Кед жима моцна и кед долїни и беґелї замарзнути

автор апа 20. януар 2017

За жимски спорти, у наших местох нєт вельо условия за активносци. Єдини векши брег, дзе ше мож скияц то Фрушка гора и то кед моцна жима, а прави шлїзкалїща маю лєм дзепоєдни векши городи у Войводини. Односно шицко завиши од того чи моцна жима, чи ше долїни и беґелї змаржню, а тиж так и чи нападал шнїгу же би ше могло и скияц. На щесце, остатнїх рокох их маме, а долїни и беґелї поставаю мали жимски спортски центри и шлїзкалїща.

Щиро поведзене, природни амбиєнт наших долїнох прицагую аж и професийних гокеяшох. Насампредз прето, же велї з нїх свойо перши корочоляшки, а потим и гокеяшки, крочаї направели на подобних долїнох у далєких жемох як цо Канада, лєбо Русия и Шведска. Прешлих рокох, вецей раз стандардни першотимци Гокеяшкого клуба „Войводина”, хтори пришли бавиц до Нового Саду зоз Канади (Фред Перон, Даниєл Джейкоб, Марк Андре Фурниє, Майкл Бревер, Фил Станґер, Шон О,Ґрейди, Келвин Солари, Блейк Соренсен…) дзечнє одбавели гокеяшки змаганя на керестурских долїнох. Насампредз же їх автентични терен здогаднул на початки гокеяшскей кариєри.

Тиж так, вигодносци, кед так мож повесц, моцней жими и замарзнутих долїнох и того року велїх Керестурцох зрадовали и накадзи хвиля була вигоднєйша препущели ше красоти жимского спорту.

ДЛУГА ГОКЕЯШКА ТРАДИЦИЯ

Шлїзканє ше у Войводини першираз зявює ище у штреднїм вику кед ше корчолї правело зоз косцох. История того спорту на тих просторох, векши розмах и розвой, призначує пред Другу шветову войну. Перши гокеяшки клуб бул оформени у Старим Бечею 1938. року, перше змаганє гокеяшох отримане у Новим Садзе 14. януара 1940. року,  а бавели клуби Стари Бечей и Новосадски клуб.

Клуб у Новим Садзе основал Яша Баков и бул тренер. Теди ше  змаганя бавело на Телепу (часц Нового Саду) дзе бул Дунавац, а дакеди и на беґелю. Познєйше, пейдзешатих рокох прешлого вику, змаганя ше бавело на тенис-плацу у Дунайским парку.

Професор Баков бул вельки пропаґатор спорту, а млади Керестурчанє и тедишнї школяре нашей Ґимназиї го у шицким дзечнє провадзели. З початку ше шлїзкали у древянкох, папучох, потим на дводротових и єднодротових корчольох хтори сами направели. Велї з нїх познєйше  змогли пенєжи же би купели прави корчолї же би ше вєдно  з нїм шлїзкали на беґелю.

Як преходзел час, почало ше роздумовац и о гокею на лядзе. Конкуренция була велька, та орґанизовани вецей екипи хтори ше медзисобно змагали.

Єден з керестурских гокеяшох бул и Яким Грубеня Боро. Почал бавиц гокей и шлїзкац ше ище як школяр основней школи.

– Ґоловичова долїна була сходзиско шицких хтори любели корчолянє и гокей – здогаднул ше Боро. – То долїна хтора ше находзи блїзко при стадиону ФК „Русин”. Теди були таки жими же ляду на долїнох було вше. Було хлапцох и на других керестурских долїнох, алє нас ту було найвецей. Перше зме бавели медзи собу, направели зме екипи и то були як даяки турнири. Познєйше нам професор Яким Сивч дакус указовал и бул нам тренер. З тих екипох познєйше настала єдна екипа хтора ходзела на змаганя. У екипи, кед паметам, бул я, мой брат Владо, Владимир Будински, Михал Ковач, Янко Кирда… Було нас вецей як двацец. Найлєпше бавел Яким Колошняї.

Hokejase

ПАК З ПИКСЛИ ОД ВИКСУ ЗА ЦИПЕЛИ

Од гокеяшкей опреми, як надпомнул Боро Грубеня, нє мали так повесц нїч окрем корчольох. Теди корчолї  були без ципелох. Ципели ше окреме куповали на воєним одпаду и то були вояцки чижми хтори одвитовали за гокей.

– Нє завадзало нам же нє маме опрему.  Перши корчолї хтори сом купел були без ципелох. Були таки же ше вони прикруцовали за ципели. Ципели мушели буц моцни. Та ше их куповало у воєни одпаду и то були вояцки чижми. Мойо перши корчолї и ципели купени у Оджаку кед сом ходзел до 7–8. класи. Значи то було 1965–66. року. Лєм корчолї нє були драги, алє ципели, односно чижми, були.   Познєйше сом купели прави корчолї. Знаходзели зме ше,  дацо зме  жичали, лєбо зме доставали як дарунок. У Клубу зме мали опрему лєм за трох бавячох, и за ґолмана. Палїци зме сами правели, а ту нам помагал домар у школи, хтори их оправял и лїпел. Нє мали зме анї пак, та зме го правели з пиксли од виксу за ципели. Комплетну опрему мали лєм гокеяше зоз Суботици – надпомнул Боро Грубеня.

Комплетна гокеяшка опрема ше состої од велїх защитних елементох, ту и кациґа, и на концу дрес. Кед ше вежнє до огляду же терен тварди и жимни, веце розумлїве прецо опрема дакус компликована.

– Концом шейдзешатих, точнєйше 1971. року, зме були у Суботици на першенстве Войводини. На змаганю участвовали екипи зоз Бечею, Бачкого Петровцу, Суботици и Нового Саду. Теди зме були треци. Бавело ше цали викенд, а Суботица и гокеяше Спартаку були єдни з лєпших. Перше змаганє зме бавели зоз екипу Бечею. Страцели зме го, алє нє сиґурни сом чи зме дали єден, чи анї єден ґол, а екипа з Бечею нам дала двацец штири. Професор Баков чул же участвуєме на змаганю, та пришол до Суботици и дакус нас посовитовал. Указал нам як ше прави дошлєбодзени фаул у гокею, бодичек,  та зме друге змаганє хторе зме бавели зоз екипу зоз Бачкого Петровцу старцели, алє з дакус цеснєйшим резултатом. Од Войводини зме страцели зоз 11:3. Кед зме ше рушели дому на гайзибану, професор Баков ме поволал ґу себе и питал ми ше же чи зме гладни. Такой винял зоз кишенки пенєжи и гварел най индзем до пекарнї купиц поґачики, алє нє обични, алє зоз шкварками. Так прешло нашо перше змаганє на першенстве Войводини – гварел Боро Грубеня.

Гокей престал бавиц 1968. року кед наруковал, алє ище вше чува корчолї, хтори, як гвари, вше порихтани и наоштрени за терен, лєбо корчолянє.

ГИМНА КЕРЕСТУРСКИХ ГОКЕЯШОХ

Тедишнїм гокеяшом у Руским Керестуре помагал и професор Яким Сивч. Вон водзел екипу на змаганя, знаходзел ше за опрему, а написал и гимну керестурских гокеяшох. Глаши так:

У тим Керестуре вше ше гокей бави,

през жиму на лядзе, а влєце на трави.

Нашо хлапци вше ровно шлїзкаю,

За тим чарним паком швидко бегаю.

11.01.2017.-Sankanje i zimska idila 022

ЖИМСКИ СПОРТИ ВШЕ МАЛИ ПРИХИЛЬНЇКОХ

Нєрозчисцени драги од шнїгу и ляду по цалим валалє, окрем по главней улїци, тих дньох Керестурцом одвитую єдино за санканє, а поготов на стародавни способ на санкох хтори цагаю конї.

Одкеди западало, так свойо и сушедски дзеци санка Желько Папуґа, иншак и предсидатель Конїцкого клубу „Русин” хтори своїх двох боґарох запрагує до седемдзешатрочних санкох. Як гвари, завяти драги, праве таки як треба, лєм же нє добре кед єст и ляду, цо ше случело док нє нападал нови шнїг.

Тих дньох, а поготов вечарами, по валалє мож видзиц, як у жимских радосцох и санканю уживаю велї керестурски дзеци. Санка ше и по „модернє” кед ше обични мали санки поприквачує за авто, або за трактор.

РОЗВАГА НА МОЦНИМ ЛЯДУ

Барз нїзки температури, як прешлого викенду, кед було и вецей як -10 ступнї Ц, дзепоєдни Керестурци вихасновали за корчолянє на „Данчовей” долїни.

Бавело ше и „дзиви” гокей, дзе могли участвовац шицки ґенерациї – од дзецох по старших.

Як гварел наставнїк физичного воспитаня у керестурскей Школи „Петро Кузмяк” Славко Пап, сезона корчоляня почала 9. децембра, а того викенду було треци раз же ше рекреативци зишли. Грубина ляду идеална, а понеже вонка моцни минус, нєт обаваня же пукнє.

Под час гокею варело ше и вино, з хторим ше спортисти после корчоляня зограли.

IMG_0725

 

(Опатрене 276 раз, нєшка 1)