Власни швет зоз мрийох

автор фес. фото вев 26. фебруар 2017

Шицко тото цо коло себе обачовал, гевто цо му ше пачело, або цо задумовал, Яким Бульчик шмело зоз щеточку зазначовал. З найєдноставнєйшу технїку мальовал салаши, пейзажи, „Тайну вечеру”, портрети, винчаня… Як кед би у єдней хвильки сцел застановиц час. У своїм 90-тим року мал свою першу самостойну виставу.

Яким уж бул навелько свой чловек, оженєти, и з двоїма дзецми кед го драга однєсла на роботу до Нємецкей. Нє бул медзи першима хтори ше одшмелєл пойсц на таку драгу, робота тарґовца му була „у малим пальцу”, но пайташе хтори з Нємецкей приходзели, хвалєли ше же як там у фабрикох мож добре заробиц. Записал ше и Яким, и пошол. Фабрика у хторей робел була велька, а Яким шорови и вредни. И супруга потримала його одлуку, їх дзивка Славица теди почала до стреднєй школи у Новим Садзе, а син Никола бул у основней.

– Робел сом по зменох, а кед ше моя робота закончела, робел сом тото цо сом барз любел – мальовал сом. Бул сом вельки любитель малярства, та сом нє блукал по варошу, алє сом брал щеточки до рукох. Док сом бул у Нємецкей, у новинох  обявени конкурс – „Як задумуєш будучносц”. Намальовал сом склєняни будинок на вельких колєсох хтори ше обрацал ґу слунку, и достал трецу награду. Озда ми тото дало моци нє ставац у тим цо сом робел. А паметам и теди кед сом нарисовал портрет мойого колеґи, и кед сом му указал, вищирел очи на мнє и опитал ше ми же цо я у тей фабрики вообще сцем… Нашмеял сом ше и познєйше намальовал и велї други слики, повед бим озбильнєйши – „Тайну вечеру” 4 метери и 32 центиметри широку и 2 метери високу! Таки бул вельки мур дзе сом на платну мальовал – почина Яким бешеду о його перших крочайох у малярстве, його велькей любови з хтору руку под руку крачал през живот. Тото у Бульчикових видно на каждим крочаю у обисцу, аж и вонка на мурох, хтори коло сушеда дзе их вон омальовал.

 – Тераз жима, предлужує Яким – алє да придзеце на яр, кед кайса розквита, е вец да видзице тоту красоту – цеши ше бачи, алє му и жаль, бо нє може стануц, поуказовац нам шицко цо му душа жада. Днями и ноцами му у ногох закруца, та муши лєжац, гоч нїґда, гвари, озбильнєйше нє бул хори.

Untitled-3

ВОЙНА ПЛАНИ ПОМЕРВИ

Якимов талант мож було обачиц ище у дзецинстве. Кед з Дюрдова з мацеру и оцом приселєли до Вербасу, Якимови було лєм три роки, алє накадзи 1934. року почал ходзиц до школи, учитель Ердокин Канавел родичом гварел же є у велїм, а окреме у читаню и у мальованю – най. Мац и оцец учителя послухали и после шейсцох класох го дали до гражданскей школи, рахуюци же Яким, можебуц, и за официра пойдзе. Нє пошло так. Пришла война, Яким претаргнул ходзиц до гражданскей, а предлужел до основней школи. У войни ше иншак штудира.

– Оцец ме одведол до єдного тарґовца жи би ме прияли за шеґерта. Пристали, алє до войни волали и мойого ґазду, та сом остал сам з ґосподю, и робел так як ми наказане – потамаль док шицко нє попредаме – памета Яким.

Кед пришло ошлєбодзенє, Яким ше добродзечнє приявел до партизанох и у артилєриї служел вецей як рок. Теди нє мал анї 18 роки. По ошлєбодзеню одходзи робиц до вербаскей олєярнї, а вец му сцигла цидулка же муши пойсц дослужиц войско, та пол рока бул у Смедеревскей Паланки.

У медзичаше Якимова нина и мац ше порадзели же шицки вєдно пойду до Дюрдьова, и уж лєм дойду до даякей роботи. Мали право, бо Яким такой достал роботу у дутяну. Пачело ше му, алє ше му од шицкого найбаржей попачела Амалка Рибовичова.

– Трецого септембра 1949. року зме ше побрали – предлужує Якимова супруга Амалия – а уж о рок зме мали дзивочку Славицу. Кед мала седем мешаци, приселєли зме до Вербасу. Сушед нам бул якиш богач, та мойого Якима порадзел же най идзе до Сави Ковачевича и най му пове же го послал Васа Ковачев, та най му да даяку роботу.

Пейц роки Яким роби у дутяну, бул шеф оддзелєня, робел и у ґвожджари, а кед ше у центре отворел ище векши дутян, там робел як руководитель. Та, заш лєм, одлучел пойсц до Нємецкей.

DSC_0010

НЄ БУЛО ЗА НАС ШВЕТА ЯК ТУ, ДОМА

Амалия була ґаздиня. Старала ше о обисцу, випровадзала и дочековала. Кед Яким пошол, и вона ше му о єден час придружела. Робела у єдней фабрики трафо-опреми, алє єй з рока на рок було вше чежше за дзецми. На динар нє патрели, надумали ше врациц.

 – Часто сом думала на дзеци и на тото же як то вони конча без нас, гоч ше уж теди Славица одала, а син бул у штреднєй школи. Цагало ме дому. Добре же и Яким так думал, та зме ше 1979. року врацели. Жили зме у Новим Садзе, дзе нам були и дзеци, скромно, так як зме научели, гоч зме мали шицко цо нам треба.

Нєодлуга у „Центрославиї” Яким достал роботу и робел по пензию, алє  свою уметнїцку нїтку у шлєбодим чаше нє занягал. Мальовал, рисовал, правел, стругал, вирезовал, и у шицким тим уживал.

– Прешол сом и на други технїки, любел сом експериментовац. Робел сом и з воском на платну, полумозаїк  хтори настал зоз школькох найдзених на Каменяру. Малюнки сом предавал до антикварницох, окреме ґрафики, або образи… Цешел сом ше же майо малюнки одпутовали до Анґлиї, Австралиї, Италиї…

Яким сам зарамйовал свойо малюнки, и анї єден рам нє купел. Сам и скла рихтал, а коло того робел и друге. Опробовал ше у скулпторстве, дуборезу, правел плахтарки и предавал их аж у Заґребу. Справел и три машини: токарню, єдну цо гоблює и дзирави, пилку на рухомей траки.

– Мам таку мрию же тото цо нарисуєм, и справиц можем – гвари Яким, и надпомина же то и його оцец хтори бул шустер, златни руки мал. Вец нє чежко одгаднуц и тото же од кого Славица нашлїдзела притоку ґу уметносци…

У шицким тим вельку заслугу мала супруга Амалия, лєм два роки младша, гвари же ю у живоце лєм робота тримала. Ша донєдавна на кажде швето, Кирбай, чи родзени дзень, раз два полне обисце обслужовала. Нєшка, гвари, роби лєм тельо кельо мож. Дзеци припоможу, а у штверих унучатох и двоїх праунучатох ше обидвойо цеша и часто о нїх приповедаю.

– Лєм кед би нога попущела – гвари Яким, бистрого розума, и думки  ясней. Вец обидвойо годни висц вонка, руциц попатрунок на мурали хторим анї моцна жима нїч нє може. Вец ше буду припатрац як шицко доокола рошнє и розквита. А кайса окреме.

DSC_0166

ПЛАХТАРКИ И КОРАБЛЇ

Раз Яким видзел як єден челєднїк справел плахтарку у ореховей лупи, та надумал и вон. Вец му пришло на розум тото исте зробиц у лупи з лїсковца, та аж и у єдней половки вишньовей маґочки.

 – Робел сом без окулярох. Єден час сом плахтарки правел и посилал до Заґребу до єдней антикварници, и  шорово ми за нїх заплацели. А вец затаєли, та и я престал посилац. Дочули ше за мнє и у Русиї на сиверу моря, и писали ми же най им справим и пошлєм єден корабель за їх музей. Барз ми на нїм подзековали, послали ми слики… Длуго сом чувал тото писмо – гвари наш собешеднїк.

clovek i brod

ЯКИМОВ ШВЕТ

На першей самостойней вистави Якима Бульчика хтора отримана у януару у Руским културним центру, велї могли опатриц цо Яким робел, цо створел и цо любел. У каталоґу медзи иншим записане – „Рисовал з клайбасом, древенима и восковима фарбами, мальовал у технїки – туш, темпера, олєй на платну, нє мал учителя, нє ходзел на колониї”… Могло би далєй предлужиц… „бул щешлїви и пренашол свой швет.

(Опатрене 167 раз, нєшка 1)