Петнацрочна фасцинация з пергачами

автор а. медєши 1. марец 2020

За пергачох вяжеме велї мити и погришни твердзеня – же ше можу замервиц до власох, же цицаю крев, же кусаю, а за чувство страху од пергачох хторе нам прейдзе през цело кед их збачиме, можеме „подзековац” и рижним горор филмом о Дракули. За розлику од векшини нас котри таки животиньки керуєме, Ивана з нїма уж 15 роки одушевена.

Биолоґ, Ивана Будински, родом з Руского Керестура, одмалючка любела природу и животинї. Знала же будзе преучовац даєдну ґрупу цицарох, а одлука же би то були пергаче, „спадла” ище у Ґимназиї, як гвари, цалком случайно.
Основни и мастер студиї биолоґиї закончела на Департману за биолоґию и еколоґию на Природно-математичним факултету у Новим Садзе, а нєдавно одбранєла докторску дисертацию на Биолоґийним факултету Универзитету у Беоґрадзе.
– Кед сом у другей класи Ґимназиї була у Петници на семинару биолоґиї, писала сом предкладанє за лєтнї проєкт же бим виглєдовала видри у околїску Петници, медзитим, место того проєкту, предложели ми же бим зоз студентами биолоґиї пошла на терен на Беляницу (гора у восточней Сербиї), хтори найвецей робели зоз пергачами. И попри тим же сом о пергачох нє знала абсолутно нїч, нєодлуга настала велька любов ґу тим животиньом, а тиж и ґу восточней Сербиї.
Два тижнї зме були на терену хтори бул досц интензивни, бо зме робели вноци и пополадню, а спали до поладня. То було єдно барз интересантне искуство, почувствовала сом блїзши контакт зоз природу понеже сом першираз пребувала у горох, першираз спала у меху за спанє у горяцким доме, итд… На тим терену сом, мала нагоду през руки ,,препущиц” вецей як половку од шицких файтох пергачох хтори жию у Сербиї и подознавац вельо интересантни ствари о нїх – приповеда Ивана.

ДИЛЕМА ОСТАЦ ЧИ ПОЙСЦ?

После закончених основних и мастер студийох биолоґиї на Департману за биолоґию и еколоґию на Природно-математичним факултету у Новим Садзе, Ивана ше уписала на докторски судиї, же би предлужела зоз виглєдовацку роботу. Як и велї млади и амбицийни студенти, роздумовала студиї предлужиц у иножемстве, медзитим, кед єй понукли роботне место на Институту за биолоґийни виглєдованя „Синиша Станкович” у Беоґрадзе, дзе и тераз роби, дилема нєстала.
– На докторских студийох, попри стандардних покладаньох испитох, мала сом обовязку ходзиц и на терен, зберац податки и материял за ґенетичну анализу, за хтору ми требал фалаточок скори зоз кридла хтори сом животиньом брала на терену зоз ножиком за биопсию. Животинї пре тоту процедуру нє були покалїчени, и такой були врацени до природи. Длуго сом чекала же бим започала роботу у лабораториї, понеже зме теди у периодзе од двох рокох мали проблеми зоз финансованьом на державним уровню, та ше прето робота дакус оддлужела – толкує наша собешеднїца.


Ивана под час докторских студийох доставала велї награди, стипендиї рижних компанийох, участвовала у националних и европских проєктох, член є трох роботних ґрупох у рамикох EUROBATS-a, а по ERASMUS+ програми мобилносци препровадзела пол рока на Универзитету у Напулю на оддзелєню за применєну еколоґию, и у Барселони у Природняцким музею у Ґранолєрсу у ґрупи за виглєдованє пергачох. О искустве хторе здобула, и упечаткох зоз тих путованьох, Ивана предлужує:
– На обидвох студийних пребуваньох сом була як виглєдовач, дзе сом робела на шейсц розличних проєктох хтори вязани за виглєдованє пергачох. Тоти проєкти були вязани за еколоґию и термореґулацию пергачох, як и виглєдованя зоз применєней еколоґиї и конзервациї пергачох. На обидвох пребуваньох сом учела нови методи и робела на файтох пергачох зоз хторима сом у Сербиї мала менєй искуства. Окрем нових знаньох, вшелїяк ми знача и нови здобути контакти, а тиж вельке искуство видзиц як виглєдованя функционую у державох хтори нє тельо финансийно огранїчени як ми.

РЕГАБИЛИТАЦИЯ – ОД СОВИТУ ПО ХРАНЇТЕЛЬСТВО

Будинскова єдна спомедзи даскельо особох у Сербиї хтори робя регабилитацию пергачох. На поволанку гражданох Ивана виходзи на терен же би помогла покалїченим животиньом. Дакеди досц упутиц лєм пар совити збунєним гражданом прейґ телефона, дакеди пергача досц лєм накармиц и напоїц, а дараз им помогнуц анї нє мож.
Попри роботи Ивана активна и у орґанизованю манифестацийох за популаризованє науки як цо „Ноц виглєдовачох” и „Медзинародна ноц пергачох”, на хторей ше людзом пробує приблїжиц тоти животинї и розбиц предрозсудки. Попри успихох у фаху, Ивана свидома и важносци здравя та ю уж даскельо роки интересує „trail” бежанє (технїка бежаня по горох), а у тей хвильки ше пририхтує и за маратон „по ровним”. Ходзи бежац три раз до тижня, а кед найдзе часу, два раз до тижня одроби и тренинґи моци. Окрем бежаня люби и горяцтво, та у густим розпорядку патри найсц часу и за єднодньову, або викенд туру до горох. Скорей ше активно занїмала и зоз спалеолоґию, односно виглєдованьом пещерох, алє, як гвари през франту, ище и за тото наисце нєт часу. 

У ВЛАСОХ ГО НЄ НАЙДЗЕЦЕ

Твердзенє же од пергачох треба сцекац же би нам ше нє замервели до власох – мит, понеже, як толкує Ивана,
пергаче ше ориєнтую з помоцу ехолокациї. Тота система ориєнтованя нательо прецизна же пергач єдну власу реґиструє як окремни обєкт пре хтору меня свой напрям рушаня, та можлївосц же ше залєци до наших
власох – нїяка.

ЦО НЄ ЗНАМЕ О ПЕРГАЧОХ?

Пергаче у Сербиї защицена файта, а нє барз познате же нє правя людзом чкоду . Напроцив, єдза
инсекти, нє знїщую будинки до хторих ше населюю, нє знїщую як миши и патканї, ридко кеди укуша, а и теди нє преноша обераци хороти. Но, при людзох страх од тих животиньох иснує, а у директним стретнуцу з нїма, настава и панїка.
– Людзе маю нєосновани страх од тих животиньох. Пергаче ше нє замотаю до власох и
нє нападаю людзох. Кед улєца до хижи або квартелю, вони ше злєкню баржей як людзе. У таких
ситуацийох треба загашиц шветло, отвориц облак або дзвери же би пергач могол висц. Пергач
ше змири, „вискенира” простор, и углавним сам видзе так як и вошол – гвари Ивана.

(Опатрене 134 раз, нєшка 1)