Кед состав „добре диха”

автор фес
6.4k Опатрене

Кед ше на трецей Керестурияди зявела ґрупа „Чловек” з Нового Саду, млади були одушевени. У ґрупи на ґитари грал Мирослав Пап хтори зоз своїма колеґами дзвигнул адреналин по найвисши можлїви гранїци. Однєсли побиду. Велї з нїх нє шнїли же им музика  єдного дня и сам живот унапрями.

Седемдзешатих рокох XX вику зявел ше нови рух хтори зоз свою идеолоґию, субкултуру и музику пременєл швет.  Бул то – панк, и джез хтори бул оштрейши и прето мал прикмету – рок. Першираз ше нова габа у музики зявела у Велькей Британиї як бунт младих хтори були нєзадовольни з тедишню систему у держави. Млади почали дзвигац револуцию так же сновали бенди у хторих през музику могли виражиц свойо становиско.

На початку осемдзешатих рокох,  кед панк, алє и джез рок дожили свою вельку популарносц, Лиманци з Нового Саду – Зоран Пантелич Йока и Мирослав Пап уж теди коло себе зазберовали музичарох, шеснацрочних тинейджерох, таких яки и вони були по рокох,  залюбени до Ал ди Меоли, Чик Кориї, Джона Маклохлина, групи Weather Report. Так настала ґрупа „Чловек”, инструментална ґрупа у хторей були  Александар Дюрич Дюка (флаута), Владимир Жежель Влада (клавиятури), Дарко Филипович Дареж (конґи), Божидар Бошкович Боле (труба), Мирослав Пап (ґитара), Милорад Побор (бас ґитара) и Зоран Пантелич (бубни). Познєйше до ґрупи пришли и Любомир Живкович Бубе хтори заменєл Дережа и вентил тромбониста Саша Хайваз.

ОДХОД НА ЗАҐРЕБАЦКИ ФЕСТИВАЛ

Векшина спомнутих младих хлапцох були музично образовани и то барз уплївовало на їх стилске опредзелєнє.  Грали, вежбали цали рок же би их раз у ґрупи було аж єденацецеро. Таки, яки були, шеснац, седемнацрочни рапухи, велїм звучали нєвироятно. У каждим смислу, були феномен. Пошвидко, 1982. року зявели ше на Керестурияди у Руским Керестуре, и там направели бум. Врацели ше як побиднїки. Истого року   су поволани грац до Студия „М”, на єдним традицийним концерту дзе ше представяли млади нєафирмовани ґрупи з Войводини. Теди як фаворити грали „Обоєни проґрам”, „Луна” „Чиста проза”…

Ґрупа “Ферталька” мала и шпивачох

Ґрупа “Ферталька” мала и шпивачох

 – Одграли зме и були зме задовольни, а вец, о пар мешаци нас поволали до Заґребу, на познати фестивал YURM. Нє могли зме вериц же нас вибрали, бо зме знїмок того цо робиме зняли на обичним касетофону и послали… Єден з ґрупи бул лєдво полнолїтни, та за нас, нїби, одвитовал, а ми побрали свойо инстументи, випендрали ше на гайзибан и упутели до Заґребу, до познатого Лапидариуму. Бегали зме по Заґребу, як таки хлапци, хторим на першим месце була добра забава – памета Мирко.

После концерту у „Ґласу омладини” медзи иншим писало: „Чловек бенд хтори ма свою музичну будучносц…, и скоро же нє мож вериц же його члени маю 16–17 роки, а так озбильно граю вельо старши, искуснєйши музичаре…”

И можебуц праве тото же були барз млади, покус луфтикави, як ше им и швечело, нє мали амбициї за озбилнєйши подняца. Музични редакторе препознали їх таланти, алє вони ше нє барз заинтересовали за знїманя. Робели за себе, за свою душу.  Кед о рок ознова требало пойсц на Керестурияду,  нє могли ше порадзиц коло наступу, та до Керестура пошол преполовени бенд так як ше и волал – „Пол чловека”.

За три роки кельо ше „Чловек” тримал, як госци часто наступали локали музичаре медзи хторима и саксофониста Зоран Лекич Леки, познати басиста ґрупи Atheist Rap. Тото цо тиж интересанте же ше тим дакедишнїм хлапцом цо вєдно грали,  цалого живота  вше дзешка драги преплєтали. Скоро кажде з нїх у музики,  креативец, вше цошка уводзи нове… Зоран Пантелич маґистровал на Академиї уметносци, власнїк мултимедиялней фирми, основал куда.орг. (ЦК 13), Александар Дюрич директор школи „Йосип Славенски”, Владимир Жежель познати новосадски музичар, роками грал по рижих ґрупох, нєшка дизайнер звука и власнїк студия за знїманє и постпродукцию.

ФЕРТАЛЬКА

– Судьба младих бендох часто така же нє длуго тирваю.  Так було и з нами, з „Чловеком”. Велї пошли чи до школох, чи на факултет, дахто почал робиц, и ми ше вше чежше могли зисц.

Добре знам же зме ище раз, або два раз пошли на Керестурияду, та кед ше ми опитали же як ше бенд вола, я гварел же то уж анї нє „Пол чловека”, алє ферталь. Добре – поведзене ми, вец будзе „Ферталька”. Но, та так зме и наступели, алє то уж нє мало вязи з джез роком и з тим цо тота ґрупа дакеди грала, а у „Фертальки” було и вокали – памета Пап.

 ИНСПИРУЄ ЛЮДЗОХ КОЛО СЕБЕ

Мирослав Пап тиж остал вирни музики, а хронолоґийно то випатрало так: У  войску, хтору служел у Травнику, грал у воєним оркестру, а накадзи ше врацел, волаю го до „Роси”. Як ґитариста у тим нашим квалитетним составе хтори грал руски шпиванки, вше бул тот хтори до композицийох пробовал уткац иншаке, нове, нєзвичайне. Бул и остал автентични и прешвечлїви.

Miroslav Pap 1992 (2)– Було то єдно вельке искуство за мнє, и нє лєм же сом могол вельо того могол научиц од моїх старших колеґох, могол сом вплївовац на звук, на аранжмани – гвари Мирослав, хтори бул дзешец роки член „Роси”. Вшадзи дзе ше познєшше нашол, музика го лєм збогацела. Робел  як музични редактор, продуцент у РТВ Нови Сад, музични редактор на Радио Сайму. Сотрудзовал з велїма нашима музичарами, з Чамом окреме. Нєшка   Пап роби у Радию, член є Народного оркестру  РТВ Войводини. Роками у Руским Културним Центре у Новим Садзе тримал хорски  проби з дзецми, обдумовал музичну часц програмох, компоновал за Фестивали, робел и грал з оркестром за потреби Дружтва… И ище вше вельо з того роби.  При ньому нєт дилеми же музика велька емоция, и мудросц, и дожице. Потвердзел то и на лєм цо отриманим Националним швету Руснацох, кед  на його плєцох бул Камерни орекестер. Видно було же инспирує  тих цо є з нїма на сцени.

– Найважнєйши ми мойо колеґове з котрима шицко робим, бо гоч знам же и сам чловек може дацо зробиц, у дружтве то финше.  Кед ґу тому и „добре дихаме”, и дружиме ше, и кед ше тото цо робиме дакому пачи, е, вец задовольство ище векше. Вец вредзи…  – гвари Мирослав Пап хтори у тим цо роби почитовани,  своєродни иноватор хтори кеди-нєкеди люби викрочиц, експериментовац, преправяц и пренаходзиц вше нови драги у музичней уметносци хторей пошвецел  цали свой живот.

ПОВЯЗАНИ ТЕКСТИ