З тету прейґ моста

автор ясмина дюранїн 20. авґуст 2017

З дому по роботу ми треба направиц коло 4 500 крочаї. И то нє таки исти як кед ше з нєй врацам. Тоти други дробнєйши, одлучнєйши, як да шицку чежину того дня цагам за собу. Алє патики паметаю драгу… Ище як…

Скорей бим часто, припатраюци ше през облак у автобусу, анї нє обачовала людзох хтори пешо преходза тот длугоки мост. Нє дотикало ме. А тераз бим им указала лайк. Як ше то пременї у живоце – док ше нє положиме до скори другого, нє маме пойма.

Ай, ай, а єст ту ище цошка… Перше, нє лєгко ми жиц з хлопами. Добре, анї нє чежко, алє кед ши Єдина у обисцу – мушиш обстац як жена и бранїц свой интеґритет зоз шицкима допущенима и нєдопущенима средствами.

Дзеци ше вше на мнє длууууго припатраю кед ше врацим од фризерки, кед налаґирам нохци, нашминкам ше (добре, вец и я длууууго патрим чи ми нє забегла маскара, бо скоро вше кед ю положим кихнєм, та сом як сцекнута з горор филма). И єст ту ище ситуациї зоз рижним женским облєчивом. И з периодичним станом.

Тераз, док були тоти горучави, ходзели зме ше купац. Односно, вони ше ходзели купац, бо я нє могла, гей, бо ми (по моїм найглупше на швеце гваря), пришла тета з Червинки. А дзеци навалюю же гайде мамо, а гайде, а я им крашнє гварим же нє пойдзем, же ме болї брух, та… Но, лєдво ше вибрали…

Кед ше врацели, поднєсли ми рапорт, а я нє знала цо думац – мой им шицко потолковал, лєм з другого боку. Пан им бешедовал же знаце же дакеди мама неурозна, шицко єй завадза, дудре, гнїва ше (як лєм дацо нє забул?!), ви ше теди правце же шицко у шоре, лєм гуторце добре, мамко, добре, викулирайце, бо тих дньох у мешацу жени у окремним психичним стану хторе ше вола пе-ем-ес. Вони, сеґинята, патрели як целята на ньго и питали ше лєм єдно – чи то так муши буц каждого мешаца…

И я як целє патрела на ньго (а у мозґу транспортни колапс)… Чи штреляц, чи буц мудро цихо… Га, знаже же сом була цихо! Ша, сами ми штурели оружиє до рукох! Я царица! Га, я самей себе гимну вискладам!

По конєц дня ми понукали чи сцем тото, чи ми дацо треба, чи ме ище болї брух…

И тераз, док крачам по мосце, думам себе на тоту подїю, на тото як нас хлопи видза, як ми видзиме их, а як сами себе. И гоч ме дзеци, можебуц, пре боляци брух сановали, я саму себе нїґда прето нє преклїнала. Любим же сом жена, любим свою тету, бо то значи же сом здрава, и радуєм ше єй каждого мешаца, гоч кельо метери и километри мам препешачиц.

www.zenoblogija.com

(Опатрене 176 раз, нєшка 1)