Кед цошка упарто жадаш, и космос ци помогнє…

автор а. балатинац 29. марец 2020

Пре ситуацию на просторох бувшей Югославиї Лидия Юрак дзецинство баржей памета у Керестуре як за Дунайом. У керестурскей школи достала добру основу за будуци школи, враца ше до Вуковару, и предлужує науку. После велїх чежких рокох, нєшка є прешвечена же лєм теди кед нє одступаш од своїх снох, лєм теди ше зисца. 

Лидия Юрак народзена 90-тих рокох, у войни, кед ище як малючка запаметала же ше цошка случує, алє нє могла розумиц  прецо муша напущиц власне обисце. Оцец Мирослав Павлович (Саболов), Руснак з Петровцох, и мац Вера, нєшка редакторка видавательней дїялносци у Союзу Русинох Републики Горватскей, професорка горватского язика у Вуковарскей ґимназиї, намагали ше свойому дзивчецу дац шицко цо могли, окреме у тедишнїх войнових и повойнових условийох.

Лидия перши шейсц роки ходзела до школи у Руским Керестуре, а вец пришол час врациц ше, та 7. и 8. класу закончела у Вуковаре. У тинейджерских рокох ше велї опредзелюю за будуце школованє, та и Лидия о тим роздумовала.

БИЛИ МАНТИЛ

– Стредню медицинску школу у Винковцох, уписала цалком случайно. Мац ю посовитовала, и швидко ше указало же ю барз добре позна.

– То нє бул мой перши вибор, алє  кед сом першираз облєкла билу униформу и першираз контактовала з хорима, полюбела сом физиотерапию. По законченю штреднєй школи, безуспишно сом пробовала достац роботу, та сом предлужела далєй студирац у фаху. Понеже сом мала добри фундаменти зоз стреднєй школи, факултетски днї ми преходзели з одличним успихом. Бул ми важни просек оценох, бо сом пре добри успих постала державни стипендиста, алє сом источашнє робела и три студентски роботи. Тоти студентски днї ми, щиро поведзено, були финансийно досц чежки, алє ключне було тото же сом нє трацела виру же у будучносци будзе лєпше. Факултет сом закончела у року, дипломовала медзи першима у ґенерациї, а и приправнїцки стаж ми почал нєодлуга чечиц,  та сом пошвидко покладала и державни испит – гвари Лидия хтора ознова безуспишно пробовала дойсц до роботи. Селєла  ше по цалей Горватскей, глєдала роботу и нє було єй важне дзе будзе бивац, лєм робиц тото, за цо ше школовала. О єден час уписала ше на Специялизацию за косцово-мускуларни поремеценя.

– Бул то чежки рок, алє накадзи сом ше врацела до студентских лавкох, днї ми постали вше лєгчейши и шицко якош доставало смисел. На специялизациї у Заґребе ше ознова стретам зоз своїм колеґом зоз перших трох рокох студийох. Тот колеґа и длугорочни приятель Марко, у ствари, постава моя велька любов, а познєйше и мой супруг – з ошмихом приповеда Лидия, хтора ше витворела нє лєм як супруга, алє и як мац.

–  Кед сом постала мац, вельо ше того пременєло, помкло гранїци на таки способ на хтори сом анї нє подумала  же  то вообще мож! Дошлєбодзуєм синови Яковови же би и вон мнє учел, же би ми указовал швет з иншакима очи, з очми щешлївого дзецинства хторе я, нажаль, пре воєни роки нє мала.

Сон векшини людзох робиц тото цо ше люби, пренайсц любов у своїм живоце, мац фамелию, мац дзеци… та би могло повесц же вец и Лидийовo сни витворени.  Но, правда,  по Лидийових словох нє було вше так лєгко як цо нєшка випатра. З востоку Горватскей, Лидия ше преселєла на сивер, до Чаковцу.

ПОНУКНУЦЕ ХТОРЕ ШЕ НЄ ОДБИВА

–   Достала сом роботу 2012. року у Топлицох Св. Мартин у центру за похребцину  Лумбалис, хтори часц велького комплексу LifeClass Terma Sv. Martin. Даскельо мешаци познєйше, тедишнї шеф кладзе на стол понукнуце, а Марко и я, вєдно зоз ище двома особами хтори нєшка малженска пара, одлучуєме ше на цалком  нєзвичайни крочай – береме кредит и одкупюєме фирму. Фирма з часом рошнє, преширює свою роботу, а 2018. року постава права Поликлинїка – приповеда Лидия.

Лидия у Поликлинїки ма вельо задлуженя, алє найчастейше руководзи з физикалну медицину и регабилитацию. Єй робота и на рецепциї, прима пациєнтох, шеф є  набавки, алє и ментор студентом.

Нєшка спомнута Поликлинїка преширела свою дїялносц на кардиолоґию, неуролоґию, уролоґию и општу интерну медицину, а уведзени и превентивни систематични препатрунки. Найбаржей ше цеша у тим же успишно робя на проблемох з похребцину. Маю фахови тим дохторох, физиотерапеутох, роботних терапеутох и медицински шестри, же би кажди хто хаснує їх услуги могол на єдним месце окончиц шицко цо потребне же би себе олєгчал, та и ришел свойо здравствени почежкосци.

– Вельки то обовязки, алє и вельке задовольство кед нам пациєнти напишу подзекованє як нам наприклад написали пациєнти з Кувайту, лєбо познати особи як цо то Аки Рахимовски. Тераз нєдавно зме мали клиєнтох з Голандиї. Цешим ше же приходза з цалого швета – приповеда Лидия, задовольна же робота добре рушела.

– Нєдавно зме пациєнтом понукли и континентални здравствени туризем, та до нас мож присц и кед особи нє хори, кед сцу лєм дакус злєпшац свойо здравє, або з нами вежбац. Прилагодзуєме ше ґу потребом клиєнтох – толкує Лидия, и гвари же кед лїчи, у тим  ище вше  находзи праву радосц.

У ПРАВЕЙ ХВИЛЬКИ, НА ПРАВИМ МЕСЦЕ

Юракова припознава же ше шицко у єй живоце поскладало так як треба, алє прешвечена є же то нє було случайно. Ище у стреднєй школи пречитала сом кнїжку „Алхемичар” од Паула Коеля. Запаметала сом єден цитат хтори хаснуєм и нєшка: „Кед дацо барз жадаш, алє барз, цали Космос ше упре помогнуц ци же биш тото и витворел”. Вше сом верела же дахто препозна мой фахови потенциял, алє случело ше цошка нєобчековане. Престала сом чекац, препознала сом саму себе у швеце у хторим сом, и мала сом щесца же ше так шицко зложело. Як гваря – була сом у правей хвильки на правим месце и верела до себе.

Поликлинїка нєшка подзелєна на вецей центри, а о шицким мож почитац и на їх сайту – гвари Лидия.

На концу зме ше Лидиї опитали чи у будучносци планує свойого сина научиц историю його дїда и баби, руску и українску…

– Знаже же го научим док будзе дакус векши. То ми барз важне. Жадам же би знал свойо коренї, як по оцови, так и по мацери. Кажде муши знац одкаль походзи и дзе припада – заключела нашу розгварку успишна млада жена, физиотерапеутка и задовольна мац и супруга, Лидия Юрак.

УНИКАТНИ ДЬОРДЄ

Вше сом барз любела природу и вообще, буц вонка. Шицки мойо шлєбодни активносци и гобиї були вязани за спорт, лєбо даяку файту рушаня.

Окрем природи и спорту, моя велька любов була и музика. Ище и нєшка слухам шицко тото цо по моїм думаню ма добри ритем лєбо текст, а найвекши уплїв на мой музични живот мал єден и єдини, уникатни, Дьордє Балашевич – припознава Лидия.

ПАНОНСКА МОРНАРКА НА СИВЕРУ

Медїмурцох, подобно як и Заґорцох, часто поровную з Руснацами. Опитали зме ше Лидиї чи то насправди так, и чи насправди єст телї подобни слова?

– Єст. Праве тото ми спочатку аж и олєгчало розумиц їх диялект, та у компарациї з руским язиком, стретам ше зоз словами: хижа, древо, штири… Но, познєйше, кед сом баржей упознала тот край, замерковала сом же Горнє и Долнє Медїмурє маю розличну бешеду, поведла бим же скоро кажди валал дакус иншак бешедує. Дзекеди роздумуєм о тим же чи ше и вони сами медзи собу розумя – през шмих гутори Лидия.

(Опатрене 183 раз, нєшка 1)