Меч на два боки оштри

930 Опатрене

Од давна людзе знаю же оштрина писаних, або виповедзених словох може задац чежши рани як сам меч. Оштрина новинарского пирка тиж. Алє, кед у новинарским писаню нєт оштрини, вец „сце дармо билєли”. Сущносц модерного медия и новинара же би бул медиятор, зоз карактеристиками комуникатора и модератора, алє и watchdog – тот котри чува „капуру”, канал котри порушує черанє информацийох, прейґ котрого ше их публикує, вреднує и на тот способ доприноши вибудови дружтва, понука лепезу толкованя дружтвено-политичних зявеньох, информує о добрей пракси и критикує подлу. Зоз тим новинаре доприноша вибудови – утопистично поведзено – лєпшого швета. У демократичних дружтвох, цо ми сиґурно нє, а випатра же жиєме у рецидиву, у предпотопним дружтве, медиї би требали надпатрац власци и информовац гражданох о шицких релевантних темох за дружтвену заєднїцу, з цильом же би ше добре формовало явну думку. Тото ше одноши и на нас, новинарох, котри припадаме таковланому, меншинскому милєу.

Будзме ясни – меншински новинаре нє исную. Або ши новинар, або ши нє. Бо, гоч зме „меншински” новинаре, наш циль, званє, робота, улога, право, алє и обовязка ґу гражданом ше нє зменшує. То значи же би и конкретно медиї на меншинских язикох – друковани, електронски, диґитални – мушели сполньовац шицки функциї, права и обовязки медийох. Же би информовали, алє и вредновали, коментаровали, анализовали цо у векшини случайох, най ми колеґове нє вежню за зле – нє робиме.

Алє добре же кажде правило ма и винїмок, котри, у тим случаю на нєщесце, грожи же би постал правило. И при нас єст одличних новинарох, котри зоз своїм пошвеценим одношеньом ґу роботи и квалитетним закладаньом чуваю чесц новинарскей професиї. Медзитим, то у явносци остава нєобачене. Прето добре же дзе поєдни новинаре, котри информую на язикох националних заєднїцох, почувствовали потребу же би ше, заш лєм, (ознова) видвоєли зоз ґрупи своїх колеґох зоз векшинского народу. И то прейґ вецейязичней награди за новинарство у Войводини, котру од януара того року додзелює Нєзависне дружтво новинарох Войводинни. Треба же би и ми, новинаре „з гевтого боку дуги”, постали видлїви у вкупним войводянским дружтве. Же би ше тоти цо заслужели воздзвигли на дружтвени пиєдестал и постали главни гедлайнере вистох. Голєм тот єден дзень кед добию и явну похвалу за одлучну новинарску роботу и моцносц „джобнуца” верха новинарского пирка, котре служи як коректив дружтва, а нє як средство одбераня людскей шлєбоди и правох, цо вельо раз знаю политичаре и политиканти (sic!).

Прецо ше у наслове власних думкох спомина меч на два боки оштри? И после возпоставяня мултиязичней награди за новинарство у Войводини у главох новинарох/кох оставаю даскельо дилеми котри ше можу сублимовац до єдного питаня: чи добре же би ше новинаре дзелєли  на „меншински” (вецейязични) и „векшински”? Прето ше и мечуєме з „оштрим” з обидвох бокох. З єдного боку институция награди котра годна направиц условия же би ше видзело дїло новинарох зоз меншинскей заєднїци – валя стереотипи о медийох котри информую на других язикох. Тота награда на цале гарло кричи же зме нє лєм хронїчаре зоз ґетоох, алє стоїме плєцо-при-плєцу зоз другима колеґами котри заслужую епитет новинар. З другого боку, можебуц ше зоз правом поставя питанє прецо бизме, вец, нє могли буц у конкуренциї за додзельованє тей „першей” награди? Прецо нам потребна тота и така мултиязична награда?

Єден зоз понукнутих одвитох (без инсинуацийох на „странацке” скраценє НОПО) могол би праве буц префикс „мулти”. Жиєме у Войводини, нє? Мулти-култи у нашим ДНК. Даскельо новинаре котри углавним робя на мацеринским язику порушали додзельованє спомнутей мултиязичней награди. З намиру же би були критични, видлїви за шицких и же би допринєсли злєпшаню положеня нє вше привитаного зявеня – интеркултуралносци. Бо, цо то интеркултуралносц, кед нє тото же мултиязичну награду за новинарство у Войводини возпостави Нєзависне дружтво новинарох Войводини и додзелї ю тот дзень, кед и гевту другу? Чи то вец нє потвердзенє о ровноправносци новинарох, гоч зоз малу дозу позитивней дискриминациї. Алє „меншини” би без такей дискриминациї вельо чежше на тих просторох обстали…

ПОВЯЗАНИ ТЕКСТИ