75 роки „Руского слова” 1945–2020 (I)

автор Дю. Латяк 26. юний 2020

Седемдзешат пейц роки „Руского слова” и информованя наших людзох на їх мацеринским язику, то нє и початок їх информованя. Тогорочни ювилей добра нагода же би ше и нєшкайши ґенерациї упознали зоз першима инициятивами и початками видаваня новинох по руски.

Прешло уж вецей як 95 роки од давного 4. децембра 1924. року кед до руских обисцох розпослате перше число тижньових новинох под назву (а як би и мож було иншак?!) – „Руски новини”. Пририхтованя за тоту историйну подїю тирвали вецей як 10 роки. Почали дзешка у половки 1913. року, алє их прервала Перша шветова война, та су предлужени аж по єй законченю. Алє, и на тот завод пририхтованя потирвали полни 6 роки! Реализацию на себе превжало новоосноване Руске народне просвитне дружтво (РНПД).
Нєшка, после 9 деценийох иснованя (гоч и зоз штирирочну прерву 1941–1944), можеме шлєбодно повесц же наша национална заєднїца уж од початку свойого културного препороду була свидома же вон нє го- дзен буц витворени без друкованого слова, а окреме без медийного орґана котри би бул орґанска вяза медзи єй розошатима припаднїками так повесц – по цалим цивилизованим швеце. Алє, рушме од початку.
з приселєньом до южних крайох тедишнєй Угорскей нашо предки ше нашли у новим културним окруженю. Попри Мадярох и Сербох, котри ту уж од скорей жили, у тих крайох Руснаци ше нашли у блїзким сушедстве и зоз новоприселєнима Нємцами и Словаками. Прето українски етноґраф Володимир Гнатюк, после науковей експедициї до наших крайох 1897. року, у своїх етноґрафичних записох з правом констатує:
„Така мишанїна народносцох мушела охабиц уплїв на Русинох. И наисце же го кажди препозна на перши попатрунок. При обрабяню жеми кажди препозна нємецки уплїв, у ношнї, особлїво дзивкох и женох, мадярски уплїв, у танцох и шпиванкох мадярски и сербски. Тоти уплїви з боку поцисли при Русинох велї старши навикнуца, обичаї итд., алє дїйствовали на нїх у културним поглядзе. Хто нєшка войдзе до рускей хижи, побешедує з домашнїма и вец поцагнє паралелу медзи нїма и їх земплинскима братами, та и нашима Галичанами з велїх валалох, увидзи же Бачванє у одношеню на других Русинох – Европянє у полним значеню того слова…”1
У своїх записох Гнатюк зазначел же под час його експедициї у Бачкей 1897. року, до Руского Керестура и Коцура приходза новини и рижни кнїжки нє лєм на карпаторуским, алє и на мадярским, нємецким и сербским язику. Зоз познєйших жридлох видно же ше концом 19. и на початку 20. вику найвецей куповало и читало будапештански новини „Недѣля” („Неділя”), окреме од часу кед их почал ушорйовац пивцо-учитель (дзияко-учитель) Михайло Врабель, после того як по даскельо роки учительовал у Руским Керестуре, Вербаше и Новим Садзе.
Кед маме на розуме духовну културу наших предкох, можеме констатовац же вона у новим окруженю була подложнєйша вплїву сербскей духовней култури у поровнаню зоз шицкима другима. Насампредз прето же ту слово о двох славянских народох, блїзких по язику и звичайох, по прадавним славянским духовним нашлїдстве, а тиж так и по социялним статусу у тедишнєй Австро-Угорскей монархиї. Серби уж теди були найчисленши славянски народ у Бачкей и уж мали добре витворени економски условия за свой културно-национални и вирски живот, а ґу тому були и добронамирни спрам Русинох, та вец цалком лоґичне же мали и найвекши вплїв и на културни препород малочислених Руснацох, населєних у Бачкей. Вони Руснацом служели як приклад у пестованю власного националного идентитета. Тото цо ше одбувало у културним живоце Сербох у Войводини у тедишнїм чаше, зоз меншим або векшим запожнєньом ушлїдзовало и у културним живоце бачванско-сримских Руснацох, нєридко и зоз значну помоцу Сербох, особлїво после Першей шветовей войни.

ПЕРШИ ИНИЦИЯТИВИ О ВИДАВАНЮ НОВИНОХ У БАЧКЕЙ

Володимир Гнатюк

Перши инициятиви о видаваню новинох на руским язику за Русинох у Бачкей, Сриме и Славониї зявели ше на початку другей децениї 20. вику, после того як Володимир Гнатюк видал свойо етноґрафски записи з Бачкей у штирох томох Етноґрафичного зборнїка Наукового дружтва „Шевченко” у Львове (1900-1911) и як видрукована наша перша кнїжка уметнїцкей литератури (Г. Костельник: „З мойого валала; Идилски венєц”, Жовква,1904). До того нас прешвечує єдно циркуларне писмо з подписами о. Дюри Биндаса и др Михала Гайнала, розпослате у октобру 1913. року, зоз котрого видно вельку одлучносц же би ше почало видавац новини по руски. Тото писмо найдзене 24 роки познєйше у дюрдьовскей парохиялней архиви и обявене у Руских новинох ч. 2/666 од 1937. року. У нїм ше, медзи иншим, наводзи:
„…Нєпобитна є и то правда, же наш народ жада и люби новинку и кнїжку, у каждим валалє рад би мац читальню, алє яки хасен з того: оснуєме читальнї а нє маме им цо дац до рук читац, па нє чудо, же ше од читальньох карчмово клуби направя, а резултат цалей трудби конєчно є тот, же ше народ у тих клубох обраца проциво своєй интелиґенциї. Горке искуство уж нє єдного о тим ошвечело.
Же би тот нєдостаток, хибу просвити голєм кельо-тельо надомесциц и потрацени наш народ ґу здравей просвити водзиц, – надумали зме уж од нового року 1914. єдну малу новинку на руским бачваньским язику, видавац.
Най ше то нїкому нє видзи нєвозможне. Кед би ше 300 пренумерантох нашло, теди би ше новинка уж видавац могла. А чи би нє була ганьба, да тельо по наших валалох нє назбераме?…”2
Иницияторе ше, вироятно уж под час перших особних контактох зоз потенциялнима сотруднїками стретли зоз обаванями же як на тоту инициятиву будзе патриц державна власц. Прето вони уж у предлуженю циркуларного писма напоминаю:
„Най ше нїхто нє бої, же би нашу роботу державна власц боком патрела. У тей новинки политика би нє мала места. Єй проґрам би бул тот: Дружтвено, забавно, вирски и економски воспитовац народ; история нашого населєня, валалох и парохийох; церковни и народни обичаї, одлучованє народу од злих обичайох; найновши успихи науки у економиї, физики и т. д.; народни присловки (пословици) и писнї, поучни новосци зос швета и друге, – були би за длуго довольни материял новинки. Редактором новинки бул би Др. Михал Гайнал, адвокатски кандидат у Кули, як нєовисни свитски чиновнїк.
Понеже початок каждей роботи чежки и лєм соєдинєни сили дацо хасновитого за обще добро народа зробиц можу, – береме себе шлєбоду и Вашо паньство до нашого дружтва як протектора и роботнїка поволац…”
При концу писма ше глєда одвити на 5 питаня, спомедзи котрих ше 4 одноша на думанє анкетованого о инициятиви за видаванє новинох, а – у случаю його неґативного думаня – пияте питанє глєда одвит на понукнуте пробованє видаваня „голєм Календара на рок 1915”.

ВЕЛЇ ОТВОРЕНИ ПИТАНЯ

Инициятиву з одушевийом прилапела тедишня малочислена руска интелиґенция. Задумка була же би новини почали виходзиц од початку 1914. року. Алє, видавац новини по руски у тедишнїм чаше нє була проста ствар. Було потребне розришиц велї отворени питаня скорей як цо ше почнє з видаваньом. Насампредз було потребне утвердзиц число потенциялних предплатнїкох, пренайсц дополнююци стаємни жридла финансованя, оформиц мрежу дописовательох, пренайсц одвитуюцу друкарню и пририхтац одвитуюци документи за реґистрованє новинох при тедишнїх власцох. Попри тим, нє було анї усоглашене становиско же на яким би ше руским язику мало писац до новинох. Нажаль, указало ше же термин по початок 1914. року бул прекратки же би ше шицко тото и витворело.
Дилема коло язика ше одцагла аж по початок Першей шветовей войни 1914. року и так реализация инициятиви за видаванє новинох по руски онєможлївена. Бачванско-сримским Руснацом и надалєй остало читац новини лєм по мадярски, по сербски, або по нємецки, а подаєдним и по словацки.

„НЕДIЛЮ” У БАЧКЕЙ БАРЗ ЧИТАЛИ

Нашо людзе за свой литературни язик тримали гевтот на котрим була друкована будапештанска „Недѣля”. Нажаль, гоч го нашо людзе добре розумели, писац на тим язику им було барз чежко, аж и дзепоєдним интелектуалцом. Видно то зоз рубрики „Редакцийна пошта, дзе редактор опомина дописовательох зоз Керестура и Коцура же най пишу по руски”, а нє на „мишанїни церковнославянского и восточнословацкого язика”.

(Предлужи ше)

(Опатрене 25 раз, нєшка 1)