fbpx

Пейц децениї од перших крочайох у култури

автор а. балатинац 16. октобер 2019

Звонко Гайдук з гевтей ґенерациї хтора знала шеднуц на моторку и з Вуковару пойсц до Петровцох на пробу фолклору, лєм же би танцовал и цо частейше наступал. Вчас ше „задар” до руснацтва, и ище вше го тото трима.

вонко жил у Вуковаре при оцови Янкови и мацери Марї, хтора по походзеню з Керестура, Иванова, або Гардийова як ше писала. Його седем роки младши брат Мирослав, зоз фамелию жиє у Миклошевцох, а свою приповедку наш собешеднїк почина од вуковарских дражкох:

– До основней школи сом ходзел у Вуковаре, а потим до технїчней школи у Борове. Там сом достал и роботу як контролор на продукованю авто-ґумох, а потим як референт рекламацийох, дзе сом робел по саму войну. Понеже война розошала Вуковарчаньох по цалим швеце, я закончел у Слатини. Там сом ше преквалификовал за  тарґовца, та сом и робел єден час. Бул сом и вожач, а вец сом одлучел пойсц до инвалидскей пензиї. Од теди прешло уж 10 роки – приповеда Звонко свою професийну драгу.

ШЕРЕҐИЙ ПЕРШИ УЧИТЕЛЬ ФОЛКЛОРУ И ДРАМИ

– На „Саймишту”, дзе зме бивали, як хлапец сом нє мал векше дружтво, та сом ше уж у седмей класи уключел до КУД „Осиф Костелник”. Теди, до тих крайох пришол и Юрий Шереґий зоз Словацкей. Бул вельки авторитет, та зме го шицки слухали, а учел нас танцовац и ґлумиц. Бавели зме „Наталку Полтавку”, а танцовали ткв. „Шереґийов гопак”. З тоту представу зме госцовали и у Андрашевцох, Бикич Долу, Миклошевцох, Петровцох – гвари наш собешеднїк толкуюци же танцованє лєм у КУД „Осиф Костелник” нє задовольовало його гиперактивносц.

– Жадал сом ше нєприрвно змагац, видзиц хто лєпши. Прето сом пошол до Петровцох хтори нє так далєко од Вуковару и приключел ше ґу аматером у КУД „Яким Гарди”. Теди Дружтво мало вельо членох, часто наступали, а путовали и до иножемства. Янко Чордаш ме приял и такой положел до першей танцошкей постави, та сом з нїма бул аж и у Французкей. У гевтих часох, було то вельке дожице – здогадує шє Звонко.

– Задумайце, на пробу сом, з Вуковару до Петровцох, ходзел на моторки, 15 километри два раз тижньово. Нєшка, кед векшина ма авта, таке дацо, можебуц, нє мож анї задумац, алє теди то була права авантура – з ошмихом приповеда  Звонко.

БАЛ – НЄЗАОБИХОДНЕ ВЕШЕЛЄ

– Накадзи сом ше уключел до Дружтва там, дзешка, 1968-69. року, почал сом ходзиц и по балох. Думам же сом анї єден нє прескочел. Найвекши бал бул тот у Вуковаре, односно у Роботнїцким доме у Борове. Теди на балу знало буц коло 500 особи. Дружтво звичайно наступало, а нам, младим, то було вельке дожице бо зме могли остац скоро цалу ноц. Родичи нас нє гнали дому, а на тим балу ше стретали млади зоз Заґребу, Славонского Броду, Осєку, Баня Луки, Прнявору, Липовлянох… Дружели зме ше и радзели и о тим цо будземе робиц през рок. Прейґ тих балох сом якошик рушел и на семинари. Нєшка то Лєтни школи – приповеда Звонко, и добре памета же на єдним таким семинару упознал и свою будуцу супругу.

Кед дахто укаже сцелосц у роботи, вец му нє хибя задлуженя. Так Звонко єден час бул заменїк Гавриїлови Такачови при орґанизацийним одборе Семинара. Звонко наступал з петровским Дружтвом и кед ше отверало мост на Дунаю медзи Илоком и Бачку Паланку (1974. року), а отворел го тедишнї предсидатель Югославиї, Йосип Броз Тито. Танцовац опрез такей значней особи, за яку словел Тито, була насправди велька чесц, окреме кед ше зна же наступело руске Дружтво з Петровцох, з малого места, мала национална меншина, гоч Руснаци уж наступали пред авторитетами. Миклошевски хор, у часох кед го водзел учитель Яким Костелник, наступел пред папом у Ватикану.

ВРАЦАНЄ ДОМУ

– Того року будзе 10 роки як сом ше врацел дому, до Вуковару. Жена нє сцела присц зо мну, а мнє ту цагало. Так зме ше якошик и розишли. Жена остала у Вировитици дзе мала роботу як инспектор, а я у Вуковаре. Маме и єдно дзивче, тераз є уж одроснута дзивка – Наташа, дипломовала и маґистровала на Економским факултету у Осєку. Занята є и уж длугши час ма леґиня, идуцого року ше сцу побрац, та ше наздавам же будзем и дїдо – през ошмих приповеда Звонко о своїх найблїзших.

– Кед сом ше врацел до Вуковару, пооправял сом хижу, будовал цо требало, а вец сом мал шлєбодного часу, та сом почал помагац старшим коло одходу до дохтора, плаценя рахункох, одвоженя дзе требало… У тим сом нашол якеш задовольство.

ПОЛИТИЧНЕ АНҐАЖОВАНЄ

– Понеже у тей хвильки нє мам векши обовязки, ознова сом активнєйши у КУД „Осиф Костелник”, алє тераз нє лєм як хориста, алє и у членстве у предсидательству Дружтва, а уключел сом ше и до политичного живота Руснацох. Член сом Городскей и жупанийскей ради рускей националней меншини. Потримуєме роботу наших дружтвох, и вєдно з другима националнима меншинами презентуєме нашо руске, вшадзи дзе нас поволаю. Дзечнє одходзиме и на Фестивали до Войводини – гвари вон.

– Любел бим кед бизме ше частейше стретали з Руснацами з Войводини. Тераз нєдавно було Дружтво з Дюрдьова на манифестациї у Миклошевцох, и барз сом уживал у їх концерту.

На концу, Звонко ище потолковал же то уж прешло 50 роки од його перших крочайох у култури. Було ту и прерви, алє заш лєм ше цеши кед ше здогаднє на шицки прешли роки, на шицко цо по нєшка „прекрачал”. Ми му жадаме ище велї успихи и у будучносци.

ПАМЯТКИ НА НЄМИЛИ ЧАСИ

Нажаль, траґедия войни 90-тих, нє заобишла анї Гайдукову фамелию. 

– Мой оцец под час войни остал у обисцу, а мац теди була у Керестуре. Ту оцец и нєстал. Гварели же є ту и забити, алє по нєшка зме го нє нашли. Мац, о кратки час, кед ше врацела, умарла, та сом ту остал сам – приповеда Звонко, хтори ше пред децению врацел до родного краю.

Звонко други з лївого боку

(Опатрене 29 раз, нєшка 1)