Швет през око телевизийней камери

автор а. балатинац 12. юлий 2020

Кед сце дакеди були у Петровцох, та гоч и у даєдним другим валалє або варошу, през око телевизийней камери вас могли провадзиц аж штири особи народзени у тим валалє. Перше ше занїмали з фотоґрафию, а потим поставали камерманє, шором єден за другим: Мирослав Кетелеш, Желько Тот, Силвестер Колбас, Яким Ерделї…

– Ище у вчасним дзецинстве сом любел фотоґрафию, алє сом нє роздумовал же би ми то постала професия. У седмей класи основней школи сом нагварел оца же би ми купел фото-апарат за пенєжи хтори сом зашпоровал. Од теди сом почал експериментовац з фотоґрафию, а одходзел сом аж и на змаганя зоз фото-секцию – почина Яким здогадованя на млади роки.

– Бул сом перша ґенерация основношколцох з Петровцох хтори од пиятей по осму класу ходзели до Вуковару до школи. Теди ше велї з Петровцох уписовали до Стреднєй польопривредней школи, та и я. Закончел сом, уписал сом ше на Польоприведни факултет до Нового Саду, алє ше ми там нє барз пачело, та сом претаргнул студиї – памета Ерделї.

Кед 1980. року Мирослав Кетелеш, дакедишнї  наш знїматель, поволал нашого собешеднїка на роботу до РТ Нови Сад же би му бул асистент, анї хвильку нє роздумовал. Позберал ше и пошол.

– Робел сом на замени, гонорарно, а було, боме, вшелїяк. Аж дзешка 1986. року сом достал стаємну роботу. У Новим Садзе сом бул по початок войни 90-тих, а вец сом пошол школовац ше до Києва. Алє ситуация була чежка, нє було пенєжи за школованє та, гоч сом  єден час препровадзел на Театралним институту ”Иван Карпенко Кари” на напряме за филмского знїмателя, нє дипломовал сом. Та заш лєм, мал сом богате знанє о филмскей уметносци – гутори Яким.

Ерделї ше врацел зоз Києва и пошвидко нашол роботу. Знїмателє  були вше глєдани. А з Києва ше нє врацел сам. Оженєл ше зоз Жану, нєшка познату малярку з хтору маю двох синох, Боґдана и Роберта.

– Нажаль, малженство нє обстало, после 20 рокох заєднїцкого живота зме ше розишли, алє так то у живоце, дзекеди  нє пойдзе так як задумаце – гутори Яким, поцешени зоз синами.

– Старши Боґдан уж хлоп, закончел факултет информатики, роби и ма свой живот у Заґребе, а младши Роберт ище на подобовей академиї на оддзелєню реставрациї и барз є заинтересовани за скулпторство.

РОБОТА У ВИНКОВЦОХ

Якимов оцец, велїм познати валалски писатель Силво Ерделї, хтори написал познати стихи шпиванки ”У лєшику при валалє”, нє наганял свойого сина же би ше занїмал з польопривреду. Дал му шлєбоду виберац тото цо сце и люби, бо и сам Силво, попри жеми, барз любел красне слово.

– Камера заш лєм була моя главна преокупация. Волєл сом знїмац як фотоґрафовац – припознава Яким хтори ше може похвалїц з вецей як 25 бавенима проєктами, а єден од значнєйших то ”Вельки транспорт” Велька Булаїча, дзе Яким робел вєдно з Добрим Яневским.

– Винковска телевизия велї роки була моя ”хижа”. Любел сом робиц документарци. Замеркована була трилоґия о рики Босут – спомина Ерделї, хтори як камерман упознал велїх познатих и робел з нїма. Велїм шпивачом и музичним ґрупом робел споти, алє докуметарци  и нєшка остали його найвекша любов. 

Отворел сом  канал на ю’тюбу и шицко положел на ньго, же би и други могли видзиц мою роботу –  гвари Яким, а тото цо роби лєгко мож найсц на ютюбу Joakim Erdelji.

КУЛТУРА И ПОЛИТИКА

– Руснацох у Горватскей нєт вельо, та ше вец вшадзи ”мишаме”, пребераме на себе рижни длужносци же бизме були на хасен ширшей заєднїци – з ошмихом гутори Яким. Так и я, док сом жил у Новим Садзе и Петровцох, активнєйши сом бул у драмскей секциї КУД ”Яким Гарди”. Перше сом ше занїмал зоз технїку, а вец ше случело же мушел дахто режирац. Я бул млади, нє знал сом цо ме чека, алє младосц и сцелосц вше добра комбинация, а помогло ми ту и знанє зоз знїманя филмох – щири Ерделї. Зоз представу ”Зла жена” на аматерским драмским фестивалу у Ретковцох, Ивана Колбас, достала награду за найлєпшу ґлумицу фестивалу.

– Пре роботу сом престал з тоту активносцу, а уключел сом ше до политики  рускей националней меншини. Тераз сом уж у штвартим мандату у Ради рускей националней меншини Вуковарско-сримскей жупаниї, а у трох сом бул предсидатель. Цешим ше же зме под час мойого мандату достали герб, заставу, шветочну писню Руснацох, порушали зме отримованє спортских бавискох за школски дзеци под назву ”Рутенияда”, почали зме означовац Дзень Руснацох у Републики Горватскей.  Жаль ми лєм же пре вирус корону, ювилейни, 10. Дзень Руснацох того року нє могол буц отримани у маю як плановане, алє озда будзе на єшень. 

А на рок нас чека и попис жительства. Будзе надосц роботи, лєм кед би було вецей Руснацох – гвари Яким  хтори добре памета як ше дакеди жило и робело у його  Петровцох. Вельо того и сам призначел.

ДРАГА ҐУ ПАПОВИ

– Упознал сом Домаґоя Пеїча, новинара з горватского католїцкого радия хтори 2004. року пешо рушел зоз Заґребу до Риму дзе жадал повинчовац родзени дзень тедишньому папови и подзековац му за шицки ласки. Идея була тоту драгу зняц як филм. Мнє то було окреме цикаве, понеже нашо вше гуторели же святи Йоан Павло II, попри польских, ма и нашо коренї. После того, зняли зме ище два филми на исту тематику, а єден з нїх Каролови з любову, на Медзинародним фестивалу християнского филму у Билорусиї, достал окремне припознанє – приповеда Ерделї.

(Опатрене 66 раз, нєшка 1)