fbpx

Люби свойо походзенє

автор о. варґа 15. октобер 2019

Трицецрочни Неґован зоз Сримскей Митровици, котри сам научел руску бешеду, чита „Руске слово”, пише по руски до „Дзвонох”, православни є, а люби нашу Грекокатолїцку Церкву, дарує свой шлєбодни час у хору „Руски зарї”, участвує у културним живоце Руснацох у Митровици и дава свой прилог, як за Церкву, так и за худобних.

Сримскомитровчань Неґован Пелич народзени у мишаней малженскей фамелиї 1988. року, оцец му православни Серб, а мац Миряна народзена Шкрпан, руского походзеня. Кед ше Неґован зацикавел за свойо руске походзенє, дознал же вони походза зоз давней Лемковщини, округ Ґорлице, або як теди писали у церковним документох Ґалиция, зоз валалу Панкна (нєшка Петна) у юговосточней Польскей. Його чукундїдо Василь Шкрпан пришол до Сримскей Митровици коло 1895. року, а пред тим бул у Америки, дзе робел як и велї Русини у рудокопе. Кед ше врацел до Митровици, купел хижу и як добри християн бул вибрани за члена Церковного одбору, котри почал будовац нєшкайшу грекокатолїцку церкву Вознесения Господнього.

СЛАВИ ДВА КРАЧУНИ  И ДВА ВЕЛЬКИ НОЦИ

Понеже оцова мац римокатолїкиня, Неґован вше славел два Крачуни, два Вельки ноци, бо як гвари, так ше стретаме и радуємє крачунским и вельконоцним шветом, приходзиме єдни до других, до єдней и другей церкви.

– До грекокатолїцкей церкви сом першираз пришол зоз дїдом по мацери, Шкрпаном, гоч вон уж давно покойни, алє ше вшелїяк радує на нєбе же сом нє забул на його Церкву, виру и язик – роздумує Пелич.

О грекокатолїцкей вири нє знал вельо док ше нє упознал зоз тераз покойним о. Зиновийом Вовком котри му дал даскельо кнїжки и вельо вецей му потолковал „мацерову” виру.

Як нам познате, у Сримскей Митровици Русини забули свою мацеринску бешеду уж 1930-их рокох, кед до Митровици, як треци по шоре, а перши Руснак, пришол паноцец Владимир Сеґеди, же би поучел свой народ бешедовац по руски, алє уж було позно. Нєшка од тих Русинох нїхто вецей нє бешедує по руски, окрем Неґована. По руски бешедую ище 28 Руснаци котри ту пришли зоз Шиду, Бачинцох, Миклошевцох, Бикичу и Коцура и дас штверо Українци, котри жили у Бачинцох.

Прето, як гвари Неґован, вон и нє мал од кого научиц по руски. Дацо учел од професорки Моники Абодїйовей и од о. Вовка, алє углавним найвецей сам, зоз читаньом „Руского слова”, других виданьох, як и провадзеня руских емисийох на Телевизиї Нови Сад и шпиваня руских писньох.

Неґован ше уключел и до шпивацкей ґрупи „Руски зарї” одпочатку, пред пейцома роками, котру водзи професорка музики Даниєла Горняк зоз Сримскей Митровици. Даниєла ходзела дакеди на ученє руского язика, та тераз добре позна руску писню. Тиж є и композитор, єй композициї два раз наградзени на „Червеним пупчу”, а компоновала и за „Ружову заградку”.

У тим хору Неґован може бешедовац по руски зоз панїматку Славицу Варґа, Душку Костичову и Ґенку Люботина, бо индзей нєт нагоди, та и то єдна од можлївосцох дакус вецей дацо научиц, зоз писньох и зоз бешеди. Тиж, ма нагоду стретац ше зоз Руснацами и наступац на „Червеней ружи” у Руским Керестуре, на хорским шпиваню у Вербаше, а вєдно з хором участвовал и у Шидзе, Беоґрадзе, Бикичу, Дивошу и з рижних нагодох у Митровици.

Неґован активни и у шицких културних збуваньох у Рускей заєднїци у своїм месце у Сримскей Митровици. Окрем „Дня Руснацох” и сримскомитровицкей културней манифестациї „Мацери Рускинї” вон участвує и у каждим стретнуцу дзе ше Руснаци представяю.

Єдно з його анґажованьох була и успишна трибина о култури Руснацох у Митровици у проєкту „Руснаци у Сримскей Митровици” котри софинансовал Покраїнски секретарият за културу, явне информованє и одношеня зоз вирскима заєднїцами, котра отримана у Месней заєднїци Сутєска, 24. новембра прешлого року. Попри Светозара Обрадовича, предсидателя Месней заєднїци, котри ше окреме крашнє виражел о Руснацох, їх вири и чуваня своєй култури, на трибини о обичайох бешедовала Анита Абодї, а дириґентка хору „Руски Зарї” Данєла Горняк о хорским шпиваню. З тей нагоди наступел и Неґован котри представел ученє руского язика през историю у Бачкей и Сриме зоз окремним акцентом на дзеци у Сримскей Митровици котри ходза ґу професорки Моники Абодї.

Гоч, як гварел, Руснаци у Митровици уж лєм даскелї бешедую по руски, а то тоти котри пришли зоз других сримских местох, його оптимизем и власне виучованє указало же вше мож обновиц язик своїх предкох, и без огляду як зме помишани, и асимилация уж давно зробела тото цо чежко врациц.

Покресцени є у Сербскей Православней Церкви по оцови, алє Неґован часто присутни и на наших богослуженьох. Нє забул дац вєдно зоз мацеру на грамоти за своїх предкох, а з нагоди означованя 110-рочнїци од будови грекокатолїцкей церкви 2016 року. На памятку того ювилея нашей Церкви подаровал красни червени ручни хрест. Одтеди, уж три роки кажди мешац уплацує зоз своєй плаци 500 динари за обнову нашей церкви, цо треба похвалїц.

Неґован поставел памятнїк о. Маркови Маличови

ЗОЗ МАЛИМ МОЖ ВЕЛЬО ПОМОГНУЦ

Неґован предлужел свойо анґажованє и у Каритасу у нашей Церкви, та так бул на стретнуцох на националним уровню у Текийох 2016. року, у Беоґраду 2017. року, у Зренянину 2018. року, як и на стретнуцу Каритасу того року у Водици. Тоти стретнуца го мотивовали, та и сам зоз своїх власних средстваох того року направел пакети за пейц найхудобнєйши фамелиї у Митровици. Як зна часто повесц, кед бизме шицки покус одвоєли зоз свойого, могли бизме велїм помогнуц, бо єст надосц старших, хорих, худобних котрим можебуц нє тельо потребни лєм пенєж, кельо и щира бешеда. Велї з нїх нє маю з ким побешедовац, попиц кафу, цо тиж вельке дїло любови.

Нєдавно вон зацикавел нашу церковну явносц, а окреме Бачинчаньох, кед, читаюци кнїжку о Руснацох котру видало Дружтво за руски язик, литературу и културу, одкрил же на нашим руским теметове у Митровици поховани штерацецрочни бачински парох Марко Малич, котри збудовал бачинску церкву и парохию, алє на теметове нє ма нїяки знак на гробе. Вєдно зоз домашнїм парохом, вон дал направиц нєвельки памятнїк и положел го на напущени гроб, коло паноцох Ванчика, Сеґедия и Гирйоватого.

ПОУЧНЕ ИНТЕРЕСОВАНЄ ЗА ПРЕДКОХ

Кед ше так дахто  зацикави за своїх предкох, скоро сиґурне же направи и свойо фамелийне стебло як цо то и Неґован Пелич поробел, глєдаюци документи у нашей церкви, алє аж и у Польскей, дзе пренашол стари гробни памятнїк своїх Шкрпанових. Най би його приклад порушал велїх же би нє забували свою прешлосц, своїх дїдох и прадїдох, свою историю, а по можлївосци и свою бешеду, котру можебуц мало дзе мож хасновац, алє, як гварел єден Єврей кед видзел кнїжку на своїм язику, а давно забул свою бешеду, купел ю зоз словами „А хто же ю купи кед нє я, потомок моїх славних предкох!”

Неґован кучи перши з лївого боку

(Опатрене 55 раз, нєшка 1)