Интелектуалєц, чи… пняк?!

автор Деян Павлович 21. фебруар 2018

Стоїм опрез супермаркету и мам вельку дилему. Уж одредзени час. Досц же би ми було нєприємно од попатрункох других людзох хтори уходза и виходза з нього. Одлучел сом же войдзем, гоч дилема ище вше нєришена. „Добри вечар! – виповедам так поцихи же сом нєсиґурни чи ме тота на каси нє чула и дума же сом нєкултурни, чи ме квалитетно „випалєла”. Нєсиґурни сом хтора опция горша. Углавним, могло би повесц же ше досц глупо чувствуєм.

Моментално як шлєптак блукам помедзи шори, сцекаюци од попатрункох занятих. Нєодлуга ше здогаднєм дзе сом и притом одлучуєм же би шор було розвязац тот мой ґузел. Ниа, понеже у бутєлару мам нєцали двасто динари, нє можем ше одлучиц чи купиц майонез и пиво, чи два пива. Салами мам у квартелю, то нє проблем. Гоч, понеже и вона, и хлєб од позавчера, крашнє би було голєм дацо швиже жувац. Нє так анї же ше майонез жува, алє нє у тим поента. З другого боку, обще позната теория хтору я цалком успишно применюєм у пракси, глаши же перше пиво служи лєм за отверанє апетиту за шлїдуюци… шлїдуюце. Ище раз руцам попатрунок до бутєлара, у случаю же сом погришел у здаваню. Нажаль, основни математични операциї до двасто ми досц добре иду.

Нє знам як, алє сом ше нашол опрез пращкох за печенє. Приходзи касирка ґу мнє и досц културно, нє вериц, вигваря: „Най ше пачи.” Збунєти пре пристойносц занятей и кус баржей природно збунєти, берем пращок до рукох и вигварям: „Нїч, лєм патрим.” Браво маймуну, винчуєм. Випаднул ши ище глупши. Нормално, анї сом нє випровадзел єй реакцию, уж сом сцекол споза полїчки з чипсом. Щесце же пращок кошта дзевец динари, та ище вше мам и за першу и за другу опцию. Кед би голєм инициялно постояла опция „нє войсц до дутяну” и я ю вибрал, дефинитивно би то бул єден од моїх лєпших виборох у остатнїм чаше. Ниа, аж сом ше прето и ошмихнул. На кратко, нажаль. Лєбо, заш лєм, на щесце. Пращок ношим у рукох. Нє дай, Боже, здогаднуц ше дакеди вжац кошарку зоз собу и шейтац ше по предавальнї як нормални швет. Нє, нїяк. Слава Богу вше мам тельо динари зоз собу же мойо купени поживово продукти аж и практичнєйше ношиц у рукох. Паляй,  майонез. На попусту. Два динари. Значи, купуєм. Конєчно ми камень спаднул зоз шерца. Вжал сом майонез, цали поцешени, и шмело пошол вжац єдного „Єленя”. На щесце, нє була гужва на каси и схопно сом вискладал шицко опрез жени, же би ми наплацела. Ище вше сом єй нє патрел до оч. „Стопейдзешатосем” – вигварела. Давам шицко зоз свойого бутєлара, берем мещок до хторого у медзичаше спаковала купене и вибегуєм вонка. Можебуц би и кричала на мнє же ми ма врациц седем динари, медзитим, пред петнац минутами требала заврец предавальню и лєдво чекала най уж раз видзем.

Но, тераз уж вше лєгчейше дихам. Заш лєм, требал сом вжац два пива. На драги дому, през бешеду и зваду зоз самим собу, трацим и апетит за єдзеньом. Алє нє и за пивом.

Студент, академски граждан, интелектуалєц…….. пняк?!

(Опатрене 440 раз, нєшка 1)