Так би ше могла описац кажда политична одлука у нашей жеми – драма. Цо важнєйша одлука, то векша драма, а на концу шицки якош останю под упечатком хтори охабелии ґлумци, преприповедую ше цитати зоз драми и ключни места, а о глїбшей анализи драми ше скоро анї нє штудира. Дакеди ше то робело, алє зоз часом випатра же шицким постало допито анализовац и ґлумцох, и текст, и заплєт. Так було и зоз остатнїм бавеньом драми под назву „Републични виберанки”.
Перша ствар у вязи зоз тоту драму то же допила, як Серби гваря, и Богу и народу. Допити заплєт тей драми глєда одвит на питанє – чи виберанки вообще буду отримани чи нє? Правда, вше кед ше тота драма бави маме даяки варияциї, озда пре то же би ше дакус ожил єднолични и стораз понавяни текст. Так тераз уруцене питанє – чи треба вязац беоґрадски и републични виберанки? Виходза ґлумци на сцену, кажди виноши свойо думанє, алє шицко то лєм епизоди, увертира за главного, хтори на концу преламе цо и як ма буц. Вшелїяк, и вон муши дакус доложиц, та є до конца нє цалком прешвечени як то шицко випаднє. И наивни патрач би тераз могол подумац же наисце постої даяка нєизвесносц: ґлумци котри ше зявйовали углавним думаю же би требало отримац и републични виберанки, аж и главни актер тей драми гварел же векшина за виберанки. Алє, ниа, тото „алє” барз важне пре то же дава кулминацию, и куршлуз, аж и сам конєцу драми, а то значи: вон дума же би було лєпше нє отримац републични виберанки тераз. Е, ту сом станул и пошол зоз представи, понеже було цалком ясне же ґлумци ище дакус буду правиц тензию и на концу ше зложа зоз главним актером драми. Добре, у остатнїм чину охабена можлївосц же ше и тота конєчна одлука о нєотримованю виберанкох пременєла, алє, Боже мой, кажде добре дїло муши мац квалитетни cliffhanger.
Гоч тото бавенє драми нє принєсло нїч нове у вязи зоз самима характерами и як су одбавени, приповедка мала єдну новину на хтору ше мало хто огляднул: одустало ше од републичних виберанкох. Найинтересантнєйша и найвекша новосц у новшей поставки тей драми єдноставно яґод кед би нє була анї реґистрована, а о анализи най и нє бешедуєм. Нательо уж шицким допила тота драма, же вецей анї нє штудираю цо споза самого тексту, ґлуми, яке порученє послате. Яґод кед би шицки були у фазoну: виберанки? Добре. Нєт виберанкох? Добре. Шицким шицко єдно, а праве тото би ше нє шмело случиц. Публика постала презасицена зоз тоту драму коло виберанкох, треба им дацо нове, дацо цо их поруша. Кед ше то нє случи и тото дакус публики престанє ше интересовац за „дески хтори живот знача”, а по тим им годно сервирац гоч цо, будзе им шицко єдно, понеже и так нє буду розумиц.
Становиска висловени у тим тексту виключно авторово и нє вше одражую ушорйовацку политику новинох „Руске слово”.