fbpx

Музика, фамелия и беґель…

автор лю. дудаш 24. новембер 2019

Так як стої у наслове, гоч нє тим шором, живот Михайла Бодянца, нашого познатого композитора, шпивача, длугорочного успишного роботнїка у култури, музичара у першим шоре, алє и оца и дїда, означели углавним тоти обласци. Медзи иншим, Михал занавше остава препознати по свойофайтовей и препознатлївей гимни Руснацох на шицких просторох на котрих зме, скорей лєбо познєйше, пущели глїбоки коренї. Слово, дабоме, о писнї „Мой валал Руски Керестур” лєбо, познатше, о писнї „Руснак”.

Народзени сом 1957. року после трох шестрох, як наймладши, та озда тераз кед им поможем, як то уж живот од вше наклада, врацам длуства за тото цо ше вони три о мнє старали. Оцец по походзеню найвироятнєйше зоз Бодянох, у ствари, аж дїдо даєден, хто зна зоз котрого колєна, та нам остало же зме Бодянцово, гоч ми були и остали Давидово, приповеда Михал. Углавним, шицки у блїзшей, та и дальшей, фамелиї були барз музикални, любели и почитовали музику – поготов свою, руску.

За беґельом, одроснул зоз шестрами Марчу, Ганчу и Фемку, и додава – седмеро Тиркайлово, двойо Саболово, двойо Барново, шесцеро Ильково, тройо Палково, штверо Мудрого, Штранґарово…

– Дзеци кельо сцеш, шицких возростох, алє истого, барз красного и богатого одрастаня… То вироятно зохабело тирваци шлїд у души и познєйше у живоце, та аж по нєшка – приповеда собешеднїк. Росло ше худобно, гоч твердзим, богатство котре зме у тим мали, надросло шицко познєйше. Бавели зме ше на води и у води за цепла, правели себе бависка, шпивали, грали, свадзби правели.., як и велї дзеци того часу. Од теди, озда, и тирваца моя любов ґу води, плїваню и весланю. Така вода була теди чиста же дно було видно, а нє було плїтке, видно було и найдробнєйшу рибку и травку…

Нєзабутне дзецинство (Михал шедзи, други з правого боку)

НАЙКРАСШИ ЧАСИ ФУРКЛИ РАЗ-ДВА

– У седмей класи основней приселєли зме ше до валалу. Перше порти дзелєни там, за беґельом, пейдзешатих рокох, а познєйше на Новим населєню,та ми потим порту купели у валалє. Источасно зоз початком перших класох основней, почал сом и до Музичней школи – враца здогадованя Михал за даяки пейдзешат роки назадок.

– Музична школа, напрям гармоника, тирвала за мнє од 1966. по 1969. рок, а потим єден час була утаргнута. Но, випатра уж теди живот знал кадзи ме ма намиру одвесц, а наставу ми предлужел тримац наставнїк Яким Сивч, так якош, приватно чи полуприватно, хто зна. Паметам и нєшка же сом дньово пешо ишол штири раз по два километри, там и назад, раз до єдней, раз до другей школи, и то кажди дзень, окрем нєдзелї.

После основней, ушлїдзела Ґимназия, ту, у валалє. Були то найкрасши часи, а прелєтли як хвилька, як блїск… ище швидше.

Уж у Ґимназиї Михал з музику почал озбильнєйше, озда так требало. Вше вецей и частейше, шпивац почал у другей класи, з кратшу паузу пре иншаки обовязки. О Армиї Михал предлужує приповедку после ошвижованя числених, а прекрасних памяткох. Гевти други найскорей же шицки забуваю, лєбо прескакую и сцераю з паметаня.

– Музика ме так провадзела же сом и у войску почал грац у яким-таким оркестру, алє „ставало” то на свойо ноги. Почало у Баня Луки, предлужене у Билим Манастире, а интересантне тото же наш капитан Шекарич, иншак оцец нашей репрезентативки Ясни у штреляцтве, вимагал же би шицки музичаре остали вєдно. Та и остали. Требало, гварел капитан, дзвигнуц културни уровень у тей часци Баранї, а перши у тим помагали вояци, и то наисце барз успишно. Ишло нам так, же зме шицки грали и шпивали „Їхав козак”, без огляду же сом бул єдини Руснак. Дошли зме по найвисши уровень на армийних змаганьох. Людзе, цивилє, нас дочековали як найблїзших, госцини було аж и на то – памета Михал и предлужує же було и таке же сом супруги Блаженки, лєбо Ксениї як є уписана у матичних кнїжкох, зоз войска нє раз однєс пенєж зоз загратих…

– Задумай, шицки вояци питали пенєж з дому, а я го часто дому ношел.

Такой под час „войованя” найчастейше лєм зоз гармонику, народзена Таня. Син Владимир народзени о три роки. Михалова супруга, попри двоїх дзецох закончела висшу школу, а як учителька, а з роботу и факултет. Живот з длугокима крочаями ишол по добрей драги, так як тому шор и як требало.

– Роботна кариєра ми почала у Радио Вербас Кули. Там сом бул и спикер и прекладатель, познєйше и редактор Младежскей емисиї. Цалком случайно, нє думаюци же з того дацо будзе, прияти сом на роботу до Скуштини општини Кула на роботне место матичара. Но, случовало ше же сом робел и у Кули, Червинки и Крущичу, як матичар, дабоме, и у Керестуре єден рок. Паметам зоз тих часох, озда лєм я бул такого щесца, же єдна свадзба заказована три раз, а млоди вше сцекол… Як ше то закончело, нє знам анї нєшка. Паметам и винчанє, три пари нараз, алє и винчанє кед млоди бул у Австралиї, а на його месту заступнїк, адвокат. Потим, 1983. року, прешол сом робиц до Дому култури у валалє, перше як корепетитор, а вец як уметнїцки руководитель, музични сотруднїк и орґанизатор и тераз ище вше.

ВЕЛЇ ЗАБУТИ, АЛЄ „РУСНАК” ОСТАЛ

Гранє почало зо Ґовльовима гудацми, потим зоз Кирдовима, та Оркестром Дома култури, Михал шоу бендом… Зоз „Идеалами” перши у валалє грали „свадзбу на струю”, по теди, да нє вериш, а вец мушели и други так.

Од Михалових композицийох треба спомнуц коло 40 шпиванки за дзеци, народни и забавни. Наймилши, вироятно „Руснак”, за котру текст написал його винчани кум, Юлиян Надь, котри нєдлуга потим страдал у транспортним нєщесцу.

– Мали зме наисце щесца тих рокох, мали зме музичну продукцию котру водзел Владо, Владуш, Колбас и то були, як ридко кеди, плодни роки у музичней творчосци Руснацох. Нажаль, такей продукциї тераз нєт, та анї таки резултати.

– Зоз музику сом обишол скоро шицки жеми Европи – гвари Михал. Кед шицко поздавам, одграл сом помедзи 900 и тисяч свадзби, на коло 300 балох. Знїмал сом музику за Телевизию, нєшка РТ Войводини. Сцем повесц – наглас рахує – же сом грал у шицких местох дзе Руснаци жию, же зме окрем руских грали и на мадярских, словацких, чарногорских свадзбох. Озда людзе знали цо сцу кед волали праве нас. Тераз часто компонуєм за Театер, за потреби дзецинскей творчосци и фалати котри режира моя супруга.

– Вшелїяк, мушим повесц – гвари Михал – же сом бул активни у Театру ище теди, у школских дньох, кед режирал учитель Евґений Медєши. Тота любов остала и тирва по нєшка. Потреби роботи у Доме култури приведли и до того же сом бул и тон майстор, звладал спокуси ґрафичного дизайну, а, озда як верх шицкого того цо сом робел, и податок же сом роками орґанизатор трох наших найзначнєйших фестивалох. Рахуєм – гвари Михал – же пришол и час за пензию, нєодлуга, после вецей як штерац рокох роботи и стажу.

Кед закотуля колєсо, лєгко ше здогаднє и свадзбох кед кум одразу дал нє мало пенєжу, нє жадаюци кажду минуту заповедац – Грайце, Мижу, добри, свадзебни и весели, а ви уж знаце котри то буду…

– Нє шицки памятки вше и красни, дакус цихше предлужел Мижо Бодянец, нажаль, нє граю нам вецей анї Ґовльово, анї Кирданци, Мижо Микита, Чамо, Кичко… Шицко то лєм живот! Длужни зме паметац и Иринея Тимка, Витомира Бодянца, Якима Хому, и їх шлїди нємерлїви шицким нам и за нашу културу.

ПРЕЙҐ „БАРИ” ҐУ УНУЧАТОМ

Дзивка Таня, тераз Колбасова, зоз мужом Олеґом, жиє и роби у Канади. Унуки Лейла и Яни до баби и дїда приходза часто, а дїдо у нїх бул два раз по два мешаци, а на лєто ше ознова рихта.

Лейла уж од скорей пише дзецински кнїжки и ужива у уметнїцким корчоляню. Унук Яни, нє Янко, младши, алє уж барз замерковани и наградзовани бавяч гокею у своєй катеґориї. Син, Владимир, закончел Филолоґийни факултет, голандски язик. Бешедує шейсц странски язики, а служи ше, и то добре, ище зоз телїма. Жиє у Беоґрадзе дзе водзи власне подприємство за прекладательни роботи и услуги.

МЛОДИ ОДКАЗАЛ ВИНЧАНЄ

Зоз матичарскей роботи остало запаметане кед єден наш рукометни репрезентативни бавяч зоз Червинки одказал винчанє годзину скорей як було заказане. Млода ше породзела, а знам же и тераз добре жию. Пришол потим дзень-два, и матичарскей служби принєсол тельо дарунки же дзвери од нїх нє було видно, од щесца и радосци – памета Михал.

Зоз супругу Ксению и дзецми Таню и Владимиром

(Опатрене 278 раз, нєшка 1)