Вецей так нє будзе

автор ясмина дюранїн 3. юлий 2018

Днями сом ше припатрала на громаду за пейґланє. Цо длужей на ню патрим, а вона вше векша. О, боже, думам себе, чи то фатаморґана, чи ме наисце сто води облєю док ше з ню нє виборим. Ище и тото пекло вонка… Та, ютре… То бул мой одвит.

А вше ше исте повторйовало – вечар лєбо рано, пейґлам кому цо треба за тот дзень. Кед уж и мнє самей хибело випейґлани шмати, видзела сом же пришол конєц оддальованю нєминовного. Ище того тижня дзецом будзем рано пейґлац по маїцу, а вец уж будзе и конєц школского рока, та можем – опущеноооооо. Ба, купак.

Кед сом ше єдного дня врацела з роботи, а було уж пол седмей, як кед би през мнє прешла струя. Добре, нє струя, алє цеплота хтора вибивала зоз печацей пейґли. Перше сом ше пообрацала коло себе и оддало ми, бо нїхто нє обачел цеплотни габи як ше ширя по цалим обисце. Моя женска глава такой почала здумовац вигварки прецо сом рано пейґлу нє викапчала, а и такой сом здавала и однїмала у глави кельо сом за дзешец годзини „зожарла” киловати. Наисце сом штудирала цо ват, цо киловат, обрацала пейґлу чи нє пише кельо троши на годзину. Аж сом пробовала и до єдначини положиц, знаце, гевто нукашнє ше множи з нукашнїм, а вонкашнє з вонкашнїм, и вец ми вишло число за хторе сом нє була сиґурна же то киловати… А вец сом ше здогадла же ми ище Генц, наставнїк физики у Ґимназиї гварел най ше нїґда до струї нє петлям, и дал ми двойку. Но, анї ме вона так нє пекла як тота пат позиция у хторей сом мушела мац совершену одбрану и оправданє, бо ше таке, агейце, мнє нїґда нє случує.

Кед сом ше дакус виплюскала з воду – ришенє саме пришло. Енки сом ше преблєкла и „розположена” почала пейґлац. Гей же сом думала же ше зафойтуєм, бо пейґла була така зограта як нїґда потераз. Нє же ми ишло! За три годзини шицко пошло гет.

И звалєла бим ше такой до посцелї, да то нє конєц школского рока, и да то нє треба виправяц шицки оцени цомойо хлапци погубели у маю… И направиц часово ленти цо требало поробиц з биолоґиї, и лектири цо требало дочитац, и пополнїц роботни теки цо нє пополєнєли на час. Ґу тому, контролни, писмени, писньочки напамят и…. (престала сом слухац, нє могла сом вецей).

Док ми дзеци чишля цо шицко муша, я стоїм як зомби коло тей дески за пейґланє, чувам свою тайну глїбоко у себе и патрим як їх ґамби нєпреривно цошка вигваряю, руки махаю а очи вищиряю. Патрим, патрим, патрим, а вец сом лєм з руку змахла и гварела: Нє мам кеди. Мам пейґлац. И заварла сом дзвери.

Мама вецей нє може. Рикла. И – Мама вецей так нє шме.

Паметам, док ме звладовал сон, як сом себе, после дудраня пре тварду воду пре хтору шицко мушим пейґлац, моцно обецала же уж од тераз, и дзеци обраца нови папер, а и я. Вше кед им повем же дацо маю докончиц, закукнєм чи мнє шицко попейґлане. И так себе будземе тримац шор. Вони мнє, а я їм. Лєм кед ше дацо нє погуби. Лєбо кед нє забудзем на шицко по септембер, бо лєто баааарз длугоке.

(Опатрене 77 раз, нєшка 1)