Анї „ґ” од ґалериї, анї „м” од моноґрафиї

автор силвестер д. макаї 2. фебруар 2017

Прешло вецей як пол вика мойого друженя зоз подобову уметносцу. Пробованя були аматерски, голєм сом их так доживйовал, а гевти цо булї горши одо мнє, у тим видзелї уметносц. Моя уметносц почала квитнуц кед сом упознал академского скулптора Йовґена Кочиша, хтори бул теди студент на штвартим року академиї у Заґребу.

Уж теди, 1955. року, вон правел макети за будуци памятнїки после Другей шветовей войни. Часто ме волал най му помагам розрабяц глїну за моделованє. Нє одмагал сом ше, напроцив, после настави бежал сом до його ателєу и такой зме ше лапали до роботи. Там ми вон приповедал о тайнох у уметносци, о вельких и визначних уметнїкох; споминал ми Мештровича, Авґустинчича, Лубарду, Шумановича, Боднарова и други. Йовґен Кочиш бул мой перши учитель аналитичного скулпторства, а потим и аналитичного рисованя и мальованя. У роботи часто ми повторйовал: „Рисуй, вельо рисуй, бо рисунок то основа шицких основох у подобовей уметносци”.

Кочиш ше уж теди закладал же би Руснаци змогли моци створиц себе ґалерию, яку-таку, же би мали дзе викладац и чувац свойо уметнїцки дїла. Вироятно вон почувствовал таку потребу, бо було обачлїве же Стредня уметнїцка школа почала продуковац уметнїкох. Так ше зявела Гелена Сивч, Юлиян Колесар, Владимир Колесар и други. Познєйше Гелена Сивч закончела академию и постала академска малярка. Пестовала нашо, руски мотиви, звичайно валалски хтори єй булї блїзки. Технїки яки ю прицаговали булї олєй на платну, акварел, а занїмала ше и з таписерию. Робела и як подобови педаґоґ, викладала подобове воспитанє.

Дзе ше маю становиц тоти єй експонати? Уж кед нє маме ґалерию, голєм кед би могла видац свою моноґрафию.

Малї зме Руснака дипломованого архитекту и професора на ВПШ у Н. Садзе. Бул то архитекта Павле Жилник, по походзеню зоз Коцура. Вон медзи другима проєктовал и слїдуюци обєкти: Студио „М” у Н. Садзе, Церкву у Ґосподїнцох, ОШ „Братство-єдинство” у Коцуре. У приватним живоце занїмал ше зоз рисованьом кроки рисункох. Тиж  любел робиц и акварели и то успишно предїли природи и подобне. Нажаль, його твори нєт хто чувац, та их я превжал. Кельо ми познате, думам же анї вон нє ма моноґрафию.

Юлиян Колесар закончел Стредню школу за применєну уметносц у Н. Садзе, ґрафични напрям. Бул добри рисовач, маляр и ґрафичар, путовал по Европи, бул у Бриселу, Паризу, а 1968. року становел ше у Филаделфиї и, на концу, у Ню Йорку. Бул прави боем. Даскельо його малюнки чува ше у одлоги у Дюрдьове, алє и по приватних обисцох. Думам же анї вон нє мал свою моноґрафию.

Владимир Колесар закончел Стредню уметнїцку школу, а потим  академию, та после студийох достал званє академски керамичар. У керамики вирабял миниятури, а занїмал ше и зоз малярством. Звичайно мальовал вароши зоз стилизованима будинками. Єден час викладал подобове воспитанє у ОШ „Братство-єдинство” у Коцуре. Знам же за нїм остали рисунки и малюнки, алє ми нє познате дзе ше их чува.

Стеван Боднаров, наш уметнїк, скулптор з Ґосподїнцох, визначни по тим же його скоро цали опус змесцени на явних местох. Вон уж по Другей шветовей войни бул у своєй идеалней, най повем, златней уметнїцкей форми, бул барз глєдани скулптор за виробок памятнїкох погинутим борцом по Сербиї и Войводини. У Кули, у парку поставени памятнїк борцови, автора Боднарова. У його родним валалє, Ґосподїнцох, створена подобова колония под назву – „Стретнуце у Боднарова”.

Йовґен Кочиш тиж бул, як и Боднаров, скулптор моцного и упечатлївого поцагу. Бул и вон глєдани за виробок памятнїкох после Другей шветовей войни, гоч, ещи теди нє дипломовал на академиї. Здогадуєм ше кед робел памятнїк за Деспотово и памятнїк за Руски Керестур. И так ше шоровалї памятнїки по Войводини и Сербиї. Од 1961. року, та по свою шмерц, бул директор Уметнїцкей ґалериї у Културно-пропаґандним центре у Зомборе. Там у шлєбодним чаше вирабял бисти визначних людзох. Так портретовани маляр Милан Коньович, Лаза Костич… У зомборских паркох його скулптури. Нажаль, за нїм осталї велї скулпторски дїла хтори препадаю, бо су одляти лєм у ґипсу. Гоч бул вельки поборнїк за ґалерию руских уметнїкох, нажаль нє дочекал ю анї вон, анї його дїла. Кельо ми познате, нє ма моноґрафию.

Най ми будзе допущене написац даскельо слова о мнє. Док сом робел у школи, ми, наставнїки подобовей култури, мали по плану и програми обрабяц з дзецми нє лєм подобову уметносц, гоч вона була примарна, алє и други уметносци були голєм споминани. Ниа, на яки способ: За литературу рисованє илустрациї, за писньочки, за приповедки, за театер – виривок зоз патреного театралного фалата итд. Тото би мало смисла кед би нашо доми култури предлужели през секциї таке пестовац . Маме дзепоєдни дружтва дзе ше тото пестує прейґ рижних роботньох, алє маме и таки дзе ше окрем шпиванкох и танцох, нїч друге нє роби.

На концу най повем, же би сом и особнє любел кед бизме мали свою ґалерию. А, тиж так, бим любел мац и свою моноґрафию. Свою моноґрафию сом порихтал кед сом наполнєл 70 роки живота и 50 роки уметнїцкей творчосци, алє, нажаль, нє знам чи ю дочекам. Та уж кед нєт моноґрафия, голєм най бизме малї ґалерию, бо ґалерия то гевто, цо за кнїжки библиотека. ARS LONGA, VITA BREVIS

(Опатрене 218 раз, нєшка 1)