни, умивал сом ше на драже, на артейскей студнї опрез Грубенї, лєбо точно просто нас, кед ми ше, так у ходу, опитал єден зоз сушедох чи мам розум же ше ту умивам, по тей жими…. „И ви би ше, гварел сом, так умивали да вам мац Борка”. Цо знал, змахнул зоз главу, та предлужел по своєй роботи.

ЛЄТА ПОЗБИВАНИХ НОХЦОХ

Ґенерация пейдзешат седмого прешлого вику була числена як и шицки и пред ню, и после нєй. Три класи преполни дзецох у одрастаню, а Байо у каждей пакосци.

– Нє бул сом нєдобри, гвари Янко, була то файта самодоказованя, одрастаня, глєданя власней драги… Тирвало то роками, алє ме и коштало, и вредзело… По нєсташносцох, алє нїґда нє зоз злу намиру, познали ме шицки. Бул сом бити дома, у школи, познєйше и од полицайцох, алє цо то вредзело, я им вше могол доказац же шицко можем и шицко сцем и знам. Вериш, нє вериш, а паметанє ме и тераз служи, и у познєйших рокох сом напамят знал одрецитовац голєм по єдну писньочку зоз каждей класи основней школи – гвари вон, а верим му, бо го паметам як без гришки, рецитовал „Тутуноберачите”.

– Лєта нам були, преполни дожицох и шицкого иншого. Нє паметам чи було дакеди же сом нохци нє позбивал, ногу нє пребил на гвоздзе, колєна нє постлукал… Места за бависко було вшадзи, алє и дзеки.

Нова часц Янкового сушедства на Вашарищу збудована познєйше, кед Вашарище и щезло як таке, по теди там була лєм „Буяча”.

– Паметам и жими, приповеда – мало, мало, а ми ше завалєли, чижми полни з воду, дому зме ишли аж збелавени и праве прето зме и були бити. Тельо лєм же мушиш одроснуц и то похопиц. Ґоловичова долїна и так була найкрасша за бависка на ляду, а влєце за шицко друге.

– Интересантне, предлужує, же сом школу любел як-так, то уж инше, алє сом научел же читац добре та и тераз, после телїх рокох, читам шицко цо ми придзе под рук и вельо, и часто. Читац, просто, любим одвше.

Попри тим Янко ходзел єден рок до нїзшей музичней школи, далєй нє витримал, а бул и винїмково добри гокеяш. Такого го препознал наставнїк Яким Сивч, а лєм текем-текем му вимкла нагода гокей бавиц и у суботицким „Спартаку”.

– Велька часц з нас после осмей класи пошли за месарох до Вербасу. Шеґертовал сом и робел у Карнексу, а там сом и шицко знанє позберал. На мойо щесце, робел сом и и у скоро шицких фазох кланя и обробку меса у тей фабрики. Теди зоз валалу полнючки полни автобус одходзел до Карнексу лєм у єдней змени, а було их три – памета наш собешеднїк.

Уж як майстор, Янко Кирда у Карнексу робел пейц роки, а потим го напущел и почал робиц зоз майстром Джуджаром у Комбинату, у валалє. Роботи тих рокох було вельо, а шицко зробене и добре, и на час.

БРИҐИ ЗОЗ СОБУ И З МИЛИЦИЮ

– Озда у тих, найшалєнших рокох одрастаня, я вше мушел дацо доказовац, себе и шицким другим. Найнормалнєйше ми ше було поспричкац и зоз полицайцами, а вони то нє церпели, голєм нє шицки. Спричкал сом ше кед сом мал право, а дакеди було и доказованя. Кед ми нїч нє могли, плацел сом кару пре дацо попите, дакеди и два раз до тижня, а так сом заробел и по двацец днї гарешту. Насанкал сом єдного полицайца, та лєм мерковал за цо ме покаре. До гарешту сом пошол нєвиновати. Шведкох нє було, а цо писало у прияви, за нїх вредзело двацец днї. Шицко єдно, требало и то дожиц, а я там уж першого од дзешец дньох, тельо сом лєм „служел”, орґанизовал квиз и журку, шицким на радосц, и нїкому нє завадзало.

– Барз сом любел буц и швидки и моцни, дурни сом бул и так, та сом перше „паратовал” на мини бициґли, потим на моторки, а вец сом нїґда нє бул без авта, та анї тераз, алє то уж баржей пре роботу. И вельо раз ми дахто препомнє чи паметам кед сом по верху мурика на Ярашу гонєл мини бициґлу… Дабоме же паметам. Од теди ше памета и же сом часто на глави стал на верх комина у школским дворе. Паметам и кед сом у Старей школи на поверху на облаку, а на школскей годзини, пре ставянку на глави стал. После того цо було, нє повем. Углавним – бити у школи, а ище баржей дома.

До „приватнїкох” Янко пошол дзеведзешат трецого року, перше зоз услужним кланьом, а после то уж ишло своїм цеком. Месара, така яка є нєшка на автобускей, односно у тарґовищним центру, роби од 2005. року по нєшка.

– Задовольни сом же зоз супругу Ирину котра ми у шицким помага напредуєме, лєбо голєм нє преставаме менєй робиц. Же познам смак мушетерийом указує и факт же ми до месарнї нє уходза лєм Керестурци алє и други, зоз блїзших и дальших местох. Меням ше так як и муштериї, алє и тераз сом порихтани посовитовац муштерию же до котрого єдла котре месо найлєпше… Думам же ми и то лєм часц роботи як и каждей другей.

– Кед би ми нє хибели роки стажу кед сом правел клальню, давно бим бул у скорейчасовей пензиї. Тераз уж причекам тоти пар роки – гвари наш собешеднїк Янко, Байо, Кирда, єден зоз остатнїх „правих майстрох” месарох у Руским Керестуре.

ЗНАХОДЛЇВИ КУХАР

Янко у тедишнєй ЮНА войско служел  на гранїци у Словениї. Мало людзох, вше скоро шицки на терену,
а вон служел як кухар у тей гранїчней єдинки.
– Добре то було док сом нє здурел… вше сом бул сам док нє поприходзели. Так раз уж добре посолєне єдло достало ище гарсц солї и я мушел буц покарани…. на рапорт, а за кару сом мушел з патролу пойсц на рейон.
Прешло пар днї,  войско нє могло єсц тото цо им уварел дахто други и мушел сом ше врациц
до кухнї. Официре до конца нє одкрили тото замишательство, а я ше пар днї набул на швижим воздуху зоз дружтвом.

БЕНДОВ

Приповедаю Керестурци же раз так наишол до його мигелю познати месар и з дзверох, пред шицкима, почал доганяц же му бендов драги… Янко вше мал  порихтани одвит: „Док ти бендову даш шицко цо му припада, и твой будзе по истей цени”, у истей хвильки му одвитовал Байо…

Пре Байово дурноти, мини бициґла вецей раз ”фасовала”

(Опатрене 771 раз, нєшка 1)