Метрополизация Нового Саду

автор микола шанта 19. марец 2018

Прешол ище єден Саям кнїжкох у Новим Садзе. Бул роками Салон кнїжкох, а тераз є Медзинародни саям, алє, понеже є робени лєм цо нє по истим концепту, нам є скоро исте цо и пред тим бул. Важне же Нови Сад ма єдну таку манифестацию, поготов же город ма амбицию буц престолнїца Европскей култури.

Яґод обрациме, и ми, Руснаци, ту дзешка. Раз нас видно баржей, раз менєй. Влонї и позалоньски нас було менєй видно бо зме нє достали право наступац на централней бини. Нє знам прецо, анї нє випитуєм, бо хасну з того нєт. Того року зме достали можлївосц представиц свою продукцию там дзе ше то роби, на Сайме, и дзе тому место – на централней бини дзе єст места за публику, дзе єст озвученє, дзе ше и публика у преходзе застанови видзиц цо ше на бини случує. Треба новосадску публику научиц же цалком нормалне же ше на централней бини одвива програма и на другим язику, нє лєм по сербски. Теди Нови Сад будзе културна метропола. У тим сеґменту метрополизациї Нового Саду мушиме и ми допомогнуц. Штварток, 8. марца, дали зме прилог тому процесу.

Тримам же зме понукнуту шансу добре вихасновали. И НВУ „Руске слово” и Завод за културу войводянских Руснацох. Нашо писателє и рецензенти пришли. Тамаш з Вербасу припутовал, рано бул у шпиталю, а на поладнє ше нашол на Сайме, а кед сом му подзековал на труду, гуторел: „Кед ми авторе нє укажеме почитованє ґу нашей кнїжки, з хторим правом то вец будземе глєдац од наших финансиєрох?” А нашей кнїжки без потримовки держави нєт. Пришол и 85-рочни Дюра Латяк. Нє було му чежко, а по дижджу приємнєйше би му було дома, а нє зиходзиц пешо зоз пиятого поверху. Пришол и аґилни Саша Сабадош зоз Зомбора… Професор Юлиян Рамач зоз Коцура, на таксию. У публики сом обачел и предсидательку Одбору за културу Националного совиту Руснацох, цо улїва оптимизем. Най нє чишлїм хто шицко бул у публики, а було их коло трицец. То особи хтори маю свидомосц же треба потримац подїю афирмованя рускей кнїжки и зоз своїм присуством. Було там людзох од диґнитета. Побешедовали зме, подружели ше.

Чом то гуторим?

Прето же сом свидоми же доґод єст тих цо чувствую моралну обовязку написац, купиц, або на други способ потримац руску кнїжку, дотля єй будзе як тирвацого памятнїка нашого иснованя, та и нас як народу.

(Опатрене 95 раз, нєшка 1)