fbpx

Панонске морйо заменєли з Ядранским

автор а. балатинац 4. децембер 2019

Одхована у Вуковаре, з моцнима коренями у Петровцох, Николина Нина Дудаш, ище як дзецко мала нагоду упознац руску културу и руски язик. По законченим школованю, одшмелєла ше пойсц робиц на морйо, а там упознала и свойого Антуна.

Запаметали зме ю як нашмеяне дзецко, а вец и дзивку хтора вше коло себе ширела добре розположенє и оптимизем. Танцовала у фолклору по наших руских дружтвох, а найчастейше у КУД „Осиф Костелник” з Вуковару.

– Барз добре буц член даякого дружтва одмалючка, бо приятельства и дожица наисце каждого збогаца, вельо раз и за цали живот – гвари вона.

Жаль єй лєм же одкеди умарла єй баба Ганча, нє ма з ким бешедовац по руски.

СЕЗОНСКА РОБОТА

Николина Нина Дудаш народзена 1995. року, а по законченей основней школи у Вуковаре, уписала ше до фаховей школи за козметичарку. Уж на 18 роки закончела школу, и як сезонска роботнїца пошла робиц до Малого Лошиню як келнерка.

Пред 15 роками то бул якишик нормални способ започац свой роботни вик.

– Сезонски роботи нє були подли, а и зарабяло ше досц – толкує Нина початки свойого роботного вику. – Медзитим, кед ши сезонєц, швидко ци тота робота допиє та идзеш далєй, глєдаш даяку другу дестинацию. Так я пошла до Умаґу, алє анї там сом ше нє затримала длуго. Цошка ме цагало до Дубровнику. Барз сом там жадала пойсц, гоч лєм як туриста, лєбо робиц.

Мац Александра, оцец Дюра и шестра Наташа жили у Вуковаре, а Нина була далєко, на морю. Мушела ше операц на саму себе у каждей ситуациї, алє нє одступала од свойого жаданя пойсц на юг.

– Єден приятель ми нашол роботу у Дубровнику, и гоч сом нє була задовольна з ню, и то бул якиш початок. Була сом на дестинациї на хторей сом жадала, а вец сом сама „викасала” рукави и поглєдала роботу и то у готелу Шератон. Готел ма 251 хижу, луксузни є и було ми праве задовольство там достац роботу – приповеда Нина.

Там робела рок у своїм фаху, як козметичарка. Пачело ше єй, упознала велїх людзох, здобула нови приятельства алє, цошка ю цагало далєй, та можебуц и робиц цалком инше.

ВИБРАЛА ТАРҐОВИНУ

Нємирни дух одведол Нину до тарґовецких водох. Достала роботу у фирми „Jysk”.  – Затераз ме тота робота виполнює. Любим робиц з людзми, буц им на услуги, посовитовац их кед дацо купую. Кажди дзень ше цошка нове случує. Стретам людзох розличних ґенерацийох, алє вше влада якешик добре розположенє. Моя мисия буц на услуги купцом и кед видзим же сом им помогла, барз сом щешлїва – приповеда Нина и предлужує же живот на морских дестинацийох под час туристичней сезони зна буц права „ноцна мора”, алє будзиц ше нєдалєко од Дубровнику, наисце вредзи – приповеда Нина о своїм пребуваню у Жупи Дубровацкей, у месце Чибача, дзе вєдно жиє з будуцим супругом Антуном Вуличом.

Дубровчанє найпознатшу главну улїцу волаю Страдун

ТО ВОН ТОТ ПРАВИ

– Антуна сом упознала 2016. року и од теди зме вєдно. Вон народзени у Нємецкей, алє є родом зоз Далю, з „нашого краю”, през шмих толкує Нина и надпомина же роби у Шератону праве там дзе и вона робела.

– Часто мож чуц фразу: „Любов мойого живота”, алє кед сом упознала Антуна, прешвечела сом ше же то нє фраза, алє же то насправди може буц так. Антун насправди любов мойого живота, тераз уж цалком озбильна, прешвечує нас Нина.

– Буц блїзко при Дубровнику и робиц там, то насправди витворенє мойого сна, гоч найсц квартель, то цошка цо чежше як найсц роботу, приповеда Нина. – Задумайце, анї случайно нє сцу вжац пару на квартель хтора ма дзеци. Ми их затераз нє маме, алє нєшка-ютре плануєме, и цо вец будземе? Нє можем себе анї подумац же дахто нє сце до квартелю вжац дзеци! А о паркинґ местох най нє споминам. Ми маме два авта, бо нам тельо треба пре роботу, алє места анї за лїк – гвари Нина.

СЕЛЇЦ ШЕ, ЧИ ОСТАЦ

Понеже Николина ма старшу шестру хтора нєдавно з мужом и дзецми пошла жиц до Нємецкей, опитали зме ше яки єй плани, чи ше и вона „селї”, а чи остава?

– Щешлїви зме ту. Маме рижни понукнуца и солуциї, алє зме задовольни ту дзе зме. Гоч вельки почежкосци у сезони у транспорту, подквартельошки живот тиж драги, алє маме добрих приятельох, ту зме ше звикли и як би ше поведло, „одомашнєли”, та затераз оставаме – гвари Николина.

Вуковар баржей хиби Николини як Антунови, бо виволала же вона баржей мамова и татова, а вон самостойнєйши и далєко од своїх родичох. Прето ше операю єдно на друге, єдно другому су потримовка и любов, а вец и шицко цо живот ноши, лєгчейше.

НЄ ВЕРЕЛИ ЖЕ СУ АМАТЕРЕ

Док танцовала у вуковарским КУД, єдна з найупечатлївших фолклорних точкох з Ниновей кариєри то танєц „Увиванєц” дзе осем дзивчата, приблїжних рокох и возросту, так увежбали крочаї и рухи, и так го складно виводзели же нє мож було повесц же су аматере. Научели и шицки „финеси” професийних танцошох, та на сцени насправди випатрали импресивно.

Николина и єй леґинь зоз шестровима дзецми

(Опатрене 51 раз, нєшка 1)