Награда „Гавриїл Костельник”

автор М. Шанта 26. юний 2020

На предкладанє одвичательного редактора Видавательней дїялносци

Ирина Гарди Ковачевич

З оглядом же награда „Гавриїл Костельник” хтору НВУ „Руске слово” додзелює за найлєпшу кнїжку обявену у пейцох рокох давно нє додзельована, вибор лауреата нам олєгчани. У тим периодзе, Ирина Гарди Ковачевич обявела даскельо кнїжки хтори би могли конкуровац за тоту найвисшу литературну награду при Руснацох. Спомнєм лєм два: „Нєбо над Керестуром” сказково приповедки и леґенди, хтора обявена 2012. року и кнїжка „Галов”, критики, огляди, есеї, обявену 2015. року. Понеже по Правилнїку награда облапя период од пейцох рокох, наградзуєме Ирину Гарди Ковачевич за кнїжку „Галов”.
Гарди-Ковачевичова єдна з ридких особох хтора и нєшка валушна написац пригодни текст о дїлу и творох даєдного нашого интелектуалца, писателя, маляра, новинара. Нє гуторим же то нє може поробиц и дахто други. Ту єст лєм два мали проблеми. Особа хтора ше прилапи тей роботи треба же би познала комплетне дїло автора о хторим ше пише. Тот критериюм такой зужує круг компетентних. Други критериюм, а можебуц и найважнєйши, то свидомосц же то потребне написац, же то важне за живот єдней култури и на концу приходзиме и до гевтей чисти людскей димензиї – треба, окрем себе, почитовац и любиц и других актерох нашей култури. Слово о чисто алтруистичней димензиї хтору векшина културних дїячох нє ма.
Гарди-Ковачевичова з кнїжку „Галов”, зазначела и овиковичела Митинґ поезиї зоз хторого виросли велї нашо писателє. Писала о дзецинских кнїжкох о хторих мало хто писал, найчастейше нїхто. Писала з нагоди рочнїцох и ювилейох уметнїкох и авторох, з рецензию, приказом лєбо оглядуцом вопровадзела велї релевантни кнїжки нашей литератури. Як вимивач злата у рики живота, вона у „Галове” вимива наноси нашей литератури и култури сцерпено глєдаюци гевту грудку злата руского язика хтора заблїшнє у 21. вику.
Здогаднїме ше з тей нагоди и кнїжки сказкових приповедкох и леґендох „Нєбо над Керестуром”. То приповедки з давен-давна, хтори ше преноша з колєна на колєно, то мож повесц – керестурски леґенди ожити з писателькову творчу имаґинацию… То приповедки прейґ хторих слухаче, односно читаче, доживюю мистику глїбини власних кореньох. Їх читанє приноши автентичне искуство хторе нам одкадзишик познате, хторе нас здогадує на нас самих, на наших предкох, хторе нам суґерує же и ми и наш живот лєм каричка у ланцу преходносци. А за нами остава лєм гевто цо заслужує жиц тот живот, а то людски чесноти, хтори наш народ од вше наглашовал.

БИОҐРАФИЯ
Ирина Гарди Ковачевич, новинарка, писателька, литературна критичарка и прекладателька, народзена 17. септембра 1944. року у Руским Керестуре. Дипломовала Югославянску литературу на Филозофским факултету у Новим Садзе. Була новинар Руского слова, главни и одвичательни редактор часописа МАК и новинох Руске слово, редакторка култури и шлєбодни репортер дньових новинох Дневник, по одход до пензиї.
Библиоґрафия: На дланї заренко, 1969; Тисяч радосци, 1976; Безмена ява, 1980; Бависка, 1984; Куцик мудросци, 1987; Єднозложносц, 2004; Дванац сказки, 2007; Сказки, 2009, (по сербски); Нєбо над Керестуром, 2012; Галов, 2015; Котульки и ґомбульки, 2016; За главки у лавки, 2019. Заступена є у вецей антолоґийох поезиї, а твори єй прекладани на седем язики. Авторка є и вецей драмских текстох.
Найвекши припознаня цо прияла то Искра култури и Медзинародна награда за литературу Александер Духнович.

ЛАУРЕАТИ „КОСТЕЛЬНИКОВЕЙ НАГРАДИ”
1980–1985. Юлиян Тамаш, Над хтори дума (додзелєна першираз)
1985–1990. Юлиян Тамаш, Окупани у вичносци
1990–1995. Мария Яким, Над розпяцом нагнута
2000–2005. Владимир Кочиш, Марунка
2005–2015. награда нє додзельована
2015–2020. Ирина Гарди Ковачевич, Галов

 

 

 

(Опатрене 33 раз, нєшка 1)