Вербални деликт

автор александар саванович 21. април 2018

Пред штварцину вика грожел другим нацийом, а нєшка грожи колеґом посланїком же достаню по носу, кед му поведза же є злодїй. Кед ище дахто нє одгаднул о ким ше роби, повем такой – Воїслав Шешель.

Вон осудзени на дзешец роки гарешту за наводзенє на депортациї и присилне розсельованє Горватох у войводянским валалє Хртковци, 1992. року.

Кед прилапюєме одлуки Гаґского трибуналу, Шешель однєдавна наисце осудзени воєйни злодїй, алє на шлєбоди, бо у гарешту у Гаґу уж „одлєжал” 12 роки.

Предсидатель Сербскей радикалней странки, Воїслав Шешель, виявел же ше цеши зоз приписанима му воєнима злодїйствами и же є порихтани повториц их вецей раз.

Пробованє лидера єдней з дакедишнїх найвекших политичних странкох у Сербиї же би випаднул духовити можебуц и прейдзе при тих хтори го нє паметаю зоз дзеведзешатих. Но, най ше здогаднєме за цо є точно осудзени.

А прецо мнє нє шмишна Шешельова намира же би приписане воєне злодїйство повторел? Гоч тот политичар, чия странка нєшка водзи борбу за цензус, хтору уж ридко хто бере за озбильно и вецей нє представя значнєйши политични фактор у дружтве, нє можем забуц страх у очох людзох, хторим вон и йому теди вирни функционере, дзелєли гипотетични сендвичи за врацанє до матичних державох зоз котрима єдину вязу котру маю то же отамаль пришли їх предки.

Жил сом у Зомборе тих шалєних дзеведзешатих рокох. Мой школски товариш Деян анї нє знал по тот 1992. рок цо є по националносци док нє почали грожиц його оцови и мацери же би ше виселєли зоз нєдавно збудованей хижи и же „усташом место у Горватскей”. На концу ше фамелия одселєла до цудзей жеми Горватскей, бо у тей у хторей мал фамелию, приятельох, та и хижу хтору роками будовали, нє були витани.

Таки приповедки єст вельо. Вони анї нє тримали пушки у рукох, алє пушки у рукох нє тримали анї тоти цо ширели мержню и котра на концу приведла до розпадованя єдней держави, розпадованя велїх фамелийох, тисячи гробох…

Векшина тих цо явно ширели мержню и їх блїзки сотруднїки, кед нє помарли, барз су присутни у политики нє лєм Сербиї, алє и у цалим реґиону. Векшина з нїх бешедує о помиреню у реґиону, европских вредносцох, дружа ше и сходза, обочкую и шмею. И док у очох швета и каждого нормалного чловека добре прилапене же постої добра дзека за помиренє и добри одношеня дакеди зражених бокох, тото цо остава упечатлїве то же тоти исти миротворци за нукашнє хаснованє и далєй ширя мержню, тераз ґу политичним процивнїком и нєистодумнїком.

Понеже паметам, чежко же можем вериц до їх добронамирносци.

Шешель лєм парадиґма єдного часу чийо пошлїдки и нєшка жиєме. Лєм ше наздавам же нам ше раз уда покарац тот час зла, караюци тих хтори у тим чаше доминовали з посиланьом до политичней прешлосци на виберанкох. Док ше тото нє случи, вербални деликт ше будзе пестовац ґу даєдним новим нєприятельом.

Становиска висловени у тим тексту виключно авторово и нє вше одражую ушорйовацку политику новинох „Руске слово”.

(Опатрене 88 раз, нєшка 1)