Далєко у швеце, а з думками у Дюрдьове

автор л. кухар 5. април 2020

Гордо, гласно и ясно повесц – я Руснак, а на тисячи километри далєй од своєй дїдовщини, то велька чесц и задовольство чловекови хтори уж вецей як пейдзешат роки жиє у Австралиї и нє забува на свойо коренї. Мирослав Мудри ше нєшка здогадує на хвильки препровадзени у Дюрдьове, и приповеда о своїм живоце на другим концу швета.

Як роки преходза, памятки на дзецинство як кед би були вше яснєйши, озда прето же су так глїбоко уткани до шерца. Мирослав о нїх дзечнє приповеда.

– Народзени сом 1952. року у Дюрдьове, а дзецинство сом препровадзел на салашу, на Девеню, зоз своїма родичами, бабу, з братом и шестру. На салашу нє було струї, жило ше у вельо чежших условийох як нєшка, алє ше ми видзи же теди шицки мали вецей кеди, та и ми, дзеци, вецей часу за бависко. Мали зме векшу шлєбоду котру нам оможлївел живот на салашу, а далєко од валалу. Ми ше наисце радовали роботом на салашским полю. Нашо мотички нас вше чекали пооперани на хижу, брали зме их и ходзели копац – приповеда Мирослав.

ЯСНИ СЛИКИ З ДЗЕЦИНСТBА

Кед чловек дожиє красни роки свойого живота зоз ище красшима памятками на дзецинство, вец з дзеку о нїх и приповеда. То таке исте, гвари вон, яґод прежиц шицко тото ище раз. Мирослав нє ходзи часто до Дюрдьова, алє вше кед придзе спомнути приповедки и здогадованя люби подзелїц зоз родзину и приятелями. У таких причтох, звичайно скрита и подаєдна анеґдота.

– Жима на салашу була окремне дожице. Теди були моцни жими, а нєдалєко бул канал котри ше вжиме змарзнул, та зме ше по ляду любели корчольовац. Сами зме правели корчолї зоз дещичкох и дроту, а добре паметам и єден брещок, тиж нєдалєко, з котрого зме ше фурт спущовали. Єдни другим зме чухали носи зоз шнїгом, а так же би родичи нє видзели…

Кед жима прешла и зоз собу однєсла шицки жимски радосци, на салаш сцигла яр, и зоз собу принєсла шицку свою красу.

– Барз зме любели таргац руменєц на пажици, а вец зме полни кошарочки з тим руменцом ношели баби най го осуши. А тот чай зоз осушеного руменцу бул лїк процив велїх хоротох, и на таки способ зме ше теди лїчели – здогадує ше Мирослав.

Мирославов живот ше пременєл кед требало почац до школи. Зоз салашох ше одходзело до валалу. Нє було вецей такей шлєбоди, такого воздуху и околїска як на салашу, та ше и нашому собешеднїкови видзело же якош нараз було шицко цалком иншаке. Вельо раз вон бановал за салашом, алє ше з часом звикнул на цалком иншаки, валалски живот.

– Кед пришол час же мушим ходзиц до школи, моя фамелия ше преселєла до валалу. Паметам же то за мнє була велька пременка. Ходзел сом штири роки до руского оддзелєня, а учитель ми бул Яким Олеяр. Бул строги учитель, цагал нас за уха кед зме нє слухали, алє зме го шицки барз почитовали. Кед ше школа закончела, приходзели зме дому напавац крави, бо родичи були на полю, а по законченей роботи зме лєдво чекали вжац лабду и вибегнуц на улїцу бавиц фодбал, аж по тамаль док ше нє зацми и док нас мац нє пошлє нука спац. Були то красни и безбрижни часи – гвари Мирослав.

По законченей основней школи ше уписал на коларске ремесло котре тирвало два роки, а потим ознова живот з кореня пременєл.

ОДХОД ДО ЦУДЗИНИ

Фамелийна слика док дзеци одрастали

Одлучиц ше пойсц до нєпознатого и цалком нового швета нїкому нє лєгки крочай у живоце. Мирославови було лєм осемнац кед праве тото одлучел.

– Кед сом закончел ремесло, предо мну ше отворела єдна нєзвичайна и нєкаждодньова нагода – пойсц ґу мойому бачикови аж до Австралиї. Одвше сом бул авантуриста, прицаговало ме шицко цо нєзвичайне, та сом прилапел поволанку и пошол до билого швета. Кед сом вистку сообщел своїм родичом, нє було им лєгко, алє ме потримали. Було то 1970. року и, паметам як нєшка, же сом у Дюрдьове шеднул на автобус и одпутовал до Беоґраду, дзе сом купел карту за Беч и пошол просто до Австриї. Там ше находзел Интернационални емиґрантски центер у котрим сом пребувал даскельо тижнї, потамаль док сом нє достал папери котри ми були нєобходни за одход до Австралиї. Дочекал сом и тот дзень кед сом зоз жимного и завятого Бечу сцигол до Сиднею, до цалком иншакого, за мнє нового и нєпознатого швета – памета Мирослав, а окреме тоти перши хвильки контакту зоз людзми, зоз шветом котри наисце бул цалком иншаки од гевтого на хтори вон звикол. Шицко було векше, гласнєйше и швидше, а по його словох, видзело ше му же аж и воздух иншаки.

– Кед сом злєцел до Сиднею, перше цо паметам то вельку горучаву, после жимного Бечу. Шеднул сом до таксию, гварел чловекови на котру адресу най ме одвеже, и у тей хвильки ше ми по глави круцели велї питаня: Дзе сом пришол? Яки то людзе коло мнє? Яки то нови швет? Чи ше знайдзем у нїм? Медзитим, кед сом сцигол до бачика, и кед сом го облапел, шицко було вельо лєгчейше – памета Мирослав, хтори барз швидко, о тидзень, нашол роботу у єдней столарскей роботнї у котрей почал свой роботни вик.

СИНА ПРИВЕДОЛ ДО ВАЛАЛУ

З часом здобул нових товаришох, колеґох на роботи з котрима ше дружел и после роботного часу. Ходзел на места дзе ше сходзели людзе зоз тедишнєй Югославиї, котрих було надосц.

– Ходзел сом до клубу у котрим було и Українцох и Словацох, и там сом ше чувствовал як дома, медзи своїма людзми, и то ми барз значело. Шпивали зме, танцовали, бешедовали о велїх зґодох и нєзґодох, анеґдотох, и то наисце паметам як красни период. Теди сом упознал и мою терашню супругу з котру маме тройо дзеци, а шицки вони жию и робя у Австралиї. Вельо сом им приповедал о наших, руских кореньох, о нашому народу, зоз шицким су упознати, алє сом видзел же барз чежко жиц так як ши научел, кед ши дзешка далєко. Намагам ше научиц их по руски и зачувац у нїх голєм часточку руснацтва. Пред даскельома роками сом зоз сином бул у Дюрдьове, упознал ше зоз свою родзину, а одведол сом го и на наш салаш. Йому ше шицко барз попачело, а мнє було окреме мило. Почувствовал живот своїх предкох и думам же то барз красне и важне – прешвечени Мирослав. И пори тим же його живот остатнї пол вика у далєкей Австралиї, здогадованя на його валал и людзох у нїм му нєпреривно у думкох, и гвари, же док жиє, потамаль будзе так.

ДЇДО

Нєшка Мирослав пензионер, та ма вецей часу за свойо дзеци и унуки. Унучата часто чува и гвари же надосц часу препровадзую коло побрежя у слунковитим Бризбейну, дзе му нєшка дом.

Мирослав зоз унуками

(Опатрене 77 раз, нєшка 1)