Бул и остал з музику

автор маф 5. октобер 2017

Предходнїца рокенролу у Руским Керестуре попри спомнутого „Сивґамуризу” були даскельо оркестри хтори найвецей грали популарну забавну музику и до хторих ше уключовали нови млади музичаре и зоз хторих познєйше виросли и будуци рок ґрупи. Медзи нїма бул и Владислав Надьмитьо хтори почал грац у Вельким оркестру цо го за потреби „Червеней ружи” оформел Яким Сивч, а з хторого 1964. року виросли и ВИҐ „Шкорванчки”.

Надьмитьо ше до Велького оркестру уключел як млади ґитариста вєдно зоз Михайлом Микитом и Янком Гардийом Емушком. З тим оркестром грали на даскельо „Червених ружох”, поряднє на младежских „иґранкох” у славней  Желєней загради, та и на свадзебних вешельох.

Но, як ше уключел до музичного живота свойого валала, Владислав Надьмитьо, дакедишнї новинар „Руского слова” хтори уж 23 роки жиє у Канади, виприповедал з тей нагоди.

– У Вельким оркестру сом грал на „Ружи”, я соло ґитару, Микита ритам, а на басу бул Дюра Будински Бобек, старши од нас, алє бул добри музичар од котрого ше дало дацо научиц. Бо, ми мали вельки проблем, понеже нє було дзе научиц на ґитари акорди. Я мал щесце же сом грал у тамбуровим оркестру у основней школи при Янкови Олеярови, та сом мал даякого „пойма” о граню. Микита и я днями и ноцами прешедзели, и на ґитарох лапали акорди док зме слухали шпиванки на радио програмох. То барз чежко було, алє прицагла нас тота нова музика, а шицко цо нове чежко ше пребива, алє у музики найважнєйше буц упарти – здогадує ше Надьмитьо и предлужує.

– Праву музичну основу сом здобул кед сом пошол до штреднєй школи до Суботици. Там сом ше приявел на аудицию до Дружтва „Младосц” хторе водзел професор Йосип, оцец Корнелия Ковача. Прешол сом аудицию алє ше зявел проблем прето же сом нє бивал у Суботици алє у нини у Жеднику. Проби ше отримовало вечарами, а автобуски вязи нє було. На мой вельки жаль нє мог сом грац у тим познатим оркестру, алє познєйше на других местох дзе було нагоди. За викенд сом приходзел до Керестура и теди наступал з Вельким оркестром.

З єдней нагоди наступели и у Филїпове – Бачким Ґрачцу, дзе бул музични вечар подобни тедишнєй нашей „Ружи” та их прето и поволали. По Надьмитьових здогадованьох, то була їх перша „турнея” дзе остали и преноцовац як прави музичаре, у чим ше барз цешели.

З ЧАСОМ ШЕ ВИДЗЕЛЄЛИ „ШКОРВАНЧКИ”

Як приповеда наш собешеднїк, з часом ше видзелєли, Микита-ритем ґитара, вон-соло-ґитара, Емушка, бас-ґитара и Михал Чордаш на буґнох. Вони оформели „Шкорванчки” и грали на танцох углавним класичну забавну музику, популарни шлаґери, твисти цо публика помали прилапйовала. „Шкорванчки” були єдини хтори грали и Сивчову руску забавну музику.

– Були зме задовольни и єден час комбиновали два оркестри на танцох, Вельки оркестер дзе грали и Теофил Сабадош и Мирон Джуджар, а у паузох ми. Грали зме у Желєней загради, хторей би требало памятнїк дзвигнуц, чудо єдно яке то теди було значне место за керестурску младеж – памета  Владислав. Найвекши успих и припознанє „Шкорванчком” було кед 1964. року „отворели” зоз своїм наступом  „Червену ружу”. Теди на „Ружи” наступели и „Метеори” зоз Шиду и „Нєщешнїци” зоз Коцура.

Як и шицки ґрупи у тот час и „Шкорванчки” нє лєгко доходзели до инструментох и опреми. Спочатку мали лєм акустични ґитари зоз маґнетами, а найвекши проблем им бул змоцньовач.

– Ту нам у помоци бул тедишнї кинар Джуня, волали го Борец, хтори нас барз потримовал гоч и нє мушел. Вон мал єдно резервне старе „поячало” хторе нє хасновал за филми, та нам го жичал за наступи. Воно було таке слабе и знало ше нам так розчервенїц, же зме вше поцерпали чи ше дацо нє запалї – толкує Надьмитьо.

„Шкорванчки” нє грали и шпивали длуго – лєм єден рок. Мушели престац грац бо ше розишли до школох, а подобна судьба провадзела  и велї други музични состави тих, шейдзешатих рокох.

ШЕРЦО ПОЛНЕ

Наш собешеднїк Владислав Надьмитьо и потим, та и цали живот, заш лєм, остал у музики и з музику. З нашу, руску.  Велї роки остал вязани за „Червену ружу” и на бини и за бину, велї роки як шпивач и забаних,и народних шпиванкох, а тиж и у  єй управних одборох и комисийох. Дал и нови импулс тому фестивалу кед у Новим Садзе у почал сотрудзовац зоз професийним музичаром Иваном Чукляшом.

– У оркестру зме вельо наступали, од концертох по карчми, а почал сом сотрудзовац и на нових композицийох. Перше Иван написал єдну, чи два, забавни шпиванки, я их шпивал и досц добре прешли. „Врац ми ше, мамо” єден час була гит на радию, то було седемдзешатих рокох – визнчує Владислав. У медзичаше ше и сам опробовал у твореню нових и забавних и народних композицийох, велї и сам виводзел, а сотрудзовал и з другима шпивачами.

Познєшйе грал з ище велїма оркестрами, та и закончел з воєним оркестром кед ше преселєл до Канади. Там тиж грал з пар оркестрами з Мадярами, Румунами, а и з Руснацами баржей у менших дружтвох.

– Вше сом мал два жаданя, буц новинар, и буц музичар. Обидва ше ми сполнєли и я наисце мал полне шерцо. И мерал сом цо ми важнєйше, нє мог сом ше нїґда опредзелїц. Гоч думам же сом у новинарстве нє зробел богзна цо, можебуц и прето же сом нє сциговал пре музику – заключел Надьмитьо.

МАЛ ПЕРШУ ЕЛЕКТРИЧНУ ҐИТАРУ У ВАЛАЛЄ

– Мой оцец нє барз ценєл гранє и гудацох, алє вироятнє го мац нагварела, та ми у другей класи основней школи купел тамбурку кед сом грал у оркестри учителя Янка Олеяра. То за мнє було барз вельке. Познєйше ми купел и акустичну ґитару, а вец, боме, и праву електричну, и то була перша така ґитара у валалє – наглашує Надьмитьо.

– Тоту першу тамбуру сом спочатку зохабел у школским оркестру, гоч сом вецей нє грал. Но, кед ше ми оцец похорел, интересовал ше за ню, та ми ю Олеяр врацел. Нєшка тота тамбура зо мну у Канади, и чека моїх унукох, (мам три унучки и єдного унука) кед же даєдно будзе заинтересоване грац – емотивно припознава наш собешеднїк.

ТВОРИТЕЛЬ „РУЖОВЕЙ ЗАГРАДКИ”

Надьмитьо зачатнїк „Ружовей заградки” нєшкайшого фестивалу, а шицко почало як радио-емисиї нашей Рускей редакциї хтори гонорарно пририхтовал, вєдно з новинаром Михалом Романом и музичним редактором Дюром Дудашом.

– Там зме орґанизовали гласанє за найпопуларнєйшу руску музику зоз „Червених ружох” и то було чудо – од 300 по 400 гласи од слухачох, окреме за забавни, окреме за народни. Надумали зме их вивесц на окремним вечаре и – так почало. Познєйше на „Ружовей” почала и ориґинална творчосц и я сам на нєй вельо участвовал. А нєшка, єдино посилам композициї на Бунєвацки фестивал у Суботици, з хторим сотрудзуєм уж 15-16 роки и дзе велї мойо шпиванки наградзени – закончує Владислав.

Vladislav Nadjmitjo 001

(Опатрене 219 раз, нєшка 1)