Филозофия и цело

автор м. сакач, фото никола йович 15. децембер 2019

Наукова конференция отримана на подїї „Филозофски маратон” концом новембра хтору реализовали студенти и професоре зоз Филозофского факултету у Любляни, а традицийно з идею же би ше отримало серию рижних преподаваньох тих дньох на факултету. Тема того року була „Филозофия и цело”.

ЗОЗ НАУКОВЕЙ КОНФЕРЕНЦИЇ У ЛЮБЛЯНИ

Филозофия ше през свою историю занїмала зоз тїлесносцу, алє ридко кеди цело було у першим плану випитованя. Цело ше зявело як релевантни филозофски обєкт у сучасней филозофиї при филозофох як цо то Морис Мерло-Понти, лєбо Мишел Фуко.

Тема тїлесносци ме особнє интересує одкеди сом першираз патрела и читала наукову фантастику, а у антрополоґиї од початку, одкеди сом упозната зоз тоту наукову дисциплину у штреднєй школи на семинаре у Петници.

ТЇЛЕСНОСЦ И ИДЕНТИТЕТ

Нашо цело то наша сущносц у найосновнєйшим смислу прето же прейґ нього материялно дознаваме о швету у хторим жиєме, воно нас информує прейґ наших чулох, алє и вельо вецей – воно нам дава идентитет и идею о нашим месце у швеце, як и наших огранїченьох и нєминовним концу. Нашо цела ше можу находзиц у прилаплївих катеґорийох, такволани „нормални цела”, лєбо звонка тих катеґорийох хтори нам задаваю велї проблеми.

Тема зоз хтору сом ше приявела на тоту конференцию була „Тїлесна модификация як индивидуална субверзивна пракса”, послала сом абстракт за свою роботу, а о даскельо днї ми явене же ме сцу най участвуєм на конференциї.

У моєй роботи сом ше намагала розумиц и контекстуализовац индивидуализовани цела, прикрашовани зоз пирсинґами и тетоважами у ширших рамикох идеалох краси у дружтве. Интересовало ме зрозумиц – як пракса модификациї цела доприноши идеї автономиї при одредзених поєдинцох, окреме у одношеньох родитель-дзецко. Намагала сом ше зрозумиц цо одредзеним поєдинцом значи така файта автономиї и чом у нашим контексту и штредку у хторим жиєме єст вообще потреба. Єдна од моїх гипотезох була то же прето же жиєме у чаше у хторим млади нє маю можлївосц дойсц до автономиї длугши период свойого живота, углавном док нє муша напущиц дом пре студиї, роботу, лєбо малженство (а часто анї теди). У таким контексту тоти „дзеци” часто одроснути людзе способни приношиц одлуки о своїм живоце, алє понеже жию ище вше зоз своїма родичами, нє маю досц простору буц самостойни. Тот антаґонизем хтори ше зявює у ситуацийох кед дзецко одлучи модификовац цело без дозволи родичох интересантни момент у тих одношеньох и кед дзецко постава акутно свидоме же нє ма автономию анї над своїм власним целом. Односно воно ю ма, алє ше муши зочиц и зоз реакцию родичох на його одлуки. Праве тоти антаґонизми и концептуализациї „добрих” целох, хтори єдного дня годни буц комодификовани и заняти, були теми хтори ме интересовало виглєдац.

ПОЗИТИВНА РЕАКЦИЯ ПУБЛИКИ

Реакция публики и колеґох ме нєспо-дзивала прето же я на студийох антрополоґиї, та сом думала же ше то филозофом нє будзе пачиц. Велї розвивали дискусию отворено и наглас дзелєли власни думаня, алє и искуства. Достала сом конструктивни питаня на хтори ше будзем намагац одвитовац у писаней форми, бо сом поволана обявиц свою роботу у Зборнїку. Чесц ми же сом могла участвовац на такей конференциї и розвивац идеї зоз колеґами, алє и же моя робота замеркована и же у нєй нашли квалитет вредни обявйованя.

Презентациї на конференциї були на словенским и анґлийским язику, а теми хтори мнє були найцикавши и хтори сом могла провадзиц на анґлий-ским язику були – од Новосадянох, Андреи Протич зоз тему „Чи 21 вик, вик цела?”, Мариї Куюнджич зоз тему „Морис Мерло-Понти: похопиц, лєбо нє”, Давида Менчика зоз тему „Нови парадокс двойнятох? Думкови експеримент хтори указує на консеквенци свидомих и нєсвидомих пременкох идентитета”. Од других ту були теми Даниєли Антич „Психоделични дроґи: сцеканє зоз гарешту” и на концу Рула Манета „Ушорйованє дружтва”.

АЛТЕРНАТИВНИ ПРОСТОР ЗА ПРЕПОДАВАНЯ

Даскельо преподаваня були отримани на других местох, єдно було у Музею сучасней уметносци, а друге у ґей Клубу „Тифани” хтори ше находзи на Метелковей улїци (у хторей змесцена векшина алтернативних местох за „свирки” и друженя). Интересантни бул вибор тих просторох, бо и вон сам дава єдну политичну, односно либералну ноту у смислу же представя їх одношенє и потримовку ґу озбильним институцийом як цо то музей, алє так исто и ґу сексуалним меншином, хтори нєшка у швеце нє маю популарне положенє. Остракизовани су на основи своїх „нєадекватних” целох дзе им ше судзи нє на основи того чи су добри людзе, алє зоз хторима людзми уходза до романтичних и сексуалних одношеньох.

Интересантне було искуство видзиц як филозофи роздумую на тему тїлесносци и як розвиваю свойо думки и идеї през свойо роботи, бо сом потераз нє мала вельо контакти зоз филозофами. Нєсподзивала сом ше же хаснуєме даєдних истих авторох, алє їх дїла применюєме на дакус иншаки способ. Потвердзело ше же гуманистични науки ґенерално можу медзисобно сотрудзовац и розвивац интердисциплинарносц.

Таки конференциї важни пре академске розвиванє думаньох и знаньох у комуникациї зоз людзми хтори на подобним и висшим академским уровню як ми, а можу помогнуц у розвиваню идейох, дац конструктивну критику, лєбо дац адекватну потримовку.

(Опатрене 169 раз, нєшка 1)