Ушорйовацка концепция „Руских новинох” (IV)

автор дю. латяк 21. юлий 2020

За  нєполни осемнац роки виходзеня Руских новинох, новини ше друковало у Новим Садзе, у Дякове и на концу у Руским Керестуре. У тим периодзе, новини нє потримовали анї єдну партию.

Препатраюци вецей рочнїки „Руских новнох” замерковали зме же на вецей заводи обявйовани написи под насловм „Напрям ,Руских Новнох’”, у котрих ше писало о ушорйовацкей концепциї и поволовало читачох же би Редакциї посилали свойо предкладаня о чим би любели читац у новинох, а тиж и же би поведли и тото зоз чим су нє задовольни. Нашу увагу окреме прицагнул напис о. М. Мудрого (предсидателя РНПД) у чишлє 47 од 22. октобра 1925. року, на першим боку, у котрим вон наводзи же „чує ше ту и там, же ше находза поєдинци, а и цали ґрупи, хтори су нєзадовольни зоз писаньом Руских Новинох, и то прето, же им ше видзи, же новини нагинаю, односно баржей приставаю и браня єден политически правац на роваш (на чкоду) другого”.

  РЕАҐОВАНЯ НА ПРИГВАРКИ ЧИТАЧОХ

Одвитуюци на таки пригварки, Мудри ище раз наглашує:

Р. Новини су нєпартийски новини. Их напрям, их циль, их проґрам є тот цо и Просвитного дружтва: културно подзвигованє Русинох у Югославиї на темелю християнского и народного духа.”

А цо ше дотика самих пригваркох на политични написи, Мудри на нїх одвитовал так:

Же ше нашо новини мушели дараз по своєй новинарскей длужносци (як хроничаре) дотхнуц и такей чинєници и такого собития, цо ше нє пачел даєдному политичарови, то нє наша хиба, бо новини муша написац, цо ше станє у держави и швеце, бо иньшак би нє були новини. Поготово муша стац новини теди на обрану, кед би дахто вдерел на наш християнски закон, бо су зато утемелєни да нам браня виру и язик.

Тото робиц и так писац у новинох, то ище нє значи политику водзиц. Теди политику би водзели, кед би видзвиговали єдну партию над другу, а то нашо новини нїґда нє робели.”

А же таки пригварки такого и подобного характера було през вецей роки, потвердзує и напис Дюри Биндаса у чишлє 14 (121) од 8. априла 1927. року, у котрим, медзи иншим, пише:

Єдна мала руска новинка нє могла шицким жаданьом и сподзиваньом видоволїц, бо єдни жадали, да ше миша и политика, а други баж то за зле брали… Були и су и иньши пригварки, котри нє вредно споминац, бо зос самих пригваркох ище нїхто нє мал хасну, а наша народна присловка мудро гутори, же ,пригвариц мож и на шедзаци’!”

Визначуюци потедишню програмну ориєнтацию як добру и хасновиту за наш народ, Биндас окреме наглашує:

С тим сцем повесц, же тота наша єдина Р. Новина (бо вецей фели р. новини нє можеме видавац) ма вельку задачу: видоволїц потреби и жаданя шицких наших южних русинох.”

Свидоми же то нє лєгка задача и же наиходзаци часи вимагаю и даяки присподобйованя змисту новинох ґу нїм, Биндас напомина же „кажди зна, же ше ище нїхто таки нє народзел, цо би шицким вилагодзел, та так ше стало и з нашу Р. Новину”. Та вец констатує же „ми шицки знаме, же вони каждого и у шицким нє можу видоволїц, алє їх є єдина циль, же би голєм векшину нашого народу видоволєли”.

Такого напряму ше „Руски новини” притримовали през цали час свойого виходзеня. Ґаранция за тото бул факт же им на чолє як редакторе вше стали священїки. 

Будинок у Дякове у хторим друковани нашо новини

ПРЕМЕНКА ДРУКАРНЬОХ

За друкарню „Даничич” друкованє „Руских новинох” у таким малим тиражу нє була барз профитабилна робота, та ю окончовала теди кед мала на то часу, т. є. кед нє мала у роботи профитабилнєйши публикациї, цо нашим новином нє ґарантовало порядносц у виходзеню. Прето после даскелїх числох друкованє превжала друкарня „Натошевич”, С. Дїсаловича, тиж у Новим Садзе. Ту вони друковани аж по 1930. рок (по 19. децембер), а вец ше новосадска редакция „дочасно” гаши и новини преставаю виходзиц. Одлуку о тим Предсидательство РНПД, як наводзи др Янко Рамач, принєсло „концом 1930. року”. Основна причина преставаня з виходзеньом „Руских новинох”, як наводзи Рамач, „бо ше длуство предплатнїкох дзвигло на коло 40.000 динари, а коло 100 предплатнїки одказали предплату. Редактор новинох Ю. Павич повидомени о тим 9. децембра, а вон мал о тим повидомиц друкарню и компетентни власци.

Зоз документох котри достал на чуванє Дюра Варґа, видно и же редактор Юрий Павич нє бул задовольни зоз пенєжним надополнєньом за ушорйованє новинох и поднєс задзекованє на тоту длужносц, а чуло ше и пригварки же вон нєекономично розполага зоз пенєжом, наменєним за финансованє новинох. РНПД формовало и окремну комисию котра випитала редакторово дїлованє и утвердзела же пригварки нє були оправдани. Медзитим, Павич нє одступел од задзекованя.

Видаванє новинох предлужене аж од 28. авґуста 1931. року, кед ушорйованє новинох, на предлог владики Дионизия, зверене тедишньому пишкуревскому парохови о. Михайлови Фиракови. Медзитим, понеже одвичательни редактор, як уж спомнуте, по тедишнїм законє мушел бивац у месце дзе ше новини друкую, а друковала их „Бискупийска тискара” у Дякове, формално за одвичательного редактора меновани професор богословиї у Дякове др Матия Петлич, а нєполни три роки познєйше др Франьо Дидович, парох и декан у Дякове. Руски кирилични букви за друкованє новинох купел сам владика Дионизий. Так то тирвало аж по 1937. рок, кед ше конєчно РНПД-у удало вибудовац одвитуюци будинок, у дворе одкупеней „паньскей карчми у Руским Керестуре за шедзиско РНПД”, и купиц до ньго друкарски машини. А вироятно були прекупени од „Бискупийскей тискари”, медзи котрима и тота на котрей по теди друковани „Руски новини”. Тоту машину у децембру 1936. року у новим будинку склопел тедишнї млади керестурски машински инженєр Юлиян Малацко, котри у рокох после Другей шветовей войни робел у тедишнєй керестурскей ґимназиї як наставнїк математики, а вец ше преселєл до Заґребу, дзе остал жиц по конєц живота.

Од початку 1937. року, та аж по конєц свойого виходзеня (6. априла 1941. року) „Руски новини” и шицки други публикациї Руского народного просвитного дружтва друковало ше у його власней друкарнї у Руским Керестуре.

ВЛАДИКА КУПЕЛ БУКВИ

Ище кед ше „Руски новини” почало друковац у Дякове, як уж спомнуте, оловни букви зоз нашу азбуку купел за свой власни пенєж тедишнї крижевски владика др Дионизий Няради, бо их „Бискупийска тискара” нє мала. Тоти букви концом 1936. року превежени до новей друкарнї у Руским Керестуре и з нїма ше предлужело публикованє нашого писаного слова.

(Предлужи ше)

У Ґрчкошколскей улїци у Новим Садзе була друкарня „Даничич”

(Опатрене 49 раз, нєшка 1)