Роби, учи, ужива и путує

автор а. балатинац 22. май 2020

Мануела народзена у Вербаше 1991. року. Єй оцец Владимир родом з Петровцох, а мац Тамара, народзена Ганькович, пришла до тих крайох зоз Закарпат‘я. Веселе дзецинство Дудашова памета праве у Петровцох, а свой живот затераз видзи у Заґребе. О своєй роботи, и о тим цо люби и очекує, отворено бешедує.

Перши штири класи Мануела закончела у Петровцох, шлїдуюци штири у Вуковаре. Там ше уписала и до Ґимназиї, а потим и на Факултет за воспитни и образовни науки у Осєку дзе ше виучела за учительку, маґистровала, и нєодлуга почала робиц. По тераз заменьовала велї колеґинї и нє виберала роботу. Прилапйовала шицко цо ше єй понукло, рахуюци же єдного дня тото искуство будзе лєм на хасен. Преподавала математику, подобову и музичну културу, робела у класней настави, а длугши час була и учителька руского (русинского) язика.

– Давно сом одлучела же єдну часц свойого живота будзем жиц у Заґребе, та сом влонї спаковала куфри и пошла – приповеда Мануела о своїм одходу до велького варошу, дзе и тераз жиє и роби.

ДОБРА ОДЛУКА

– Посилала сом громаду вимоги за роботу на адреси велїх школох, алє сом нє мала щесца. Вец сом одлучела шицки тоти вимоги однєсц особнє до каждей школи дзе сом апликовала за роботу. Можем повесц же то була права одлука. О штири днї сом достала роботу. Перше сом заменьовала колеґиню анґлийского язика, а потим сом достала роботу на длугши час як учителька класней настави. И нєшка сом ище ту, уж рок и пол робим зоз школярами штвартей класи – приповеда Дудашова о своєй роботи у Заґребе.

– Любим свою роботу, предлужує Мануела. – Учительска робота динамична, кажди дзень ше случує дацо нове. Учим школярох, алє вельо раз и я учим и од нїх. Уживам у креативней роботи, а з часу на час любим опатриц дацо з обласци подобовей уметносци, слухац музику, лєбо пречитац добру литературу. Барз любим буц у природи и думам же природа нєпреповедзено уплївує на чловека – прешвечена наша собешеднїца.

МЕСТА И КРАЇ ЗА ПАМЕТАНЄ

Пред тим як преглашена пандемия вирусу корона, Мануела нащивела даскельо дестинациї у швеце и дзепоєдни менши места хтори окружує прекрасна природа. Праве щесце же там була, та тераз ма красни памятки. Париз насправди велїчезни, алє на мнє баржей упечаток зохабел Версай хтори ма прекрасни парки як зоз сказки и праве уживанє шейтац по нїх. Спомла бим ище мале место у Истри – Ґрожнян. Волаю го ище и город уметнїкох, а ма коло 20 ґалериї, гоч зоз шицкима месточками коло себе нє ма анї 1 000 жительох. Концом септембра, вецей як 300 уметнїки претваряю Ґрожнян до єдней велькей ґалериї на отвореним. Фестивал наволани „Ex tempore” – з одушевийом о тим малим месточку приповеда Мануела. Єй мац зоз Закарпaт‘я, з места Брестов коло Мукачова. Там маю вельку родзину, и гоч дїдо и баба уж нє жию, наша собешеднїца люби и там одпутовац.

– Україна барз велька жем, нє мала сом нагоду обисц шицко цо бим любела, алє ше ми пачи же там вше опущено, а сам попатрунок на природу чловека опущує. Каждому бим препоручела нащивиц Закарпат‘є. Там природа нєдотхнута, а тоти цо любя урбани стредки, и таке єст – гвари Мануела и надпомина же и кухня у тих крайох по єй смаку.

ВЯЗА З РУСНАЦАМИ

Мануела, подобнє як и велї млади, роздумує як ше повязац з младима Руснацами по швеце, а окреме тераз кед велї пошли робиц до других жемох.

– Думам же би було барз добре прейґ даяких дружтвених мрежох повязац наш народ. Людзе любя свой мацерински язик, свойо слово. Правда, можу досц того пречитац на интернет виданьох часописох як цо ма и „Руске слово”, алє кед слово о младшей популациї, можебуц би требало роздумац о даякей апликациї за телефони, у напряме „бешеда по руски” – роздумує млада учителька хтора преподавала и на Лєтней школи Союзу Русинох Републики Горватскей.

– Понеже зме мали надосц младих хтори пришли зоз стредкох дзе ше нє учело по руски, а даґдзе ше аж анї нє приповедало на нашим язику, барз сом була нєсподзивана кед сом видзела же кельо напредовали лєм за тидзень – гвари вона.

Преселєнє з малого места до метрополи хтора ма скоро милион жительох, зна буц стресне. Но, Дудашова нє случайно вибрала жиц у Заґребе.

– То город хтори ма велї змисти хтори мнє цикавя, а на одличней є локациї за путованя. Но, тот хто нє люби гужву, йому би ше нє пачел. Менши городи маю предносц же ше швидше сцигнє там дзе ше сце, алє мнє Заґреб праве таки як сом жадала кед сом плановала ту бивац – гвари Мануела хтора оптимистично патри на живот и помали у нїм крача крочай по крочай.

ДРУГИ ДОМ

Под час школованя у Осєку Мануела ше уключела до Дружтва Руснацох у тим месце, а мотив єй бул, насампредз любов ґу рускому слову.

– Миле ми було дружиц ше з людзми з Дружтва, такой сом ше у тим месце чувствовала „як дома”. Препоручела бим каждому уключиц ше до своєй заєднїци, гоч знам же то завиши од особи. Тот хто люби таку файту култури, анґажує ше и без даякого нагваряня – прешвечена наша собешеднїца.

И ЗА ОЧИ И ЗА ДУШУ

Мануели барз значни духовни живот, хтори єй у велїм помага, а часто гвари же єй и то мотив за путованє.

– Змисти, бешеда и друженє на таких путованьох нє маю цену. Видвоєла бим живописну архитектуру и велї церкви у Риґи, церкву св. Петра и Павла у Вилниюсу, катедралу у Милану и богати олтар базилики Дїви Мариї у Кракове – описує Мануела даскельо сакрални будинки.

(Опатрене 84 раз, нєшка 1)