Ґеоґрафия – любов и животни вибор

автор л. кухар 31. май 2020

Одмалючка при нєй було видно любов ґу путованьом и ученю других, а кед ше тоти два єй любови попреплєтали до єдней, то може буц лєм наставнїца ґеоґрафиї. И после велїх рокох остала дошлїдна и єдному и другому.

Наша собешеднїца Любица Симич путуюци обишла велї краї. Гвари же ю таки способ живота виполнює и теди є найщешлївша, а свойо животне искуство и знанє нєсебично дзелї зоз своїма школярами. А дакеди и вона була школярка у Дюрдьове.

– Найвекшу часц свойого дзецинства сом препровадзела на Лебарцу у валалє. Мала сом безбрижне дзецинство и накадзи ше врацим до тих часох, лєм на красне думам. Паметам же наша улїчка, теди Иви Лоли Рибара, нєшкайша Карадьордьова, вше була полна з дзецинским галайком. Слики з тей улїчки, як цо то пендранє на древо, пильканє и скриванє по яркох, нїґда нє пожовкню. Дожиц таке дзецинство, то праве богатство – гвари наша собешеднїца и предлужує о тим же ище як дзивче знала же нє будзе дохторка або фризерка, алє же будзе других учиц.

– Мала сом пайташку хтора нє знала бешедовац по руски, а барз сцела научиц. Учела сом ю читац и писац по руски, и озда теди настала тота моя велька жажда преношиц знанє. Уж у осмей класи основней школи сом знала же сцем студирац ґеоґрафию, а през цалу штредню школу сом ше унапрямовала и пририхтовала ше праве за тоти студиї.

„ВИНОВАТА” НАСТАВНЇЦА

Кажде з нас ма розлични интересованя, дахто люби мальовац, дахто шпивац або танцовац, а Любица свойо интересованє и любов пренашла у ґеоґрафиї и путованьох.

– Добре паметам же ме у седмей класи моя наставнїца з ґеоґрафиї поволала же бим ше порихтала за змаганє. Посцигла сом добри успих, а то ше повторело и у осмей класи и вироятно ме тото порушало. Верим же и то була єдна з причинох же сом ше опредзелєла праве за ґеоґрафию. У просвити, як наставнїца робим 32 роки, у Основней школи „Йован Йованович Змай” у Дюрдьове, и од першого дня сом полюбела тоту роботу. Окреме ми мило же мам нагоду робиц у руских оддзелєньох и викладац ґеоґрафию по руски. Дзе ше роби зоз школярами у менших ґрупох, вше лєпши резултати. А мойо початки у роботи паметам по тим же ше праве теди школу реновирало, та зме робели у чежких условийох, алє ше шицко пошвидко закончело и мали зме красни простор за роботу. Школяре теди вельо векшу увагу давали ученю и настави як терашнї ґенерациї, котри ше нє барз любя учиц. Нїґда нє забудзем як єдна школярка жадала виправиц петичку, бо нє була задовольна зоз своїм одвитом, гоч мала найвисшу оцену. Нєшка таки часи же таке дацо чежко мож дожиц, алє вше єст и вше було школярох котри сцу робиц, жадаю векшу оцену, цо ше, вшелїяк, почитує. Нєшкайши способ ученя и преношенє знаня ше досц розликує од дакедишнїх. У настави ше часто хаснує компютер и други рижни средства котри помоц при ученю, а думам же и школяре полюбели тот нови способ роботи – приповеда Любица.

ЧАСТО БУЛА У ДРАЖЕ

Любица у младосци вельо путовала зоз своїма приятелями, окреме памета путованя на морйо котре орґанизовала школа, до сушедней Горватскей, алє и путованя зоз Културно-уметнїцким дружтвом „Тарас Шевченко” у котрим, у шпивацкей ґрупи шпивала шейсц роки.

– Час препровадзени у КУД-у, шицки проби, друженя и путованя ми остали у барз красним паметаню. Здогадуєм ше як зме путовали до Македониї, Босни и Герцеґовини, а вец до України, котра нам теди була барз велька и далєка. Моя любов ґу путованю настала у штреднєй школи – ґимназиї „Йован Йованович Змай”. Часто зме мали орґанизовани вилєти по Сербиї, окреме по восточней Сербиї котра и нєшка интересантна и вшадзи доокола єст цо видзиц. Родичом було нєзвичайне кед сом, наприклад, цали викенд остала дома и кед сом нє була на даяким терену або путованю – з ошмихом приповеда Любица.

Путованє на морйо наставнїца пренєсла и на своїх школярох котри велї роки водзела на лєтованя, и як гвари, то окремни дожица, котрим циль нє лєм купанє и слункованє, алє на тих вилєтох дзеци вше цошка и научели. Вше було приповедки о стинох коло побрежя, плими, осеки, та и на таки способ школяре свойо здобути знаня зоз годзинох ґеоґрафиї, могли и практично применїц.

Любица єдну часц свойого живота препровадзела у иножемстве, у Бечу.

– Там народзени обидва мойо дзивчата, Єлена и Александра. Щешлїва сом же сом мала нагоду упознац ше зоз шицку красоту того городу, и привитац у нїм велїх своїх приятельох – гвари Любица.

„ПРАТКОВАНЄ” ПОСТАЛО ТРАДИЦИЯ

Кус нєзвичайне чуц же би ше нєшка дзивки або жени „пратковали”, а велї думаю же тот руски обичай остал у историї. Же то нє так, и же ше на пратки и нєшка ходзи, прешвечела нас наша собешеднїца.

– Мойо товаришки и я ше на праткох сходзели ище у основней школи и тоту традицию зме зачували по нєшка. Було то єдней жими, пред даскельома децениями кед кажда з нас була у своїм обисцу, и кед зме надумали зисц ше. Так и було. Вец зме ше раз мешачно сходзели и то вше у другей. Тото звикнуце при нас остало и ище и нєшка тирва. На тих праткох зме вишивали, ткали, плєтли, картали ше и так нам жими швидше преходзели. Нєшка ше на праткох здогадуємє на тоти давни часи вєдно препровадзени, франтуєме, дружиме ше и заєдаме тото цо нам ґаздиня порихта. Тримаме ше вєдно, и з єдним словом уживаме – гвари на концу Любица Симич.

(Опатрене 110 раз, нєшка 1)